Постанова

від 16.09.2015 по справі 911/5536/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 911/5536/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Акулової Н.В.,Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року у справі Господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та ТОВ "АГРОПРОМСЕРВІС" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач-1) та ТОВ "АГРОПРОМСЕРВІС" (далі - відповідач-2) з позовом про стягнення:

- солідарно з відповідачів 1000 гривень штрафу на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №21-11-2012-105 від 21 листопада 2012 року у розмірі 997 гривень 52 коп.;

- з відповідача-2: 9352 гривні 77 коп. штрафу, 643 гривні 57 коп. - 3 % річних, 1162 гривні 16 коп. втрат коштів від інфляції, 2809 гривень 96 коп. пені, 30856 гривень 26 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року та угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15 листопада 2012 року;

- солідарно з відповідачів адвокатські витрати у розмірі 2500 гривень 00 коп. згідно договору № 25-28/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 22-22/01 від 22 січня 2015 року).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, забезпечених порукою відповідача-1, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 3 березня 2015 року позов задоволено частково.

Солідарно стягнуто з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Агропромсервіс" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1000 гривень штрафу.

Стягнуто з ТОВ "Агропромсервіс" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1162 гривень 16 коп. втрати коштів від інфляції, 507 гривень 68 коп. - 3 % річних, 4176 гривень 39 коп. штрафу та 1404 гривень 98 коп. пені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (з урахуванням ухвали від 27 березня 2015 року).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 3 березня 2015 року - без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 3 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заявник посилається на порушення судами норм ст. ст. 536, 549, 627, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст. 35, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та п. 8.5 договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року.

Вказує, що проценти за користування чужими грошовими коштами не є неустойкою (штрафом, пенею), а тому стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Стверджує, що судами неправомірно зменшено заявлені до стягнення штрафні санкції.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 серпня 2009 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (продавець) та ТОВ "Агропромсервіс" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2, за умовами п. 1.1 якого продавець у строки, встановлені договором, зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. п. 2.1, 2.3 договору поставки найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

За п. п. 5.1 - 5.3 договору поставки постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях.

Порядок оплати товару погоджений сторонами в розділі 6 договору поставки, згідно п. п. 6.1, 6.2 якого покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Відповідно до п. 9.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконані ним.

5 серпня 2009 року ТОВ "Агросинтез" та відповідачем-2 складено специфікацію № 1 до договору поставки, згідно якої підлягав поставці товар загальною вартістю 48670 гривень з наступними строками оплати: перший платіж у сумі 34069 гривень перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 14 серпня 2009 року, другий платіж у сумі 14601 гривень - не пізніше 1 липня 2010 року. Сума процентів за товарним кредитом становить 628 гривень 04 коп. і підлягає до сплати в строк до 1 липня 2010 року.

ТОВ "Корпорація "Агросинтез" виконало договірні зобов'язання та поставило весь товар ТОВ "Агропромсервіс" за видатковою накладною № А-0001555 від 28 серпня 2009 року на загальну суму 48670 гривень 00 коп.

ТОВ "Агропромсервіс" виконало зобов'язання за договором з порушенням встановлених у ньому строків наступним чином: оплатило 14 серпня 2009 року 34509 гривень 24 коп., а 28 жовтня 2010 року - 14788 гривень 80 коп.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 3 грудня 2010 року у справі № 9/245-10-4608, прийнятим за результатами розгляду позову ТОВ "Корпорація "Агросинтез" до ТОВ "Агропромсервіс" про стягнення 28683 гривень 19 коп., та, в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення для даної справи.

15 листопада 2012 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 якої встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромсервіс" зобов'язання щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та втрат коштів від інфляції, набутих ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним виконанням ТОВ "Агропромсервіс" грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ "Корпорація "Агросинтез" передало ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" документи, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем зобов'язання.

За угодою № 15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані від 15 листопада 2012 року ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" одержує право замість ТОВ "Корпорація "Агросинтез" вимагати від відповідача сплати грошової суми, визначеної п. 2.1 цієї угоди.

У виконання п. 4.3 угоди ТОВ "Корпорація "Агросинтез" повідомило боржника - ТОВ "Агропромсервіс" про заміну кредитора у зобов'язанні.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 2 грудня 2013 року у справі № 916/2983/13, прийнятим за результатами розгляду позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "Агропромсервіс" про стягнення 715 гривень 75 коп., та, у відповідності до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення для даної справи.

1 серпня 2014 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15 листопада 2012 року, відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромсервіс" зобов'язання щодо сплати розміру боргу (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, 3 % річних та втрат коштів від інфляції, набутих ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ "Агропромсервіс" грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року.

Пунктом 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди № 1, сторони визначили, що вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте, не обмежується сумою 715 гривень 75 коп.

З моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, по відношенню до боржника щодо нарахування боргу (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), 3 % річних та втрат коштів від інфляції у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року (п. 1.2 угоди).

21 листопада 2012 року між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки № 21-11-2012-105, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Агропромсервіс" з виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року та угоди № 15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15 листопада 2012 року.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У п. 3.1 договору сторонами погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки: відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 1000 гривень 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

За ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Агропромсервіс" своїх грошових зобов'язань перед позивачем, останній звернувся до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", як поручителя, з вимогою № 27-105/11 від 27 листопада 2012 року про виконання зобов'язань відповідача-2 за договором поруки у триденний термін з дня отримання вимоги

ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" направило позивачу відповідь на вимогу вих. № 105 від 3 грудня 2012 року, в якій зазначило про неможливість виконання зобов'язань за договором поруки № 21-11-2012-105 від 21 листопада 2012 року у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, гарантуючи виконання вказаних зобов'язань у строк до 31 жовтня 2014 року.

Вказані обставини стали підставою звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1000 гривень 00 коп. штрафу, стягнення з ТОВ "Агропромсервіс" 9352 гривень 77 коп. штрафу, 643 гривні 57 коп. 3 % річних, 1162 гривень 16 коп. втрат коштів від інфляції, 2809 гривень 96 коп. пені, 30856 гривень 26 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Таким чином, розмір відсотків за користування грошовими коштами встановлюється договором за погодженням сторін.

Відповідно до п. 8.4 договору поставки сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП = (СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 8.4 договору поставки не визначено розмір процентів, що підлягають сплаті у випадку прострочення платежу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій юридично правильно відмовили у позові в даній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача-2 втрат коштів від інфляції у сумі 1162 гривень 96 коп. та 507 гривень 68 коп. - 3 % річних як таких, що за наслідками перевірки судами попередніх інстанцій нараховані у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами встановлено, що за п. 8.2.3 договору поставки за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Враховуючи, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 5 серпня 2009 року, угодою № 15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 15 листопада 2012 року, договором поруки №21-11-2012-105 від 21 листопада 2012 року, суд касаційної інстанції вважає юридично обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно 1000 гривень 00 коп. штрафу, а з відповідача-2 - 9352 гривень 77 коп. штрафу та 2809 гривень 96 коп. пені.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо неправомірності зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій є виключним правом суду, яке реалізується останнім з урахуванням конкретних обставин справи та майнових інтересів сторін.

Судами встановлено, що, з урахуванням вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Ніко-Тайс" на надало належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення ТОВ "Агропромсервіс" від оплати отриманого товару, а борг погашений за чотири роки до звернення позивача з даним позовом.

Врахувавши наведені обставини, місцевий господарський суд, з яким обгрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, скориставшись правом, наданим наведеними нормами, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють зменшення розміру неустойки, та підставно зменшив заявлені до стягнення суми штрафу і пені на 50 %, а саме: пеню до 1404 гривень 98 коп., а штраф до 4176 гривень 39 коп.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу судових рішень, прийнятих за повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, вірного застосування норм ст. ст. 536, 549, 551, 553, 554, 611, 627, 629, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 83 Господарського кодексу України, ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги, що стосуються переоцінки доказів, суд касаційної інстанції залишає поза увагою як такі, що виходять за межі його повноважень.

З огляду на викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9,111-11Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

Л. Гольцова