Постанова

від 30.06.2015 по справі 911/5536/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 911/5536/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Грищенко О.М.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

"НІКО-ТАЙС"

на рішення Господарського суду Київської області

від 03.03.2015р.

у справі №911/5536/14 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-

ТАЙС"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК

ТРЕЙДСЕРВІСГРУП"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

"АГРОПРОМСЕРВІС"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (далі - відповідач-2), в якому просив стягнути:

- солідарно з відповідачів штраф за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р., угоди №15-11/12-91 від 15.11.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) та договору поруки №21-11-2012-105 від 21.11.2012р. у розмірі 997,52 грн.;

- з відповідача-2: 04,59 грн. 3% річних, 142,98 грн. інфляційних втрат, 21,68 грн. пені, 282,63 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. та угоди №15-11/12-91 від 15.11.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань перед позивачем з оплати вартості поставленого товару. Відповідач-1, який поручився за виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед позивачем, не виконав вимогу позивача про оплату боргу, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд:

- стягнути солідарно з відповідачів 1 000,00 грн. штрафу;

- стягнути з відповідача-2: 9 352,77 грн. штрафу, 643,57 грн. 3% річних, 1 162,16 грн. втрат від інфляції, 2 809,96 грн. пені, 30 856,26 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- стягнути солідарно з відповідачів 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідачі явку своїх представників в судові засідання місцевого господарського суду не забезпечили, відзиву на позов не надали, у зв'язку з чим справа розглядалась відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/5536/14 від 03.03.2015р., з урахуванням ухвали від 27.03.2015р., позов було задоволено частково, а саме:

- присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача 1 000,00 грн. штрафу;

- присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1 162,16 грн. втрат від інфляції, 507,68 грн. 3% річних, 4 176,39 грн. штрафу та 1 404,98 грн. пені;

- присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 625,00 грн. витрат на послуги адвоката та по 913,50 грн. судового збору.

- в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5536/14 від 03.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- безпосередньо умовами договору поставки (п.8.4) сторони передбачили, що проценти, вказані у цьому пункті, є особливим правовим наслідком порушення покупцем грошових зобов'язань за договором та не відносяться до неустойки (штрафу чи пені). Окрім того, для уникнення можливості неправильного нарахування процентів, сторони в договорі передбачили формулу їх розрахунку;

- за умовами п.8.4 договору поставки сторони домовилися про конкретний розмір процентів за користування чужими коштами в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України, за виключенням того, що даний розмір процентів є не чітко зазначеним, а їх розмір вираховується за наведеною в договорі формулою;

- висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволення відсотків за користування чужими грошовими коштами з відповідача-2 суперечить обставинам, встановленим в рішеннях Господарського суду Одеської області у справі №9/245-10-4608 від 03.12.2010р. та у справі №916/2983/13 від 02.12.2013р.;

- судом було безпідставно застосовано ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в частині зменшення штрафних санкцій на 50%, оскільки відповідачем-2 не було надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним своїх договірних зобов'язань або наявність непереборних факторів, що зумовили невиконання цих зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2015р.

18.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

В судове засідання 18.05.2015р. з'явився лише представник позивача. Представники відповідачів не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.06.2015р.

04.06.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Тищенко А.І.

В судове засідання 08.06.2015р. з'явився лише представник позивача. Представники відповідачів не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судове засідання 22.06.2015р. з'явився лише представник позивача. Представники відповідачів не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.06.2015р.

В судовому засіданні 30.06.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/5536/14 від 03.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання 30.06.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.06.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросинтез», як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 (далі - Договір поставки) (том справи - 1, аркуші справи - 17-20).

За умовами Договору поставки (п.1.1) у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п.п.2.1, 2.3 Договору поставки).

Відповідно до п.4.1 Договору поставки умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Одеса (склад), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях.

Постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у Специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у Специфікаціях (п.п.5.1-5.3 Договору поставки).

Порядок оплати товару погоджений сторонами в розділі 6 Договору поставки, згідно з п.п.6.1, 6.2 якого покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Відповідно до п.8.2.3 Договору поставки за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Згідно ч.3 ст. 692, ст. ст. 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП = (СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п.8.4 Договору поставки).

В п.9.1 Договору поставки передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконані ним.

05.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросинтез» та відповідачем-2 було складено Специфікацію №1 до Договору поставки (том справи - 1, аркуш справи - 21), згідно з якою підлягав поставці товар загальною вартістю 48 670,00 грн., з наступними строками оплати: перший платіж у сумі 34 069,00 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 14.08.2009р., другий платіж у сумі 14 601,00 грн. - не пізніше 01.07.2010р. Сума процентів по товарному кредиту становить 628,04 грн. і вона підлягає до сплати в строк до 01.07.2010р.

На виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» здійснило поставку відповідачу-2 товару на загальну суму 48 670,00 грн., про що було складено та підписано видаткову накладну №А-0001555 від 28.08.2009р.

В ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Водночас, відповідач-2 повністю розрахувався за Договором поставки, але з порушенням обумовлених в договорі порядку і строків здійснення розрахунків.

Обставини щодо виконання зобов'язань сторонами Договору поставки досліджувалися під час розгляду Господарським судом Одеської області справи №9/245-10-4608 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" про стягнення 28 683,19 грн. (з них: 14 788,80 грн. - основний борг за Договором поставки, 717,56 грн. - пеня, 4 436,64 грн. - штраф, 606,35 грн. - інфляційні втрати, 8 133,84 грн. - відсотки за користування чужими коштами) та знайшли своє відображення в рішенні Господарського суду Одеської області від 03.12.2010р. у справі №9/245-10-4608 (том справи - 1, аркуші справи - 22-25). Вказаним судовим рішенням позов було задоволено повністю.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2010р. у справі №9/245-10-4608 мають приюдиційне значення для справи №911/5536/14 та не підлягають повторному доведенню.

15.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, було укладено угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) (далі - Угода про відступлення права вимоги) (том справи - 1, аркуші справи - 43-44).

За умовами Угоди про відступлення права вимоги (розділ 1) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання відповідачем-2, як боржником, зобов'язання щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. За цією Угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п.2.1 цієї угоди.

Ціна Угоди про відступлення права вимоги погоджена в розділі 2, згідно з п.п.2.1-2.3 якого вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 715,75 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує, що сума, вказана в п.2.1, що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, які нараховані за період з 20.10.2010р. по 27.10.2010р. відповідно до норм чинного законодавства України. Первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, а саме: сума пені становить 50,25 грн., сума нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами - 591,56 грн., сума інфляційних втрат - 73,94 грн.

В п.6.1 Угоди про відступлення права вимоги передбачено, що остання набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» повідомило відповідача-2 про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором поставки, надіславши письмове повідомлення б/н від 15.11.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 46-47).

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2013р. у справі №916/2983/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс» про стягнення 715,75 грн. (з них: 50,25 грн. - пеня, 591,56 грн. - відсотки за користування чужими коштами, 73,94 грн. - інфляційні втрати), яким позовні вимоги було задоволено повністю (том справи - 1, аркуші справи - 28-33).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2013р. у справі №916/2983/13 мають приюдиційне значення для справи №911/5536/14 та не підлягають повторному доведенню.

01.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, було укладено додаткову угоду №1 до Угоди відступлення права вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 48), в якій сторони Угоди дійшли згоди щодо внесення змін до п.п.1.1, 1.2, 2.4 угоди та доповнення останньої п.2.5. Так, з урахуванням внесених змін (п.п.1.2, 2.1, 2.4, 2.5 угоди) новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат та 3% річних за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить, проте не обмежується, сумою 715,75 грн. З моменту укладення даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. З моменту укладення даної Угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. по відношенню до боржника.

21.11.2012р. між відповідачем-1, як поручителем, та позивачем, як кредитором, було укладено договір поруки №21-11-2012-105 (далі - Договір поруки) (том справи - 1, аркуші справи - 50-51).

Відповідно до умов Договору поруки (розділи 1-3) поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку відповідачем-2 (боржником) щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченими в ст. 2 цього договору (далі - основний договір). Під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 1 000,00 грн.

Окрім того, на розгляді Господарського суду Київської області знаходилася справа №911/4111/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» про стягнення 3 325,07 грн. курсової різниці, нарахованої за невиконання умов Договору поставки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4111/14 позов було задоволено повністю (том справи - 1, аркуші справи - 34-42), присуджено до стягнення: солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» 300,00 грн. заборгованості; з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» 3 025,07 грн. заборгованості; з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМСЕРВІС» по 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору та по 250,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. При цьому у вказаному рішенні судом було, зокрема, встановлено наступне:

- з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, 07.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель) було укладено договір поруки №07-04-2014-27, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (далі - основний договір). Під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 300,00 грн.;

- у договорі поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару;

- оскільки, офіційний курс (НБУ) долара США на дату укладання договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. та на дату оплати отриманого товару був нижчий за курс долара США на міжбанківській валютній біржі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" при розрахунку курсової різниці використало міжбанківський курс долара США, встановлений ЗАО "ПУМБ", як це передбачено розділом 6 договору поставки.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4111/14 мають приюдиційне значення для справи №911/5536/14 та не підлягають повторному доведенню.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань перед позивачем, останній звернувся до відповідача-1, як поручителя, з вимогою №27-105/11 від 27.11.2012р. про виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором поруки у триденний термін з дня отримання вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 52).

Відповідач-1 направив позивачу відповідь на вимогу вих.№105 від 03.12.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 53), в якій зазначив про неможливість виконання зобов'язань за договором поруки №21-11-2012-105 від 21.11.2012р. у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. При цьому відповідач-1 гарантував, що вищевказані зобов'язання будуть ним виконані в строк до 31.10.2014р.

Враховуючи, що відповідачі не виконали в добровільному порядку свої грошові зобов'язання перед позивачем, він звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості і просив суд стягнути: солідарно з відповідачів 1 000,00 грн. штрафу, а з відповідача-2 - штраф у розмірі 9 352,77 грн., 3% річних у сумі 643,57 грн., втрат від інфляції у розмірі 1 162,16 грн., пеню в сумі 2 809,96 грн. та 30 856,26 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими лише щодо стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 1 000,00 грн. штрафу, а також стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1 162,16 грн. втрат від інфляції, 507,68 грн. 3% річних, 4 176,39 грн. штрафу та 1 404,98 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В ч.ч.1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено факт поставки відповідачу-2 товару за Договором поставки, а також здійснення оплати з порушенням визначених в названому договорі строків.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідачів штрафу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, позивач здійснив нарахування суми штрафу на решту ціни Договору поставки, яка не була врахована при розгляді Господарським судом Одеської області справи №9/245-10-4608. Водночас, 3% річних, втрати від інфляції та відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем на суму курсової різниці, що була встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4111/14.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем було здійснено розрахунок курсової різниці на суму фактичної оплати у відповідну дату з урахуванням процентів за користування товарним кредитом. Натомість умовами Договору поставки не передбачено збільшення процентної ставки товарного кредиту. Індексації за вказаним Договором підлягає лише вартість товару, а не сума плати за кредит.

Водночас, враховуючи положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також набрання рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4111/14 законної сили, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами має здійснюватися безпосередньо на суму курсової різниці, встановлену в процесі судового розгляду справи №911/4111/14.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.8.2.3 Договору поставки передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Оскільки відповідачі допустили прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем, нарахування штрафних санкцій є правомірним.

За розрахунками колегії суддів, які збігаються з розрахунками позивача, з відповідачів солідарно підлягає стягненню 1 000,00 грн. штрафу, а з відповідача-2 має бути стягнуто 9 352,77 грн. штрафу та 2 809,96 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1 000,00 грн. штрафу, але в частині вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача-2 необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З вищенаведених правових норм випливає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічна правова позиція викладена в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному конкретному випадку заявлені позивачем до стягнення з відповідача-2 пеня і штраф мають бути зменшені на 50%, а саме: пеня до 1 404,98 грн., а штраф до 4 176,39 грн.

При цьому судом враховано як те, що основне зобов'язання відповідача-2 з оплати товару за Договором поставки було виконано ще в 2010 році, так і подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (позивачем у даній справі) значної кількості позовів, внаслідок чого з відповідачів стягуються суттєві суми штрафних санкцій, які нараховані на суми зобов'язань відповідачів, що були виконані тривалий час тому. Окрім того, колегією суддів враховано, що позивачем на одного контрагента укладається по декілька договорів поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп», як поручителем, обсяг відповідальності якого завжди є мінімальним, внаслідок чого штучно змінюється підсудність справ за допомогою названого товариства. При цьому відповідачами у справах за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" є сільськогосподарські підприємства з інших областей, які у більшості випадків не з'являються до суду, що в свою чергу перешкоджає встановленню судом об'єктивної істини. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи численними судовими рішеннями.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для застосування місцевим господарським судом ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій є виключно правом суду, яке реалізується ним з урахуванням конкретних обставин справи та майнових інтересів стягувача (кредитора) і боржника.

Позивачем на надано належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення відповідача-2 від оплати отриманого товару, а сама заборгованість, як уже зазначалося вище, була погашена ще за чотири роки до звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у даній справі.

Окрім того, зменшуючи штрафні санкції, які просив стягнути позивач, судом було враховано положення ст. 3 Цивільного кодексу України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

В п.8.4 Договору поставки передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, ст. ст. 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП = (СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача-2 відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 856,26 грн.

З цього приводу судом було з'ясовано, що умовами Договору поставки (п.8.4) визначено формулу для нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, але при цьому в Договорі відсутній безпосередньо розмір процентів, які підлягають сплаті.

В своїй апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що формула, наведена в п.8.4 Договору поставки, є свідченням того, що сторонами договору було узгоджено розмір процентів на рівні 0,5%.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, вказане твердження позивача не відповідає умовам Договору поставки, зокрема, п.8.4, в якому відсутні відомості про те, що цифри 0,5, наведені в формулі, є саме розміром процентів (таких самих висновків щодо аналогічних правовідносин дійшов Вищий господарський суд України в своїй постанові від 20.09.2011р., винесеній за результатами перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2011 у справі №5024/470/2011, а також Господарський суд Київської області в рішенні від 17.12.2013р. у справі №911/4538/13).

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вимога позивача про стягнення з відповідача-2 відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 856,26 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача-2 інфляційні втрати у сумі 1 162,96 грн. та 3% річних в розмірі 643,57 грн.

Однак за розрахунком колегії суддів за визначений позивачем період підлягають стягненню інфляційні втрати у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем. Водночас, враховуючи відсутність заяв або клопотань про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом було виявлено включення до розрахунку 17 664,70 грн., на яку нараховано 3% річних за період з 01.07.2010р. по 27.10.2010р. Оскільки походження вказаної суми не підтверджено зібраними у справі матеріалами, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 507,68 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів витрат на послуги адвоката в розмірі 1 250,00 грн., оскільки вказана сума вимог є пропорційною до загальної суми задоволених позовних вимог.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тоді як місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 75, 77, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015р. у справі №911/5536/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/5536/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков