Постанова

від 12.09.2019 по справі 826/2151/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №826/2151/15

адміністративне провадження №К/9901/5904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду від 17.03.2015 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 (колегія у складі суддів: Федотов І.В., Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі №826/2151/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дистриб`юторська компанія Фарматек доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дистриб`юторська компанія Фарматек звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №7526552202 від 27.01.2015.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про безтоварний характер правочинів з ТОВ Дон Пак , та у зв`язку із цим невизнання податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Постановою Окружного адміністративного суду від 17.03.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується належними первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 20.11.2014, згідно зі статтями 75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ ДК Фарматек (код ЄДРПОУ 21637109) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 14.01.2015 №21/26-55-22-02/21637109, згідно висновків якого відповідач встановив ряд порушень ТОВ ДК Фарматек вимог податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 848551,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Дон Пак , в силу обставин що встановлені актом ДПІ у Голосіївському районі Міндоходів в місті Києві від 15.08.2014 №789/3-26-50-22-03-33691483 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дон Пак з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ Скандік Хорека , ТОВ Санвест Трейд , ТОВ Неона Консалт , ТОВ Атлант Будінвест , ТОВ Альва 2012 , ТОВ Аквілон Союз та ТОВ Кассарос за період з 01.01.2013 по 30.04.2014.

На підставі акта перевірки №21/26-55-22-02/21637109 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми Р від 27.01.2015 №7526552201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 272 828,00 грн., з яких 848 551,00 грн. - основний платіж, 424277,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що між ТОВ ДК Фарматек (Покупець) та ТОВ Дон Пак (Постачальник) укладено договір поставки від 22.01.2013 №02-2013, предметом якого є придбання товару партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, заявок на виготовлення продукції.

На підтвердження транспортування товару позивач надав копії наказів про закріплення водія за автотранспортним засобом, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, подорожніх листів, довіреностей на отримання цінностей.

Розрахунки з ТОВ Дон Пак позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав журнали проводок та банківських виписок.

Усі вищезазначені господарські операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку, на підтвердження чого позивач надав копії податкових декларацій, карток рахунків.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ Дон Пак , позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 848 551,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного з контрагентом договору, також встановили, що придбаний у контрагента товар в подальшому використаний позивачем у власній діяльності при подальшій реалізації контрагентам-покупцям сировини, фармацевтичної субстанції, допоміжних матеріалів, обладнання, комплектуючих тощо.

Дослідивши названі докази суди встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Дон Пак , підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України Про податок на додану вартість визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом.

Водночас в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду