Постанова

від 15.07.2009 по справі 4/97

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/97

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.07.2009 р.                                                                         справа №4/97

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Гези  Т.Д. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від27.04.2009 року

по справі№ 4/97 (Гринько С.Ю.)

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області

доТовариства з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк

прозобов'язання передати оплачений Верстат СР 6 2К №737 вартістю 45660 грн. 00 коп. та стягнення 5 307 грн. 87 коп. збитків від інфляції та річних

                                                            В С Т А Н О В И В:

У 2009 році Закрите акціонерне товариство «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк про зобов'язання передати оплачений Верстат СР 6 2К №737 вартістю 45 660 грн. 00 коп. та стягнення 5 307 грн. 87 коп. збитків від інфляції та річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.2009р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області були задоволені частково, судом зроблено перерахунок річних відсотків та витрат від інфляції.

Відповідач, Товариство з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк, з рішенням суду першої  інстанції не згоден в частині стягнення з нього інфляційних та 3% річних. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009р. в цій частині скасувати.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він просить Донецький апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду Донецької інстанції від 27.04.09р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області, до судового засідання не з'явився, надав заяву №15/6-456 від 05.06.09р. з проханням розглядати справу №4\97 без його участі, яка судовою колегією розглянута та задоволена.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 19.05.09р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 4/97.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у серпні 2008 року між Товариством з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк та Закритим акціонерним товариством «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області була досягнута усна домовленість про постачання на адресу останнього обладнання (далі - Товар), а саме:

1.          верстат СР 6 2К № 373 у кількості 1шт вартістю 45 660 грн. 00 коп.;

2.          верстат Ф-6 №521 у кількості 1шт вартістю 24 888 грн 00 коп.

28.08.08р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 28/08-1 на оплату двох вищезазначених верстатів на загальну суму 70 548 грн. Позивач платіжним дорученням № 1647 від 03.09.08р. здійснив попередню оплату за товар  в повному обсязі.

Видатковою накладною №ВМ-0000018 від 15.09.08р. відповідач здійснив постачання відповідачу одного верстату Ф-6 №521 вартістю 24 888 грн. 00 коп., що не заперечується сторонами, виходячи з матеріалів справи.

02.12.2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія №15/6-532 з вимогою поставити верстат СР 6 2К №737 вартістю 45 660 грн. 00 грн. Відповідач прохання позивача залишив без відповіді та задоволення.

За цих підстав Закрите акціонерне товариство «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про зобов'язання Товариство з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк передати оплачений Верстат СР 6 2К №737 вартістю 45 660 грн. 00 коп. та стягнути 4 680 грн. 12 коп. інфляційних та 3% річних в сумі 627 грн. 75 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно норм статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити  на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу верстатів.

В підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо прийняття та оплати товару, позивач надав копію платіжного доручення № 1647 від 03.09.08р. про перерахування грошових коштів відповідачу за два верстати в розмірі 70 548 грн. 00 коп. та копію видаткової накладної №ВМ-0000018 від 15.09.08р., якою відповідач передав позивачу один верстат Ф-6 №521 на суму 24 888 грн. 00 коп.

Оскільки в матеріалах справи є претензія №15/6-532 від 02.12.08р. Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області з вимогою поставити верстат СР 6 2К №737 вартістю 45 660 грн. 00 грн. у семиденний термін від дня її пред'явлення, яка залишена Товариством з  обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк без задоволення та відповіді, апеляційна інстанція вважає правомірним рішення господарського суду Донецької області по даній справі в частині зобов'язання відповідача передати оплачений Верстат СР 6 2К №737 позивачу.

Але, як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, суд першої інстанції в своєму рішенні, в порушення вимог статей 8, 536, 625 Цивільного кодексу України, помилково частково задовольнив позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області про стягнення збитків у вигляді інфляційних у розмірі 2 648 грн. 04 коп. та 3% річних у розмірі 342 грн. 45 коп., з огляду на наступне.

Зі змісту статті 8 Цивільного кодексу України вбачається, якщо цивільні відносини не  врегульовані цим Кодексом, іншими  актами  цивільного  законодавства  або   договором, вони регулюються  тими  правовими  нормами  цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні а змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних  відносин  вони  регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

У відповідності до вимог статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплатити відсотки, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції неправомірно застосував вищевикладені норми цивільного законодавства України, зазначивши про правомірність вимог позивача в частині стягнення інфляційних та річних з відповідача.

Так, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено право покупця вимагати від продавця, який  отримав суму попередньої оплати товару, але не передав товар у встановлений строк, передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, за позивачем законодавець залишив право вибору щодо вимоги від відповідача або виконання його зобов'язання з передачі товару, або повернення отриманої суми попередньої оплати. В даному випадку позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензія №15/6-532 від 02.12.08р.) саме про передачу недопоставленого товару -  верстату СР 6 2К №737 вартістю 45 660 грн. 00 коп., а не про повернення суми попередньої оплати вартості цього верстату.

Відповідач, не поставивши позивачу товар в термін, передбачений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу,  прострочив виконання саме цього свого зобов'язання щодо поставки товару. У відповідача не виникло перед позивачем ніякого грошового зобов'язання, як помилково вважає позивач і помилково визнав суд першої інстанції. Таким чином, підстави для нарахування інфляційних та 3% річних на зобов'язання не грошового характеру відсутні.

Крім того, в даному випадку, взагалі відсутні підстави для застосування норм статті 8 Цивільного кодексу України, оскільки вони застосовуються судом тільки у випадку, коли правовідносини сторін не врегульовані чинним законодавством України, чого по даній справі немає.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009р. у справі № 4/97 частково не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 648 грн. 04 коп. та 3% річних у розмірі 342 грн. 45 коп., із залишенням без змін рішення в іншій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись  33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009 року у справі № 4/97 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009 року у справі №4/97 –скасувати частково в частині стягнення «витрат, пов'язаних з інфляцією у розмірі 2 648 грн. 04 коп. та річних відсотків у розмірі 342 грн. 45 коп.», прийнявши в цій частині нове рішення.

Відмовити у позовних вимогах Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер», м.Донецьк про стягнення «збитків у вигляді індексу інфляції у розмірі 2 648 грн. 04 коп. та 3% річних у розмірі 342 грн. 45 коп.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер»м.Донецьк, 83000, вул. Олімпієва, 222, ЗКПО 35716186 на користь Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області, 66303, вул. 50 річчя Жовтня, 203, ЗКПО 00274967 витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви  в розмірі 456 грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 105 грн. 71 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Котовська меблева фабрика», м.Котовськ Одеської області, 66303, вул. 50 річчя Жовтня, 203, ЗКПО 00274967 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Майстер»м.Донецьк, 83000, вул. Олімпієва, 222, ЗКПО 35716186 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 53 грн. 08 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009 року по справі № 4/97 залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати накази.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ при наявності умов, передбачених статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.А.  Шевкова

Надр. 5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5 –ГС Дон. обл.;   Ширіна Ю.М.