Постанова

від 04.08.2009 по справі 14/66пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/66пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2009 р.                                                                   справа № 14/66пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.

суддів Діброви  Г.І. , Шевкової  Т.А.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Курова А.В. за дов. № б/н від 02.03.09р.

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та доповнення до неїТовариства з обмеженою відповідальністю «Омега»м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду від

Донецької області14.05.2009 року

по справі№ 14/66пн (суддя Левшина Г.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кінг»м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»м. Дніпропетровськ

проспонукання виконати певні дії та стягнення 49389,81 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кінг»м. Донецьк (далі по тексту ТОВ «Кінг») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»м. Дніпропетровськ (далі по тексту ТОВ «Омега») про спонукання останнього звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення в будівлі магазину літ.А-2, загальною площею 100 кв.м на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 8 та про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49389,81 грн., з яких: основний борг в сумі 44400 грн., інфляція в розмірі 2954,94 грн., три проценти річних в сумі 225,35 грн. та неустойки в розмірі 1809,52 грн.

Рішенням від 14.05.2009 року господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні вимог щодо спонукання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі магазину літ.А-2, загальною площею 100 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул. Пухова, 8; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 49389,81 грн. задовольнив.

Рішення суду мотивоване тим, що за умовами договору від 09.07.2008р. відповідач повинен був повернути об'єкт оренди позивачу протягом 30 календарних днів з моменту припинення дії договору, тобто у позивача відсутнє право вимагати звільнення та повернення спірного нежитлового приміщення, оскільки цей строк на момент подачі позову не наступив, а тому ця вимога позивача залишена без задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 49389,81 грн. задоволені у повному обсязі з посиланням на доведеність цих вимог позивачем.

ТОВ “Омега” з прийнятим рішенням не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. по справі № 14/66пн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок порушення норм процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Також ТОВ «Омега»подало доповнення до апеляційної скарги, в якому просить зупинити провадження по справі № 14/66пн за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Донецької області від 16.05.09р. до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ «Омега»згідно зі ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі по тексту ЗУ «Про банкрутство»).

В зазначеному доповненні заявник вказує на те, що ним під час розгляду справи по суті в господарському суді неодноразово заявлялося, що стосовно нього порушено провадження у справі про банкрутство, але при вирішенні спору господарським судом це питання не досліджувалося та не взято до уваги під час винесення рішення по справі, внаслідок чого, на думку скаржника, судом порушені норми процесуального права.

ТОВ «Фірма «Кінг»у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. по справі № 14/66пн залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, з яких подано апеляційну скаргу –безпідставними.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та не виконав ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.09р. та про поважність причин неявки свого представника у судове засідання 04.08.09р. не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечує проти розляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2008р. між сторонами по справі був підписаний договір оренди нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування об'єкт оренди: нежитлове приміщення в будівлі магазину літ.А-2 площею 100 кв.м., що складає 7/100 ідеальної частки на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 8.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи (акт № 1 від 17.04.09р. (а.с. 83), об'єкт нерухомості був переданий позивачем в оренду відповідачу 02.09.08р., проти чого сторони не заперечують.

Пунктом 11.1 договору від 09.07.2008р. встановлено, що договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та скріплення печатками, та припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов'язків, пов'язаних з розрахунками та передачею об'єкту оренди – після повного виконання.

Строк оренди згідно п.2.2 договору від 09.07.2008р. становить 7 років.

Відповідно до п.11.2.6 договору останній припиняється достроково у випадку збитковості діяльності відповідача в об'єкті оренди, за вимогою відповідача (одностороннє розірвання) за умови письмового повідомлення позивача не пізніше ніж за 90 календарних днів до дати розірвання.

Як встановлено судом, 01.11.2008р. відповідачем на адресу позивача начебто направлено лист № 04/11-08 від 01.11.2008р. (а.с.46), згідно з яким повідомлено позивача про одностороннє розірвання договору оренди від 09.07.2008р. на підставі п.11.2.6 цього договору.

Згідно з наданою до матеріалів справи копією опису вкладення (а.с.47) вказаний лист направлений на адресу позивача 13.01.2009р.

На виконання умов розділу 8 договору від 09.07.08р. відповідач у своєму листі від 01.11.2008р. просив 31.01.2009р. забезпечити явку повноважних представників позивача за місцезнаходженням орендованого майна для прийняття його за актом приймання-передачі.

Однак, на думку позивача, відповідач протиправно ухиляється від повернення об'єкта оренди позивачу та незаконно продовжує користуватися об'єктом оренди, чим порушує законні та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про спонукання останнього звільнити та повернути позивачу вищевказане нежитлове приміщення та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49389,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 44400 грн., інфляція в розмірі 2954,94 грн., три проценти річних в сумі 225,35 грн. та неустойки в розмірі 1809,52 грн., яка рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.09р. по справі № 14/66пн задоволена частково.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.05.09р. по справі № 14/66пн не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.07.2008року між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна (а.с. 18-24).

Як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання щодо передачі відповідачу в оренду нежитлового приміщення за укладеним між сторонами договором оренди від 09.07.2008 року.

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.11.2.6 договору від 09.07.2008р. останній припиняється достроково у випадку збитковості діяльності відповідача в об'єкті оренди, за вимогою відповідача (одностороннє розірвання) за умови письмового повідомлення позивача не пізніше ніж за 90 календарних днів до дати розірвання.

Листом № 04/11-08 від 01.11.2008р. відповідач начебто повідомив позивача про одностороннє розірвання договору від 09.07.2008р. на підставі п.11.2.6 цього договору (а.с. 46).

Фактично даний лист направлено відповідачем на адресу позивача Укрпоштою 13.01.2009р., про що свідчить копія опису вкладення у цінний лист від 13.01.09р.

Згідно п.4.1.2 наказу Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” між обласними центрами України нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку дорівнює 4 дні. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативний строк пересилання збільшується на один день.

Оскільки лист № 04/11-08 від 01.11.2008р. направлений на адресу позивача 13.01.2009р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав отримати вказаний лист в строк не пізніше 17.01.2009р.

Виходячи з п.11.2.6 договору від 09.07.2008р. за умовами укладеного між сторонами договору, відлік 90 календарних днів до дати розірвання договору починається саме від дня повідомлення позивача.

Таким чином, договір  у порядку п.11.2.6 договору оренди припинив свою дію з 17.04.2009р.

Згідно п. 8.3 договору від 09.07.2008р. передача об'єкту оренди відбувається з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін  відповідно акту приймання-передачі (повернення), який підтверджує факт передачі об'єкту оренди Орендодавцю.

Датою приймання–передачі об'єкту оренди  Орендодавцю є дата підписання обома сторонами акту приймання–передачі  (повернення).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги акт приймання-передачі об'єкту оренди від 31.01.2009р., що підписано представником відповідача та представниками незацікавлених осіб, а саме: представниками ТОВ “Р.Е. Стандарт”, та від підпису якого відмовився позивач, який начеб-то свідчить про повернення Орендодавцю (позивачу) Орендатором (відповідачем) об'єкту оренди не приймається судовою колегією до уваги з наступних підстав (а.с. 75).

Акт приймання–передачі від 31.01.2009р. складено відповідачем в одноособовому порядку та не може свідчити про отримання приміщення позивачем.

Даний акт позивачем не підписано та з акту не вбачається, хто уповноважив представників ТОВ “Р.Е. Стандарт” на підписання акта приймання–передачі від 31.01.2009р. та що зазначені представники є незацікавленими особами.

Таким чином, факт передачі приміщення та ключів від нього позивачу, відповідачем не доведений.

Ствердження  скаржника відносно того, що 31.01.2009р. позивач отримав ключі від приміщення, що було передано в оренду, та перешкоджав у подальшому представникам відповідача  у доступі в приміщення, з чого витікає  неможливість користування об'єктом оренди відповідачем у період з 31.01.2009р. по 17.04.2009р., не підтверджені матеріалами справи. Тому ця заява відповідача судовою колегією розцінюється як безпідставна.

Предметом позовних вимог є спонукання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі магазину літ.А-2 загальною площею 100 кв.м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 8 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 49389,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 44400 грн., інфляція в сумі 2954,94 грн., три проценти річних в сумі 225,35 грн. та неустойки в сумі 1809,52 грн.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі виключно у разі припинення договору найму.

Згідно п.8.1 договору від 09.07.2008р. протягом 30 днів після припинення дії цього договору, відповідач зобов'язаний звільнити об'єкт оренди від свого майна, передати (повернути) об'єкт оренди позивачу, передати всі ключі та погасити всі заборгованості.

Таким чином, враховуючи умови підписаного між сторонами договору, обов'язок відповідача повернути позивачу орендоване майно виникає протягом 30 днів після припинення дії цього договору.

Як встановлено вище, договір  у порядку п.11.2.6 договору від 09.07.2008р. припинив свою дію з 17.04.2009року, тобто, протягом 30 днів з 17.04.2009р. відповідач зобов'язаний звільнити об'єкт оренди від свого майна, передати (повернути) об'єкт оренди позивачу, передати всі ключі та погасити всі заборгованості – до 17.05.2009р., внаслідок чого порушене право позивача вимагати від відповідача повернення орендованого майна виникає з 18.05.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом 05.03.2009р., тому суд першої інстанції обґрунтовано  відмовив  у задоволенні позовних вимог про спонукання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі магазину літ.А-2 загальною площею 100 кв.м, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 8.

Стосовно вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період листопад 2008р. –лютий 2009р. в сумі 44400 грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 4.1 договору від 09.07.2008р. передбачає, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за 1 місяць з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди до дати передачі (повернення) об'єкта оренди позивачу становить 11100,00 грн. без ПДВ за весь об'єкт оренди.

В подальшому, з 01.01.2010 р. та на початку кожного наступного року, розмір орендної плати на поточний календарний рік орендного користування може бути збільшений (право позивача), шляхом множення розміру орендної плати встановленому у минулому календарному році на офіціально оприлюдненій Державним комітетом статистики індекс інфляції за минулий календарний рік, але на більш ніж 15%.

Визначений у такий спосіб розмір орендної плати є базовим для сплати у поточному році та базовим для індексації у наступному році. Така індексація (збільшення розміру орендної плати) відбувається автоматично шляхом надання позивачем відповідачу розрахунку з новим розміром орендної плати. Це не потребує додаткової згоди відповідачу. Новий розмір орендної плати починає нараховуватися після спливу 14 календарних днів з моменту вручення відповідачу вказаного розрахунку.

Орендар зобов'язаний здійснювати перерахування сум орендної плати наступним чином: за перший та два останні місяці оренди – протягом 10 банківських днів з дати передачі об'єкта оренди відповідачу, за наступні місяці - до 05 числа кожного поточного місяця за поточний (п.4.3 договору).

Згідно п.4.6 договору від 09.07.2008р. орендну плату та відшкодування вартості комунальних послуг відповідач повинен сплачувати за період користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди в користування відповідачу до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди позивачу, включаючи обидві такі дати.

Матеріалами справи не доведено, що відповідач здійснив перерахування орендної плати за договором від 09.07.2008р. в сумі 44400 грн. за період з листопада 2008р. по лютий 2009р.

Факт наявності заборгованості відповідачем визнано шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 58).

Таким чином, відповідач у порушення  розділу 4 договору не виконав свої зобов'язання в частині оплати позивачу орендної плати за договором від 09.07.2008р. в сумі 44400 грн. за період з листопада 2008р. по лютий 2009р.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо зарахування авансового платежу, здійсненого при укладанні договору, за два останні місяця оренди, тобто, за грудень 2008р. -січень 2009р., та неправомірності нарахування орендної плати за лютий 2009р., внаслідок припинення 31.01.2009р. дії договору оренди судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки  з матеріалів справи вбачається, що дія  вказаного договору припинилась 17.04.2009р.

Таким чином відповідач повинен був здійснити оплату орендної плати за весь період дії договору, тобто до 17.04.2009р., а авансовий платіж, здійснений відповідачем,  відповідно повинен бути зарахований в рахунок орендної плати за квітень 2009р., як за останній місяць оренди.

Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період   листопад 2008р.  - лютий 2009р.  в сумі 44400 грн.,  з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу  по орендній пдаті підлягають задоволенню, розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено позивачем вірно, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з листопада 2008р. по лютий 2009р. в сумі 2954,94 грн. та 3% річних в розмірі 225,35 грн.  за період з 06.11.2008р. по 01.03.2009р.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230  ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.594 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею)  є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору від 09.07.2008р. передбачено, що у випадку прострочення сплати сум орендної плати, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежів.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1809,52 грн. за період з 06.11.2008р. по 01.03.2009р.

Оскільки, факт прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендної плати матеріалами справи доведений, тому вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 1809,52 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно порушення судом першої інстанції правил підсудності при зверненні до суду з позовними вимогами не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги виходячи з наступного.

Згідно із ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може  бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені позовні вимоги про спонукання відповідача звільнити та повернути передане в оренду майно, а також вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі, інфляції, трьох процентів річних та неустойки.

Таким чином, у одному позові об'єднано кілька вимог, які пов'язані між собою як підставою виникнення - договір оренди від 09.07.2008р., так і поданими доказами.

Згідно із ч.2 ст.16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння -  такі спори розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

У даному випадку згідно п.1.1 договору оренди від 09.07.2008р. об'єкт оренди нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі магазину літ.А-2 загальною площею 100 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 8.

Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право господарського суду розділяти позовні вимоги, зокрема, розглянути одну частину позовних вимог, а другу передати на розгляд іншого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд Донецької області правомірно прийшов до висновку щодо розгляду позовної заяви по суті за місцезнаходженням майна.

Що стосується доповнення до апеляційної скарги та письмового клопотання ТОВ «Омега»від 04.08.2008р. про зупинення провадження по справі № 14/66пн, у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омега», до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів останнього, то судова колегія Донецького апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція не приймає і не розглядає в якості доказів додані до доповнення до апеляційної скарги документи, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В матеріалах справи також не має письмових доказів звернення відповідача з подібним клопотанням до суду першої інстанції, а також відображення усного клопотання у протоколах судових засідань господарського суду, тому судова колегія ці заперечення не приймає до уваги.

Крім того, як вбачається з наданих до суду доповнень до апеляційної скарги від 04.08.09р., ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство № Б 15/59-09 від 02.03.09р. була винесена на підставі ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон).

При цьому посилання заявника апеляційної скарги на застосування судом ст. 14 вищевказаного закону не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки ст. 53 Закону регулює відносини між кредитором та боржником у процедурі санації, а не в процедурі розпорядження майном. При цьому ця норма (ст. 53) не містить в собі таких приписів.

Крім того, апелянт в обґрунтування зупинення провадження по справі № 14/66пн посилається на ч. 1, 2 п. 8.13 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.05.04р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак ці доводи скаржника апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки посилання на вищевказані рекомендації визначають порядок розгляду кредиторських вимог до боржника в процедурі розпорядження майном, а не санації.

В обґрунтування цього п. 2 ст. 53 Закону України «Про банкрутство»зобов'язує до заяви керівника боржника додати план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмову згоду кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозицію щодо кандидатури розпорядника майна, тобто повідомити всіх кредиторів про порушення справи про банкрутство, що відповідачем зроблено не було,

Тому вимога заявника апеляційної скарги про зупинення провадження по справі № 14/66пн по вищезазначеним підставам не може бути застосована к даним правовідносинам, а тому заперечення відповідача не можуть бути задоволені.

Що стосується  інших доводів заявника апеляційної скарги, то вони апеляційним судом також до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

З урахуванням зазначеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. по справі № 14/66пн  відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а тому скасуванню на підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009 року по справі № 14/66пн  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009 року по справі № 14/66пн залишити без змін.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Г.І.  Діброва

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5 ГСДО