Постанова

від 25.03.2015 по справі 5017/3677/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р.Справа № 5017/3677/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Жекова В.І., Воронюка О.Л.

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від скаржника - ОСОБА_1 за довіреністю;

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача - Абрамов М.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р.

у справі №5017/3677/2012

за позовом ОСОБА_5

до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 287409,19 грн.

ВСТАНОВИВ

У грудні 2012 р. ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення" (далі - ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення") про стягнення 287409,19 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2013 р. по даній справі призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі зупинено.

03 березня 2014 р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 5017/3677/2012 разом з висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи від 26.02.2014 р. №12659/13-45/12935/13-54 у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014 р. було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

02.04.2014 р. позивачем було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, згідно з висновком вказаної експертизи, просив стягнути з ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" частину вартості чистих активів у розмірі 461800 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_5 частину вартості чистих активів ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 461800 грн. та судовий збір в сумі 9 236 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем було дотримано усі вимоги Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" в частині виходу учасника з товариства, а тому позивач має право на одержання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Оскільки, відповідно до висновку комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи № 12659/13-45/12935/13-54 від 26.02.2014 р. частка учасника ОСОБА_5 у вартості чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", з урахуванням ринкової вартості основних засобів, станом на 31.03.2010 р. складає 461,8 тис.грн. та яку позивач просив стягнути, місцевий господарський суд визнав вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_4 з апеляційною скаргою в якій просить залучити її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. по справі №5017/3677/2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» про стягнення частини вартості чистих активів ТОВ «Одеські автотранспорті перевезення» у розмірі 461 800 грн. в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Так, апелянт зазначає, що на його думку, учасник товариства має право на захист свого права на отримання частки вартості майна товариства у судовому порядку лише у разі, якщо це питання не розглядається товариством або він не згоден з рішенням, однак, як зазначає скаржник, у рішенні суду питання про проведення або не проведення загальних зборів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", на яких мала бути розглянута заява про вихід ОСОБА_5 зі складу засновників та виплату їй частини вартості майна товариства взагалі не досліджувалося.

Апелянт вважає, що сторони не звертали увагу на це навмисно, оскільки директором ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" є сама ОСОБА_5, тобто, на думку апелянта, ОСОБА_5 у якості директора товариства отримала свою заяву про вихід та повинна була скликати загальні збори товариства для вирішення питання про вихід зі складу ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", а тому скаржник вважає, що право ОСОБА_5 на отримання частини вартості майна могло порушити товариство лише особі директора ОСОБА_5, а тому, скаржник зазначає, що на його думку наявні ознаки штучного спору між сторонами, а докази порушення прав позивачки до суду не надані. Окрім того, скаржник зазначає, що додаткового про це свідчить й те, що господарським судом Одеської області розглядалася справа №6-29/17-2266-2011, з якої 13.03.2014 року винесено рішення, за позовом ОСОБА_4 до ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" за участю третьої особи ОСОБА_5 про стягнення з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_4 50% вартості майна товариства у розмірі 584256 грн., як зазначає апелянт, дана справа слухалась з 2011 р. та інтереси ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" та ОСОБА_5 у справі представляла одна особа ОСОБА_2, тобто, на думку скаржника, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_5 її представник одночасно представляв інтереси товариства у іншій справі за позовом іншого учасника товариства про його вихід.

Також, за твердженням апелянта, протягом більш ніж п'яти років, ОСОБА_5, як учасник та директор ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» знаючи про вихід ОСОБА_4 зі складу засновників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», протягом всього часу умисноухиляється від виплати ОСОБА_4 належній їй частині майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», в тому числі умисно не проводить збори учасників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення».

Скаржник зазначає, що ОСОБА_5, склала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ «Одеські автотранспорті перевезення», в умисне порушення ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, у зв'язку з чим дана заява не припиняє корпоративних відносин між нею та ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення». ОСОБА_5 є одночасно і єдиним учасником, і директором ТОВ «Одеські автотранспорті перевезення», а тому не мала ні жодних реальних перешкод у проведенні загальних зборів ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», ні спору з ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення».

В апеляційній скарзі, ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване рішення порушує її права та законні інтереси , як особи, яка вийшла зі складу учасників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» та має право на виплату належної частини майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», включно з такими інтересами, як прагнення до збереження реального майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» до виплати ОСОБА_4, як особі, яка першою вийшла з складу учасників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» належної їй частини майна; прагнення дотримання ОСОБА_5, як учасником та директором ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» встановленого чинним законодавством України порядку з виплати ОСОБА_4 належної частини майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення»; прагнення повної та своєчасної виплати їй належної частини майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», та інші пов'язані з цим інтереси.

Апелянт вказує на те, що у випадку залишення в силі оскаржуваного рішення, у складі ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» не буде ані жодного учасника, ані керівних органів, внаслідок чого виконання ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» зобов'язань по виплаті ОСОБА_4 належної частини майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» буде взагалі неможливим, забезпечувати дотримання прав та законних інтересів ОСОБА_4 взагалі не буде кому.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 у справі №5017/3677/2012.

Постановою Вищого господарського суду від 16.02.2015 р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі №5017/3677/2012 скасовано, а справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 24.02.2015 р. справу №5017/3677/2012 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Сидоренка М.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Сидоренка М.В.

Розпорядженням В.о. голови Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. за №106 у зв'язку із перебуванням судді Сидоренка М.В. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 у справі №5017/3677/2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Воронюка О.Л.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Воронюка О.Л.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. залучено до участі у справі №5017/3677/2012 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи.

Відповідно до письмових пояснень щодо апеляційної скарги, що наявні в матеріалах справи, позивач зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Позивач вважає, що скориставшись своїм правом, передбаченим п. «в» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» ОСОБА_5, на вихід з ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», 13.02.2010 року склала заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» та подала її товариству.

Посилаючись на лист Верховного суду України від 01.08.2007 р. «Практика розгляду судами корпоративних спорів», п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", позивач зазначає, що посилання апелянта на необхідність прийняття загальними зборами товариства рішення щодо розміру вартості частини майна, яку необхідно виплатити ОСОБА_5, та порядку такої виплати, як передумову звернення учасника до суду із відповідним позовом, не узгоджується із нормами чинного законодавства.

До того ж, у своїх пояснення позивач посилаючись на ч.1, 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України зазначає, що наслідком виходу учасника із товариства є виплата йому товариством вартості частини майна товариства, пропорційній його частці у статутному (складеному) капіталі; виплата товариством належної йому частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

На підставі викладеного позивач просить залишити рішення господарського суду Одеської області в справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» про стягнення грошових коштів від 02.04.2014 р. без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 25.03.2015 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представники позивача та відповідача надали пояснення згідно з якими не погоджуються з апеляційною скаргою, вважають її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" від 19.08.2008 р. (протоколу №1 від 19.08.2008 року) Державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради проведено державну реєстрацію вказаного товариства (реєстраційний номер 15561020000033174).

Відповідно до п. 5.1. Статуту ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", його учасниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ від 19.08.2008 р. оформленого протоколом № 1 сформований статутний капітал ТОВ в розмірі 52500 грн.: ОСОБА_5 розмір частки 50%, ОСОБА_4 розмір частки 50%.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_5 зазначила про те, що скориставшись правом передбаченим п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" вона 13.02.2010 року склала заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" та подала її товариству. Вказану заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" позивач подала до товариства 31.03.2010 року. Проте, у порушення приписів ч.ч.1,2 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" не здійснило жодних дій, пов'язаних із виплатою позивачеві частини вартості майна товариства, пропорційній її частці у статутному капіталі.

З такими твердженням погодився суд першої інстанції визнавши позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі та стягнувши з відповідача грошові кошти у розмірі 461800 грн., з урахуванням висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи від 26.02.2014 р. №12659/13-45/12935/13-54 та заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується із даними висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Статтею 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом. Учасник товариства, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства.

Згідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді; на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі; учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу; майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу в учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було звернуто уваги на те, що 30 червня 2009 року, ОСОБА_4, як учасник ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" склала нотаріально посвідчену заяву (зареєстровано в реєстрі за №1061 від 30.06.2009 р.) про вихід зі складу учасників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", яка посвідчена приватним нотаріусом Столовою Т.В.

Дана заява була надіслана на адресу ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" 01.07.2009 р. та отримана представником відповідача 07.06.2009 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком, описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 117-118).

Таким чином, вказану дату слід вважати датою виходу ОСОБА_4 із складу учасників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення".

До того ж, рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2014 року у справі №6-29/17-2266-2011 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» про стягнення 50% вартості майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» у розмірі 584 256 грн., з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від було частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» та стягнуто з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_4 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,40 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008 гривень 32 коп. судового збору.

Отже, після виходу із складу учасників ОСОБА_4, єдиним учасником ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" залишилась ОСОБА_5

Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками процесу у судовому засіданні апеляційної інстанції, до теперішнього часу ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» не виплачено ОСОБА_4 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн.

13.02.2010 року ОСОБА_5 склала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» (зареєстровано в реєстрі за №352) та подала її до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» 31.03.2010 року. Після чого, у грудні 2012 р. ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" про стягнення коштів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув уваги на наявність двох учасників ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» з рівними частками статутного капіталу і те, що ОСОБА_4, ще у 2009 році склала заяву про вихід з товариства та рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2014 року у справі №6-29/17-2266-2011 було частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» та стягнуто з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_4 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,40 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008 гривень 32 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Отже, після виходу із ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" ОСОБА_4, в ньому залишився лише один учасник, ОСОБА_5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців є керівником ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення".

Колегією суддів не приймається до уваги відомості з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців відповідно до якого учасниками ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В матеріалах справи наявні докази про те, що ОСОБА_4 вийшла зі складу учасників ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", зокрема, заява про вихід з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" та копія рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2014 року у справі №6-29/17-2266-2011, яким було частково задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» та стягнуто з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_4 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,40 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008 гривень 32 коп. судового збору.

Отже, у даному випадку запис у Єдиному державному реєстрі юридичних особі та фізичних осіб-підприємців не може бути належним доказом того, що ОСОБА_4 до теперішнього часу є учасником ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення".

Судова колегія, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та не зважаючи на відсутність законодавчої заборони на вихід з товариства єдиного учасника, відзначає, що чинне законодавство, навпаки, передбачає наявність у складі товариства не менше як одного учасника та відповідно виключає вихід єдиного учасника з товариства.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При цьому, як свідчать матеріали справи, протягом більш ніж п'яти років, ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», керівником якого є ОСОБА_5, знаючи про вихід ОСОБА_4 зі складу засновників товариства, не здійснило жодних дій щодо виплати ОСОБА_4 належної їй частини майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення».

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_5 звертаючись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» на її користь частини вартості чистих активів ТОВ «Одеські автотранспорті перевезення», не навела правового обґрунтування порушення своїх прав та не надала суду на підтвердження даних обставин належних та допустимих доказів.

Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення порушує права ОСОБА_4, як колишнього учасника ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення», оскільки вихід з товариства єдиного його учасника й одночасно керівника ОСОБА_5 унеможливлює отримання ОСОБА_4 своєї частки майна ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення».

Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити, з розподілом судових витрат на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. у справі №5017/3677/2012 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2; АДРЕСА_2) 4618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень судового збору, сплаченого при подані апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.03.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Воронюк О.Л.