Постанова

від 08.06.2015 по справі 5017/3677/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 5017/3677/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі№5017/3677/2012 Господарського суду Одеської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 простягнення 461 800 грн. за участю представників сторін від позивача:ОСОБА_6 від відповідача:не з'явився від третьої особи:ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення" про стягнення частини вартості майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі в розмірі 461800 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2014 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволені повністю з підстав їх доведеності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2015 (колегія суддів: Аленіна О.Ю., Жекова В.І., Воронюка О.Л.) рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено у зв'язку з недоведенням позивачем порушення його прав.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення", затвердженим протоколом загальних зборів учасників від 19.08.2008, учасниками цього товариства є ОСОБА_4 (розмір частки 50%) та ОСОБА_5 (розмір частки 50%), статутний капітал товариства сформований у розмірі 52500 грн. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є керівником цього товариства.

ОСОБА_5 30.06.2009 склала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", надіслала її 01.07.2009 на адресу товариства, яке отримало цю заяву 07.07.2009. У зв'язку з цим ОСОБА_4 стала єдиним учасником ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення".

Однак 13.02.2010 ОСОБА_4 склала нотаріально завірену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", подала її товариству 31.03.2010.

Відповідно до висновку комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи №12659/13/45/12935/13-54 від 26.02.2014, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість чистих активів ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" з урахуванням ринкової вартості основних засобів станом на 31.03.2010 складає 923600 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2014 у справі №6-29/17-2266-2011 (з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду) частково задоволено позов ОСОБА_5 до ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" - стягнуто 50% вартості майна товариства в розмірі 584135,73 грн. Однак на момент розгляду даної справи ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" не виплатило ОСОБА_5 50% вартості майна товариства у вказаній сумі.

Натомість, ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення частини вартості майна ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", пропорційної її частці у статутному капіталі в розмірі 461800 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Частиною 2 ст. 114 ЦК України і ч. 4 ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" також передбачено, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Поняття товариство з обмеженою відповідальністю визначено, зокрема, у ч. 1 ст. 140 ЦК України як засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 58, ч.ч. 1, 3 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Право учасників господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом, закріплено у ч. 1 ст. 116 ЦК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

З аналізу викладених правових норм вбачається, що законодавчо встановлена лише максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю, однак за визначенням господарського товариства воно не може мати менше одного учасника. У випадку наявності в товаристві з обмеженою відповідальності лише одного учасника, такий єдиний учасник здійснює управління діяльністю товариства, одноосібно виконуючи повноваження вищого органу товариства, а виконавчі органи та посадові особи є йому підзвітними та забезпечують виконання його рішень.

Також положеннями ч. 1 ст. 116 ЦК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників товариства вийти в установленому порядку з товариства. При цьому учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства; його вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства; обмеження або заборона права на вихід учасника з товариства певними положеннями установчих документів є незаконною. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Водночас згідно з положеннями ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Однак, вирішуючи корпоративний спір, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Задовольняючи позов у даній справі про стягнення на користь ОСОБА_4 частини вартості майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі, суд першої інстанції не з'ясував обставини щодо виходу ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", а виходив лише з висновку про те, що датою виходу ОСОБА_4 зі складу учасників цього товариства є 31.03.2010, зважаючи на обставини подання нею товариству відповідної заяви. Питання щодо наявності чи відсутності порушення або оспорювання прав ОСОБА_4 з боку ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" судом не досліджувалось.

Натомість суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки вона не навела правового обґрунтування порушення своїх прав та не надала суду на підтвердження таких обставин належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі позивач проти такого висновку заперечує, посилаючись на своє право вийти з товариства та одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. При цьому скаржник доводить, що в суді першої інстанції представником відповідача було визнано факт, що товариством не здійснено жодних дій, необхідних для вирішення питання про вихід учасника з товариства (скликання загальних зборів), та не здійснювалася виплата вартості відповідної частини майна товариства позивачу.

З встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що після виходу 07.07.2009 ОСОБА_5 зі складу учасників названого товариства ОСОБА_4 залишилась його єдиним учасником, здійснюючи також повноваження керівника цього товариства. Тобто, звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_4 водночас здійснювала повноваження керівника відповідача ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", зокрема, підписавши довіреність від 22.12.2012 на ім'я ОСОБА_6 Діючи на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_6 підписав відзив на позовну заяву, у якому вважає цю заяву обґрунтованою, зазначивши лише про невідповідність ціни позову дійсній вартості майна товариства на момент виходу позивача зі складу товариства.

При цьому під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій позивач ОСОБА_4 не довела шляхом подання відповідних доказів обставини, які свідчать про наявність певних перешкод щодо реалізації нею свого права на отримання вартості частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", тобто у товаристві, яке здійснює цивільні права і обов'язки, зокрема, через свого керівника ОСОБА_4

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем порушення або невизнання його прав з боку ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення".

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі №5017/3677/2012 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова