Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/5536/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/5536/14

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Грищенко О.М. (дов. б/н від 02.06.2014);

відповідача 1: не з'явились;

відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" про стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 05.08.2009, відповідачем-1 за договором поруки № 21-11-2012-105 від 21.11.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015.

20.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою від 20.01.2015 розгляд справи відкладено на 03.03.2015.

Крім того, ухвалою від 20.01.2015 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом, тож позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме солідарне стягнення з позивача-1 та позивача-2 1000,00 грн штрафу, стягнення з відповідача-2 9352,77 грн штрафу, 643,57 грн 3% річних, 1162,16 грн втрат від інфляції, 2809,96 грн пені, 30856,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

05.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2.

Згідно з п.1.1 Договору, у строки зумовлені договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Виконуючи свої договірні зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило весь товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" за видатковою накладною № А-0001555 від 28.08.2009 на загальну суму 48670,00 грн.

Згідно із пунктом 6.1. договору, покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях. Відповідно до п. 6.2 договору оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.1 договору, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати. Процентна ставка за кредитом складає 5%.

Вартість Договору становить 49 298,04 грн., і складається із 48 670,00 грн. - ціни товару і 628,04 грн. - процентів за користування товарним кредитом.

Згідно із Специфікацією № 1, відповідач зобов'язався оплатити позивачеві вартість договору у наступні строки - враховуючи відсотки за користування Товарним кредитом): перший платіж у сумі 34 069,00 грн у строк не пізніше 14.08.2009; другий платіж у сумі 14 601,00 грн та проценти по товарному кредиту 628,04 грн, а всього 15 229,04 грн у строк не пізніше 01.07.2010.

Однак, незважаючи на взяті на себе зобов'язання за договором, ТОВ «Агропромсервіс» у встановлені в договорі строки повністю не розрахувалося.

Зобов'язання у повному обсязі у розмірі 49 298,04 грн було виконано із порушенням строків, передбачених договором, наступним чином: 14.08.2009 на суму 34 509,24 грн; 28.10.2010 на суму 14 788,80 грн.

Вказані обставини були встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 03.12.2010 у справі № 9/245-10-4608, що було прийнято за результатом розгляду позову ТОВ «Корпорація Агросинтез» до ТОВ «Агропромсервіс» про стягнення 28683,19 грн, та має преюдиційне значення для даної справи в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаним рішенням позовні вимоги ТОВ «Корпорація Агросинтез» задоволено, вирішено стягнути з ТОВ «Агропромсервіс» на користь ТОВ «Корпорація Агросинтез» 717,56 грн пені, 4436,64 грн штрафу, 606,35 грн інфляційних витрат, 8133,84 грн процентів.

15.11.2012 між ТОВ «Корпорація Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромсервіс" зобов'язання щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих ТОВ „Корпорація Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08. 2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним виконанням ТОВ „Агропромсервіс" грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" про зазначені вище обставини.

За угодою №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс"одержує право замість „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" вимагати від відповідача сплати грошової суми в визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Викладені вище обставини були встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 02.12.2013 у справі № 916/2983/13, що було прийнято за результатом розгляду позову ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" до ТОВ «Агропромсервіс» про стягнення 715,75 грн, та має преюдиційне значення для даної справи в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначеним рішенням позовні вимоги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс"задоволено, вирішено стягнути з ТОВ «Агропромсервіс» 591,56 грн 3% річних, 50,25 грн пені, 73,94 грн інфляційних втрат.

ТОВ «Корпорація Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено додаткову угоду №1 до Угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11. 2012, відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Агропромсервіс» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009.

Сторони, у пункті 2.1. Угоди 1, в редакції додаткової угоди № 1, визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за угодою становить, проте не обмежується, сумою 715,75 грн. А пунктом 1.2. угоди, погодили, що з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року, по відношенню до Боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), 3%-річних, та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, 07.04.2014 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) було укладено Договір поруки №07-04-2014-27, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки: відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 300,00 грн.

Викладені вище обставини були встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі № 911/4111/14, що було прийнято за результатом розгляду позову ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» про стягнення 3325,07 грн курсової різниці.

При розгляді вказаної справи судом було встановлено наступне.

В пункті 6.5 договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009, у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, встановлено, що всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К1/К2) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення договору.

Якщо на якусь дату показник К2 (офіційний курс до долару США) буде меншим від курсу купівлі долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, встановлений ЗАО «Перший Український міжнародний Банк» на цю ж дату, то сторони для показника К2 замість офіційного курсу гривні до долару США використовують курсу купівлі долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, встановлений ЗАО «Перший Український міжнародний Банк» на цю ж дату.

Таким чином, у договорі поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару.

Оскільки, офіційний курс (НБУ) долара США на дату укладання договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009 та на дату оплати отриманого товару був нижчий за курс долара США на міжбанківській валютній біржі, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» при розрахунку курсової різниці використало міжбанківський курс долара США, встановлений ЗАО «ПУМБ», як це передбачено розділом 6 Договору.

На день підписання сторонами Договору купівлі-продажу курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 7,68 грн./дол. США.

На день проведення оплати товару 14.08.2009р. та 28.10.2010р. курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8,30 грн./дол. США та 7,96 грн./дол. США відповідно.

Суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 3325,07 грн курсової різниці підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, вказаним рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі № 911/4111/14 позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з ТОВ «Агропромсервіс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»» 300,00 грн заборгованості; стягнути із ТОВ «Агропромсервіс» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 3025,07 грн заборгованості.

21.11.2012 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) було укладено Договір поруки № 21-11-2012-105, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009 та Угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року.

У пункті 3.1. договору сторонами погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки: відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Так, кредитор звернувся до поручителя із вимогою № 27-105/11 від 27.11.2012 про виконання зобов'язань за договором поруки. Вказана вимога була отримана директором поручителя 29.11.2012, про що свідчить його власноручний напис на вимозі.

У відповідь на вимогу поручитель листом № 105 від 03.12.2012 повідомив, що виконати вказану вимогу не в змозі.

На підставі всього вищевикладеного ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулась до суду з даним позовом про солідарне стягнення з позивача-1 та позивача-2 1000,00 грн штрафу, стягнення з відповідача-2 9352,77 грн штрафу, 643,57 грн 3% річних, 1162,16 грн втрат від інфляції, 2809,96 грн пені, 30856,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. З позовної заяви вбачається, що сума штрафу, розрахована позивачем на решту ціни договору, що не була врахована при розгляді справи № 9/245-10-4608 господарським судом Одеської області, а суми 3% річних, втрат від інфляції, відсотків за користування чужими грошовими коштами, нараховані позивачем на суму курсової різниці, встановленої рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі № 911/4111/14.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступне. Так, при розгляді справи № 911/4111/14 господарський суд Київської області погодився із розрахунком курсової різниці, наданим позивачем у справі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», згідно якого розмір останньої становив 3325,07 грн. Суд, дослідивши вказане рішення, а також розрахунок, що був наведений позивачем у відповідній позовній заяві (копія якої надана позивачем у даній справі та міститься в матеріалах справи), встановив, що позивачем у розрахунку, з яким погодився і суд, було розраховано курсову різницю на суму фактичної оплати у відповідну дату з урахуванням процентів за користування товарним кредитом . Оскільки сторонами в договорі не було передбачено збільшення процентної ставки товарного кредиту, а індексації згідно договору підлягає лише вартість товару, а не сума плати за кредит, суд вважає таке нарахування безпідставним. Проте, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки рішення господарського суду Київської області від 27.10.2014 у справі № 911/4111/14 не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили, судом при розгляді даної справи розрахунок 3% річних, втрат від інфляції, відсотків за користування чужими грошовими коштами здійснюється на суму курсової різниці, що була встановлена господарським судом Київської області у рішенні від 27.10.2014 у справі № 911/4111/14.

Щодо розрахунків наданих позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП = (СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Суд вважає нарахування позивачем 30856,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами безпідставним, виходячи з наступного. Так, ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Пунктом 8.4. договору сторони визначили формулу для такого нарахування - СП = (СПП*0,5*Д)/100. Проте, в договорі сторони чітко не передбачили самого розміру процентів , що належать до сплати. Посилання ж позивача на вказану формулу, як на погодження сторонами розміру процентів - 0,5 % є безпідставним, не підтвердженим умовами договору та не приймається судом, оскільки є нічим іншим, як припущенням.

Вказана позиція підтверджується також позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Постанові від 20.09.2011 у справі № 5024/470/2011, за результатом перегляду Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 5024/470/2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2011 у справі №5024/470/2011, а також рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 911/4538/13, де окрім іншого було встановлено факт введення суду в оману представником позивача .

Так, у справі № 5024/470/2011 суди давали оцінку аналогічному договору, укладеному первісним кредитором ТОВ "Корпорація "Агросинтез", з аналогічним умовами п. 8.4. договору стосовно процентів за користування чужими грошовими коштами. Так у справі № 5024/470/2011 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" просило стягнути з відповідача 94929,10 грн процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 8.4. договору: «Пунктом 8.4. Договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу» (пункт 8.4. в редакції рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2011 у справі №5024/470/2011). Згідно позиції Одеського апеляційного господарського суду, з яким повністю погодився Вищий господарський суд України, п. 8.4. у вказаній редакції не визначає розміру процентів.

Отже, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30856,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, наданого відповідачем, то він є арифметично невірним, а розмір втрат від інфляції є більшим, ніж заявлено позивачем, проте , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню повністю у сумі 1162,16 грн.

Щодо розрахунку 3 % річних, суд зазначає, що до останнього позивачем включено суму 17664,70 грн, на яку нараховано 3 % річних за період з 01.07.2010 по 27.10.2010, та походження якої є незрозумілим та не підтвердженим матеріалами справи. Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню частково у сумі 507,68 грн.

Перевіривши розрахунки 10352,77 грн штрафу та 2809,96 грн пені, надані позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Проте, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зменшити належні до стягнення суми пені та штрафу на 50%, виходячи з наступного. Так, з практики розгляду справ за позовами ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», що склалася у господарському суді Київської області, вбачається, що позивач зловживає своїми правами кредитора, заявляючи безліч дрібних позовів, щоб позбавити суд першої інстанції можливості перевірити дійсність та обґрунтованість вимог, стягуючи значні суми штрафних санкцій нараховані на суми зобов'язань відповідачів, що були виконані тривалий час тому. Крім того, позивачем штучно змінюється підсудність справ за допомогою поручителя - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», з яким на одного контрагента укладається по декілька договорів поруки, що видно з поданих суду судових рішень, обсяг відповідальності якого завжди є мінімальним, в той час як відповідачами у справах є сільськогосподарські підприємства з інших областей, які у більшості випадків не з'являються до суду, що також перешкоджає встановленню судом об'єктивної істини. Враховуючи, наведене, а також те, що основне зобов'язання відповідача з оплати товару за договором було виконано ще в 2010 році, суд зменшує належну до стягнення суму пені та штрафу, та відповідно задовольняє вказані вимоги частково у сумі 4676,39 грн штрафу та 1404,98 грн пені.

Крім того позивач просить солідарно стягнути з відповідачів 2500,00 грн витрат на послуги адвоката, що були сплачені ним згідно платіжного доручення № 238 від 29.03.2013 згідно договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-28/03 від 25.03.2013.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Господарським судом встановлено, що Грищенко О.М. є адвокатом, має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009.

Так, судом встановлено, Грищенко Олександр Миколайович є повноважним адвокатом, факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.01.2015, платіжним дорученням про оплату 2500,00 грн за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом частково, враховуючи умисну недобросовісність позивача, спрямовану на нарощування обсягу заборгованості боржників, суд вважає за необхідне зменшити розмір винагороди адвоката на 50%.

Відтак, витрати на оплату послуг адвоката покладаються судом на відповідачів у сумі 1250,00 грн в рівних частинах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 30817149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 1000,00 грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 30817149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 1162,16 грн втрат від інфляції, 507,68 грн 3% річних, 3676,39 грн штрафу та 1404,98 грн пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 625,00 грн витрат на послуги адвоката та 913,50 грн судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 30817149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 625,00 грн витрат на послуги адвоката та 913,50 грн судового збору.

6. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 27.03.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз