Рішення

від 30.03.2015 по справі 276/785/14-ц

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/785/14-ц

Провадження по справі №2/276/20/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Мельника М. Л.

при секретарі Ігнатенко О. М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 3 Зіника В.І.

представника відповідача 4 Розбицького В.Г.

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

Володарсько-Волинської селищної ради, відділу державного земельного агенства у Володарсько-Волинському районі

про

скасування договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з даним позовом обґрунтування якого виклав в позовній заяві.

Після уточнення позовних вимог позивач просить суд постановити рішення яким відновити правовий стан земельної ділянки площею 0,0922 га, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1, який існував до порушення його права землекористувача, до 28.04.2004 р., в зв'язку з чим: скасувати договір дарування земельної ділянки від 30.03.2012 р., укладений між дарувальником ОСОБА_7 та обдарованою ОСОБА_6, площею 0,0922 га, кадастровий НОМЕР_1, розташована в АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0922 га, кадастровий НОМЕР_1, розташована в АДРЕСА_1, у відділі державного земельного агентства в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про право власності ОСОБА_6; визнати за ним право користування земельною ділянкою 0,0922 га, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та дав пояснення аналогічні, що викладені в позовній заяві від 19.01.2015 року.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не прибули до суду направили заперечення в яких вважають, що позовна заява є безпідставною, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому не може бути задоволена.

- 2 -

Представник відповідача 3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на даний час на земельній ділянці ніякої будівлі немає, заборони на вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою не було, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем і не може бути позбавлена права власності. Позивач не сплачував податки за землю за весь період.

Представник відповідача 4 в судовому засіданні позов не визнав.

Третя особа в судовому засідання заперечила у задоволенні позову.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого.

В судовому засіданні встановлено, що 07.06.1994 року у Володарсько-Волинській державній нотаріальній конторі між Володарсько-Волинським райсількомунгоспом та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Даний договір є чинним. Попередньому власнику вказаного нерухомого майна було виділено під забудову будинку 0,07 га землі. Зазначені обставини встановлені рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 22.04.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Володарсько-Волинської селищної ради, Володарсько-Волинського районного відділу земельних ресурсів, ОСОБА_4 про визнання нечинним рішень Володарсько-Волинської селищної ради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлю та споруди за цивільно-правовими угодами укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 Земельного кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчудження. Тому позивач на законних підставах набув право користування земельною ділянкою призначеної для обслуговування будинку.

Рішеннями Володарсько-Волинської селищної ради № 31 від 28.04.2004 року ОСОБА_4 вказана земельна ділянка була надана в оренду; № 122 від 20.10.2006 року була безкоштовно передана у приватну власність; № 283 від 25.07.2007 року було затверджено технічну документацію та передано безкоштовно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0922 га по АДРЕСА_1. 07.03.2012 року ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором подарувала земельну ділянку ОСОБА_8; 30.03.2012 року ОСОБА_7 подарував земельну ділянку ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором. Дані рішення Володарсько-Волинської селищної ради визнані не чинними та скасовані рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 22.04.2013 року, яке набрало законної сили.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 26.03.2014 року, яке залишено в цій частині без змін, рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28.05.2014 року визнано недійсним та скасовано договір дарування земельної ділянки від 07.03.2012 року між дарувальником ОСОБА_4 та обдарованим ОСОБА_7 розміром 0,0922 га по АДРЕСА_1. Цим же рішенням апеляційний суд Житомирської області відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_6 про припинення права власності на вказану земельну ділянку.

Вимоги позивача в частині скасування договору дарування земельної ділянки від 30.03.2012 року зводяться до визнання недійсним даного правочину з підстав передбачених ст. 215 ЦК України та п. 15 п.п. "б" розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною ( ст. ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 ЦК України).

- 3 -

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Особи, які вважають себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена у п. 22 Постанови Пленуму ВСС України № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику про захист права власності чи інших майнових прав" де зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Дана обставина була викладена у рішенні апеляційного суду Житомирської області від 28.05.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними та скасування договорів дарування земельної ділянки та припинення права власності.

Однак, позивач до суду із позовом про витребування майна від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України не звернувся, а тому позовна вимога про скасування договору дарування земельної ділянки від 30.03.2012 року укладеного між дарувальником ОСОБА_7 та обдарованою ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідною від вимоги про витребування майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України. Позивач у своїх вимогах не ставить питання про витребування майна від добросовісного набувача, а тому вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Як зазначалось вище, ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу 07.06.1994 року купив незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. З укладанням даного договору до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване незавершене будівництво . На час розгляду справи договір купівлі-продажу є чинним. Тому позивач не позбавлений права власності незакінченого

- 4 -

будівництвом житлового будинку та користування земельною ділянкою, тобто є користувачем земельної ділянки. Відсутність на даний час на земельній ділянці забудови правового значення не має, так як договір купівлі-продажу від 07.06.1994 року є чинним. Тому позивач не позбавлений права власності і фактично залишається власником недобудованого будинку та права користування зазначеною земельною ділянкою в АДРЕСА_1.

Враховуючи викладені обставини суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст. ст.215,216, 319, 321, 330,388 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Володарсько-Волинської селищної ради, відділу державного земельного агенства у Володарсько-Волинському районі про віднолення стану земельної ділянки, який існував до порушення, скасування договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Володарсько-Волинський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Копія вірна.

Суддя: М.Л. Мельник