Постанова

від 04.08.2009 по справі 43/143

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/143

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 серпня 2009 р.                                                                                    № 43/143  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУдовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,Коваленка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову

господарського суду міста Києва від                     8 травня 2009 року      

у справігосподарського суду№ 43/143  міста Києва

за заявою

до

ліквідатортовариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Будроост"Капелюшний Ігор Вікторович

провизнання банкрутом

за участю представників: ДПІ у Голосіївському районі міста Києва

Шаліної С.І.

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28 квітня 2009 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлобуд" (далі –ТОВ "Промжилобуд") порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Будроост" (далі –ТОВ "Будроост") на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон) .

Постановою від 8 травня 2009 року (суддя Пасько М.В.) ТОВ "Будроост" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого  Капелюшного І.В.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва (далі –ДПІ) просить скасувати зазначену постанову аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України від 3 серпня                2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Удовиченка О.С. –головуючого, суддів Заріцької А.О.,           Коваленка В.М.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

ДПІ, звертаючись до Вищого господарського суду України у порядку ст. 107 ГПК України зазначила, що відразу після порушення провадження ліквідатор зобов'язаний повідомляти ДПІ про порушення справи та надавати для проведення перевірки необхідні документи, суд при винесенні постанови на це уваги не звернув, а тому оскаржуваною постановою порушено права та законні інтереси заявника.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ була обізнана про порушення справи про банкрутство ТОВ "Будроост", однак станом на день розгляду її касаційної скарги не провела перевірки боржника, кредиторські вимоги не заявляла.

Отже, при поданні касаційної скарги ДПІ була обізнана щодо провадження у справі про банкрутство, в матеріалах справи відсутні докази чинення ліквідатором перешкод у проведенні податковими органами перевірки боржника, а за таких обставин, колегія суддів вважає, що права та законні інтереси заявника касаційної скарги при винесенні постанови порушені не були. ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не позбавлена можливості проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 52 Закону була наявність у боржника заборгованості перед ініціюючим кредитором у розмірі 6 600, 00 грн., однак, у зв'язку з тим, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, кредитор не має можливості отримати борг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України та до положень п. 5 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій (далі –Єдиний державний реєстр), що міститься в матеріалах справи, вбачається, що боржник зареєстрований за адресою: м. Київ,                 вул. Заболотного, 15 (а.с. 9).

Згідно із ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,  лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

В матеріалах справи містяться витяги з Єдиного державного реєстру в яких вказано, що станом на 21 квітня та 6 травня 2009 року статус відомостей про юридичну особу не підтверджено –відсутній за місцезнаходженням            (а.с. 18, 25). Таким чином, матеріали справи містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її місцем знаходження.  До того ж, матеріалами справи стверджено, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором, яка боржником визнана у повному обсязі.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення ст. 52 Закону виходячи з того, що боржник має заборгованість перед кредитором у розмірі 6 600 грн., за юридичною адресою не знаходиться та у боржника відсутнє майно, кошти.

Заявник касаційної скарги зазначені доводи не спростував, а лише вказав, що підприємство протягом 2008 року звітувало, показники фінансово-господарської діяльності понад 73 000 000 грн., при цьому жодного разу товариство органами державної податкової служби не перевірялось.

В касаційній скарзі відсутні доводи, які спростовують висновок суду першої інстанції про наявність ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а за таких обставин суд касаційної інстанції не має підстав для скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Києва від 8 травня 2009 року у справі № 43/143 залишити без змін.

Головуючий                                                                     О. Удовиченко         

Судді                                                                                 А. Заріцька

В. Коваленко