Постанова

від 24.03.2015 по справі 908/3271/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 908/3271/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Скорописовій Н.І.

за участю представників:

позивача - Найденко І.О., довіреність № 142/10 від 10.07.2014

відповідача - Нещерет О.С., за довіреністю б/н від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Проммашплюс", м. Краматорськ Донецька область (вх. №565 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.14 у справі № 908/3271/14

за позовом Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАК "Енергоатом", м. Київ

до ТОВ "Проммашплюс", м. Краматорськ Донецька область

про стягнення 65 461,28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2014 у справі № 908/3271/14 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашплюс" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відкремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 65 461, 28 грн. неустойки та 1827,00 грн. судового збору.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашплюс" звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою на рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2014 у справі № 908/3271/14, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашплюс" неустойки у вигляді штрафу в розмірі 38715,07 грн. скасувати та цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у вигляді штрафу в розмірі 38715,07 грн.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що справу було розглянуто за відсутністю представника ТОВ "Проммашплюс" не повідомленого належним чином про час та місце судового розгляду справи, в зв'язку з чим при прийнятті рішення суду були невідомі причини, з яких ТОВ "Проммашплюс" порушило строки поставки продукції для ВП "Атомкомплект" ДП НАК "Енергоатом". При цьому, відповідач посилається на те, що строки поставки продукції були порушені не з вини ТОВ "Проммашплюс", а внаслідок невиконання своїх зобов'язань іншими постачальниками. Крім того, відповідач вважає, що одночасне стягнення пені та штрафу є неправомірним та таким, що не відповідає ст. 61 Конституції України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає, що наведені ним доводи не спростовують вини відповідача у порушенні зобов'язання за договором.Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та від 10.03.2015 розгляд апеляційної скарги відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача.

24.03.2015 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Проммашплюс", посилаючись на обставини проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

В судовому засідання 24.03.2015 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 06.03.13 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відкремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммашплюс" (постачальник) укладено договір поставки № 111611333, за умовами якого (п. 1.1. договору) постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити запасні частини до турбіни виробництва ВАТ "ТУРБОАТОМ" для ВП "Южно-Українська АЕС", ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, сума договору становить 1 413 375,36 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 235 562,56 грн. Ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору, покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікацією в національній волюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії продукції.

Пунктом 5.1. договору визначено, що строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Строки поставки продукції по специфікації № 4 буде визначений сторонами додатково шляхом внесення доповнень до договору.

Умовами п. 5.4. договору сторони узгодили, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.13, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку.

Додатковою угодою № 1 від 22.10.13 до договору від 06.03.13 сторони змінили термін постачання, зазначений в специфікації № 1, визначивши новий термін постачання: до 15.01.14.

У відповідності до умов специфікації № 2 термін постачання складає: протягом 6 місяців з дати укладання договору.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди від 22.10.13 № 1 до спірного договору, сторони визнали факт порушення постачальником строку поставки продукції згідно специфікації № 1 договору від 06.03.13 № 111611333, що складає 36 календарних днів у зв'язку з чим, постачальник зобов'язався сплатити неустойку нараховану відповідно до п. 7.2. договору.

З огляду на викладене, за порушення строку поставки товару за специфікацією № 1, позивачем у відповідності до п. 7.2. договору та п. 1.1. додаткової угоди від 22.10.13 № 1 до договору заявлено до стягнення 12 063,69 грн. пені за період з 07.09.13 по 12.10.13 та 23 457,17 грн. штрафу.

Крім того, за специфікацією № 2 за прострочення строків поставки продукції позивачем нарахована пеня в сумі 14 682,52 грн. за період з 07.09.13 по 06.11.13 та штраф в розмірі 15 257,90 грн., з яких за прострочення: за видатковою накладною від 13.09.13 № 0913/001 за період з 07.09.13 по 13.09.13 пеню в сумі 1 277,38 грн.; за видатковою накладною від 19.09.13 № 0919/002 пеню в розмірі 1 416,80 грн. за період з 07.09.13 по 19.09.13; за видатковою накладною від 25.10.13 № 1025/001 пеню в сумі 5 340,26 грн. за період з 07.09.13 по 25.10.13 та штраф в розмірі 7 628,95 грн.; за видатковою накладною від 06.11.13 № 1106/001 пеню в сумі 6 648,08 грн. за період з 07.09.13 по 06.11.13 та штраф в сумі 7 628,95 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача загальна сума неустойки (штрафу, пені) за порушення відповідачем строків поставки продукції становить 65 461,28 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що факт порушення відповідачем строку поставки продукції є доведений та підтверджений належними доказами у справі, а також з огляду на документальну та матеріальну обґрунтованість розрахунку суми неустойки (пені, штрафу) в розмірі 65 461,28 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання з поставки товару. Відповідач стверджує, що строки поставки продукції були порушені не з вини ТОВ "Проммашплюс", а внаслідок невиконання своїх зобов'язань іншими постачальниками за іншими договорами.

Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем доводи не можуть вважатися підставою для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товару, адже враховуючи положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання. Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 617 цього Кодексу не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, колегія суддів вважає безпідставними наведені відповідачем доводи про неправомірність одночасного стягнення пені та штрафу.

Так, ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Як було встановлено під час судового розгляду та визнається самим відповідачем, строки поставки продукції згідно договору були порушені. До того ж, відповідно до п. 1.1. додаткової угоди від 22.10.13 № 1 до спірного договору, сторони визнали факт порушення постачальником строку поставки продукції згідно специфікації № 1 договору від 06.03.13 № 111611333, що складає 36 календарних днів у зв'язку з чим, відповідач зобов'язався сплатити неустойку нараховану відповідно до п. 7.2. договору.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином. колегія суддів вважає, що і позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання, та передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату продукції у вигляді пені та штрафу, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Отже, в даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу ґрунтуються як на умовах договору, так і на положеннях чинного законодавства, а тому твердження відповідача про порушення судом статті 61 Конституції України та норм матеріального права зводиться до його особистого міркування та є безпідставним.

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за порушення відповідачем строків поставки продукції в загальній сумі 65 461,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Проммашплюс", посилаючись на обставини проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Проте, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не є винятковим випадком, який дає підстави зменшити розмірі штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України адже, як зазначалось вище, враховуючи положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання. До того ж, порушення зобов'язання з поставки товару відбулося у 2013 році, за довго до настання подій, на які посилається відповідач, та носить довгостроковий характер.

Також, стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару негативно відображується на підприємстві позивача, суттєво зачіпає його інтереси та завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Таким чином, обставини, які зазначені відповідачем, ніяким чином не спростовують його вини з допущеного ним порушення строків поставки продукції за договором поставки № 111611333 від 06.03.2013.

В свою чергу, нараховані позивачем штрафні санкції базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції були створені належні умови для повного та всебічного розгляду справи в суді.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.14 було порушено провадження у справі № 908/3271/14 та призначено до розгляду на 01.10.2014.

Ухвалою від 01.10.14 судом у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача відкладено розгляд справи на 20.10.2014.

При цьому, господарським судом були вжиті відповідні заходи для з'ясування місцезнаходження відповідача та направлено відповідний запит Державному реєстратору реєстраційної служби запорізького міського управління юстиції (а.с. 113, т. 1).

Відповідно до наданого на вимогу суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.10.14, тобто станом на час порушення провадження у справі № 908/3271/14, місцезнаходженням ТОВ "Проммашплюс" є: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12, к. 303, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, відповідні процесуальні документи були надіслані судом сторонам у справі, у тому числі відповідачу у відповідності з наявними у справі відомостями.

Зазначене свідчить, що судом першої інстанції були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи, що свідчить про безпідставність наведених відповідачем доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з його неповідомленням про час та місце судового розгляду справи..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій в розмірі 65 461,28 грн. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.14 у справі № 908/3271/14

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Проммашплюс", м. Краматорськ Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.14 у справі № 908/3271/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30 березня 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.