Постанова

від 17.03.2015 по справі 826/2151/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2015 року 08:45 № 826/2151/15

Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Фарматек» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Фарматек» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №7526552202 від 27.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Дон Пак» у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акта про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Дон Пак», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судовому засіданні 12.03.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем на підставі направлень від 20.11.2014, згідно зі статтями 75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДК «Фарматек» (код ЄДРПОУ 21637109) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 14.01.2015 №21/26-55-22-02/21637109 (далі - акт №21/26-55-22-02/21637109), згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «ДК «Фарматек» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 848 551,00 грн.

На підставі акта перевірки №21/26-55-22-02/21637109 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2015 №7526552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 272 828,00 грн., з яких 848 551,00 грн. - основний платіж, 424 277,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «ДК «Фарматек» (Покупець) та ТОВ «Дон Пак» (Постачальник) укладено Договір поставки від 22.01.2013 №02-2013, предметом якого є придбання товару партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних.

Згідно пояснень представника позивача, згідно даного договору було придбано упаковку до різних медичних препаратів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, заявок на виготовлення продукції (а.с. 71-250 Т.ІІ, а.с. 1-166 ТІІІ, а.с. 121-167 Т.ХІІ).

Позивач зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Дон Пак» використовується ним у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії первинних документів щодо постачання контрагентам-покупцям сировини, фармацевтичної субстанції, допоміжних матеріалів, обладнання, комплектуючих, тощо (а.с. 200-250 Т.ІІІ, Т.IV, Т.V, а.с. 1-166 Т.VІ).

Також позивач надав довідку про залишок на складі товару, придбаного у ТОВ «Дон Пак» станом на 27.02.2015 (а.с. 167-169 Т.VІ).

На підтвердження транспортування товару позивач надав копії наказів про закріплення водія за автотранспортним засобом, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, подорожніх листів, довіреностей на отримання цінностей (а.с. 170-234 Т.VІ, а.с. 1-38 Т.VІІ).

Усі вищезазначені господарські операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку, на підтвердження чого позивач надав копії податкових декларацій, карток рахунків (а.с. 1-48 Т. ІІ, а.с. 39-130 Т.VІІ, а.с. 146-242 Т.ІХ, Т.Х, Т.ХІ, а.с. 1-116 Т.ХІІ).

Розрахунки з ТОВ «Дон Пак» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав журнали проводок та банківських виписок (а.с. 131-240 Т.VІІ, Т.VІІІ, а.с. 1-145 Т. ІХ).

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Дон Пак», позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 848 551,00 грн.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «ДК «Фарматек» з ТОВ «Дон Пак» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акта ДПІ у Голосіївському районі Міндоходів і місті Києві від 15.08.2014 №789/3-26-50-22-03-33691483 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дон Пак» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Скандік Хорека», ТОВ Санвест Трейд», ТОВ «Неона Консалт», ТОВ «Атлант Будінвест», ТОВ «Альва 2012», ТОВ «Аквілон Союз» та ТОВ «Кассарос» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 (а.с. 62-72 Т.І)

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акта суд відхиляє, оскільки зазначені у наведеному акті відомості, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Крім того, зі змісту вказаного акта видно, що контролюючий орган не досліджував взаємовідносини саме між позивачем та ТОВ «Дон Пак», оскільки дане питання не було предметом проведення перевірки.

Таким чином, матеріали вищезазначеного акта, складеного стосовно контрагента позивача не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «ДК «Фарматек» з ТОВ «Дон Пак».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Дон Пак» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «ДК «Фарматек» та ТОВ «Дон Пак» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Дон Пак» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної фіскальної служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дон Пак» було дійсне на момент видання ним податкових накладних на адресу ТОВ «ДК «Фарматек».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частиною 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дон Пак» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Дон Пак» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №7526552202 від 27.01.2015 підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Фарматек» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №7526552202 від 27.01.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Фарматек» (код ЄДРПОУ 21637109) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський