Рішення

від 23.07.2009 по справі 13/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09                                                                                 Справа № 13/182

За позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «НВК», м. Луганськ

про стягнення 853 723 грн. 68 коп.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «НВК», м. Луганськ

до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії, м. Луганськ

про внесення змін до договору

                                          Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивачаХайдарова І.О. дов. № 1179 від 23.06.09.;  

від відповідача

Скачкова Л.М. дов. № 55 від 01.06.09 р., Грузінова Н.О. дов. 55 від 01.06.09.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 16-01-06 від 28.09.2006 р. в сумі 813289 грн. 14 коп. боргу за кредитом, 16513 грн. 29 коп. заборгованості по відсоткам, 23921 грн. 25 коп. –пені.

Позивач позов підтримав.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом в якому просить суд змінити п. 2.4. договору про відновлювальну кредитну лінію № 16-01-06 від 28.09.2006 р. виклавши його у наступній редакції: “Позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти банку у валютах заборгованості по кожному траншу, згідно графіку зниження ліміту (додаток №1 до договору про відновлювану кредитну лінію № 16-01-06 від 28.09.2006 року) з кінцевим строком погашення по 25 вересня 2010 року, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні ссудні рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу відбувається  тієї ж валюті, якою були надані кредитні кошти”.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечує.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію на суму 1000000 грн. Строк користування кредитною лінією був встановлений по 25.09.2009 р.

Відповідно до п. 1.1, 3.1., 3.4. договору з врахуванням додаткової угоди відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитною лінією в розмірі 23,0 % річних –гривня, та 18,0 % річних –долар США щомісячно у термін з 26 числа кожного числа, але не пізніше останнього робочого дня.

Згідно п. 3.1. договору у випадку порушення строків погашення суми кредиту відповідач сплачує відсотки в  розмірі 34,5 % гривна та 27,0 % долари США.

Відповідно до п. 7.1. договору відповідач сплачує пеню за прострочення повернення коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 6.1. договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати процентів, якщо відповідач порушить умови договору.

Відповідач допустив порушення виконання зобов'язань за договором, а саме прострочив оплату платежів за ним.

19.01.2009 р. відповідач одержав лист позивача від 08.01.2009 р. в якому позивач відповідно до п. 6.1. договору запропонував відповідачу протягом одного дня повністю повернути одержані кредитні кошти, сплатити проценти та пеню.

Відповідач вимогу позивача не виконав.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію № 16-01-06 від 28.09.2006 р. в сумі 813289 грн. 14 коп. боргу за кредитом, 16513 грн. 29 коп. заборгованості по відсоткам, 23921 грн. 25 коп. –пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, шляхом подання зустрічного позову в якому просить суд змінити умови договору, та продовжити строк повернення кредиту до 25 вересня 2010 року.

Відповідач зокрема посилається на те, що він неспроможний повернути кредит та відсотки не з своєї вини, а в наслідок того, що ним не була одержана ліцензія на право користування надрами по видобуванню прісних вод, крім того з жовтня 2008 року внаслідок негативного впливу на фінансове становище відповідача кризових явищ в фінансово-економічній сфері України для нього настали обставини непереборної сил (форс-мажор), що підтверджується свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати від 04.06.2009 р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відсутність коштів не може вважатися обставиною непереборної сили.

Крім того згідно ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" (надалі за текстом –"Закон") торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Законом розрізняються повноваження та функції регіональних торговельно-промислових палат, створених у відповідності до Закону, та Торговельно-промислової палати України.

Як випливає зі ст. 13. Закону, членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Крім того, ч. 2 п. 3 ст. 14 Закону ("Діяльність Торгово-промислової палати України") чітко визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. В той же час статтею 11 Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат.

Відповідач помилково вважає, що договір  повинен бути змінений відповідно та в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не доведено суду наявності всіх умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Крім того, з врахуванням порушення відповідачем зобов'язань за договором, та того, що позивач скористувався своїм правом вимагати  дострокове повернення кредиту та платежів, яке передбачене п. 6.1. договору, то зміна умов договору щодо строку користування кредитною лінією ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача щодо повернення коштів.

Судом встановлено, що відповідач в порушення вимоги позивача протягом 1 дня не повернув кошти в зв'язку з чим відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем щодо сплати кредиту 813289 грн. 14 коп., 16513 грн. 29 коп. заборгованості по відсоткам, та сплати пені в сумі 23921 грн. 25 коп. нарахованої відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом  покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –8537 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії м. Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «НВК»м. Луганськ задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «НВК»Луганська область, м. Луганськ, вул. Лутугинська буд. № 135, ідентифікаційний код 21810401 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Луганської філії м. Луганськ, вул. Оборонна 7а, ідентифікаційний код 24854712, борг за кредитом 813289 грн. 14 коп., 16513 грн. 29 коп. заборгованості по відсоткам, 23921 грн. 25 коп. –пені,  державне мито у сумі –8537 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.

3. В задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «НВК»м. Луганськ до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії м. Луганськ про внесення змін до договору відмовити повністю.

4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                      Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

28 липня 2009 року