Постанова

від 05.08.2009 по справі 3-30/138-08-2815

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3-30/138-08-2815

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 3-30/138-08-2815  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Уліцького А.М.,Цвігун В.Л.

розглянувши касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу "Автостоянка Спутник"

на постановувід 23.04.09 Одеського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 27.02.09

у справі№3-30/138-08-2815

господарського судуОдеської області

за позовомУправління капітального будівництва Одеської міської ради

доОбслуговуючого кооперативу "Автостоянка Спутник"

треті особи1. Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради2. Управління транспортного комплексу міста Одеської міської ради3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

провиселення, зобов'язання усунути перешкоди, витребування земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовомОбслуговуючого кооперативу "Автостоянка Спутник"

до 1. Управління капітального будівництва Одеської міської ради2. Одеської міської ради

провизнання договору недійсним

за участю представників сторін

від позивача:Гризан О.П., дов.

від відповідача:Бельченко Ю.А., дов.

від третіх осіб:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Спутник", за участю в якості третіх осіб Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління транспортного комплексу міста Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум", про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачу земельною ділянкою 0,7400га за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 92-А; витребування з незаконного володіння відповідача та передання у володіння позивачу вказаної земельної ділянки; зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, демонтувати усі будівлі та конструкції, які на ній знаходяться за рахунок позивача (з урахуванням уточнень).

Позов мотивовано посиланням на незаконне користування відповідачем спірною земельною ділянку, яке перешкоджає позивачу виконати рішення ради №77 від 19.05.06 щодо проектування й будівництва на ній багатоповерхового паркінгу.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на порушення рішенням №77 від 19.05.06 його прав та інтересів у публічно-правових відносинах, а також невідповідність його Закону України "Про місцеве самоврядування" і рішенню Одеської міської ради №4226-ІV від 15.07.05.

Крім того, відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсним укладеного між позивачем та Одеською міською радою договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що рада не є власником цієї ділянки.

Рішенням від 27.02.09 господарського суду Одеської області (суддя Д'яченко Т.Г.), яке залишено без змін постановою від 23.04.09 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.), первісний позов задоволено в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спірною земельної ділянки, витребування її з незаконного володіння відповідача та передання позивачеві, зобов'язання звільнити земельну ділянку; в задоволенні вимог щодо демонтування будівель та конструкцій, розташованих на спірній земельній ділянці та в зустрічному позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані належністю спірної земельної ділянки до власності територіальної громади м. Одеси, а відтак правомірністю передання її Одеською міською радою в оренду позивачеві, у той час як відповідач займає земельну ділянку без правових підстав та не довів наявність у нього права власності на розташоване на цій ділянці майна. Вимоги щодо демонтування будівель та конструкцій за рахунок позивача судами відхилені з огляду на те, що вони фактично адресовані до самого позивача.

Ухвалою від 08.07.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про часткове скасування рішення і постанови в справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Касатор доводить, що судами не враховані доводи відповідача щодо обставин набуття ним права на користування спірною земельною ділянкою і порушення цього права укладеним між Одеською міською радою і позивачем договором оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 постанови Верховної Ради УРСР від 19.12.90 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.91 відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Статтями 20-22 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 08.07.70) визначались вимоги надання і підстави користування земельними ділянками.

При здійсненні розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не довів набуття ним права користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Одеської міської ради, встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та видачі документа, що посвідчує відповідне право згідно з вимогами земельного законодавства. Відповідач не надав жодних доказів вжиття ним заходів щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Рішення Одеської міської ради народних депутатів №169 від 05.04.84, на яке посилається касатор, не передбачає надання йому певного права на спірну земельну ділянку.

Також відповідачем не доведені обставини щодо набуття ним прав на спірну земельну ділянку внаслідок передачі йому розташованих на ній об'єктів нерухомості попередніми належними власниками таких об'єктів, тобто наявність підстав для поширення на нього положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Зважаючи на те, що відповідач не довів правомірність використання ним спірної земельної ділянки, посилання його на положення ст. 116 ЗК України щодо попереднього вилучення земельної ділянки є безпідставними.

З огляду на викладене відповідно до вимог ст.ст. 152, 212 ЗК України спірна земельна ділянка на вимогу належного власника або землекористувача підлягає поверненню особою, що самовільно її зайняла. Отже, є правомірними вимоги позивача як орендаря щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, наданою йому в оренду на підставі рішення Одеської міської ради №399 від 29.09.06 та укладеного з радою договору оренди від 12.02.07. Порушення ж цим договором прав відповідача ним при розгляді справи не доведено.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини самовільного зайняття і користування відповідачем спірною земельною ділянкою та положення ч. 3 ст. 16 ЦК України, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.09 у справі №3-30/138-08-2815 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від 08.07.09 припинити.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    А.Уліцький

                                                                                                    В.Цвігун