Ухвала

від 03.06.2015 по справі 276/785/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/785/14-ц Головуючий у 1-й інст. Мельник М. Л.

Категорія 47 Доповідач Забродський М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Шевчук А.М., Заполовського В.Й.

з участю секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Володарсько-Волинської селищної ради, відділу державного земельного агентства у Володарсько-Волинському районі про скасування договору дарування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги якого неодноразово під час розгляду справи уточнював та збільшував і просив відновити стан земельної ділянки площею 0,0922 га. по АДРЕСА_1, який існував до 28 квітня 2004 року, визнати за ним право користування земельною ділянкою, скасувати договір дарування цієї земельної ділянки від 30 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і державну реєстрацію права власності останньої на спірну земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначав, що у 1994 році, уклавши договір купівлі-продажу з Володарсько-Волинським «Райсількомунгоспом» він придбав незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. Разом з ним до нього перейшло право користування земельною ділянко площею 0,0922 га. по вказаній адресі.

Проте дана земельна ділянка незаконно перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 30 березня 2012 року, який укладений між нею та ОСОБА_4

Зазначив, що ОСОБА_4 на момент укладення договору дарування не був власником спірної земельної ділянки, а тому не мав права володіти, користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою

Тому вважає, що порушені його законні права як землекористувача.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема не враховано те, що в порушення законних прав позивача, як земелекористувача, відповідач ОСОБА_4 незаконно подарував 30 березня 2012 року ОСОБА_3 земельну ділянку, яка була у користуванні апелянта.

Такий договір дарування базувався на договорі дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 07 березня 2012 року, який рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26 березня 2014 року визнаний недійсним та скасований.

Районний суд незаконно посилався на норми статтей 387, 388 ЦК України, оскільки витребувати майно у добросовісного набувача має право лише власник земельної ділянки, яким він не є, а лише користувачем.

Крім того, на час укладення договору дарування спірної земельної ділянки діяв мораторій, а тому такий договір повинен бути скасований.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або в адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи убачається, що 22 квітня 2013 року рішенням Володарсько-Волинського районного суду встановлено, що 07 червня 1994 року між ОСОБА_2 та Володарсько-Волинським «Райсількомунгоспом» укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Даний договір є чинний і ніким не скасований. Під забудову цього будинку була виділена земельна ділянка розміром 0.07 га.

Відтак суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_2 на законних підставах набув право користування земельною ділянкою призначеною для обслуговування придбаного будинку.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 26 березня 2014 року, яке залишено без змін рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року, скасовано договір дарування спірної земельної ділянки від 07 березня 2012 року, укладений між дарувальником ОСОБА_5 та обдарованим ОСОБА_4

Тому районний суд також правильно вважав, що позивач на підставі ст. 388 ЦК України вправі був звернутися з позовом до ОСОБА_6 про витребування спірної земельної ділянки від неї, яка отримала в дар її від ОСОБА_4 30 березня 2012 року. Така ж правова позиція була викладена в рішенні Апеляційного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір дарування спірної земельної ділянки укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 30 березня 2012 року є недійсним з підстав того, що в період його укладення діяв мораторій на заборону відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є безпідставні.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка по АДРЕСА_1 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови і передбачена для використання як ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(а.с.184). Отже вона не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (ріллею).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір дарування є нікчемним з підстав передбачених ст. 228 ЦК України.

Відповідно до цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач довів вину сторін в намірі порушити публічний порядок при укладенні договору дарування у відповідності до роз'яснень, викладених у п. 18 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд не стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Оскільки рішенням районного суду у задоволення позову відмовлено, тому і вимога про присудження судових витрат на підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи та підстави позову, дослідив всі докази та надав їм належну оцінку, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Тому підстави для скасування рішення і ухвалення нового відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: