Постанова

від 04.08.2009 по справі 40/394пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/394пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 серпня 2009 р.                                                                                    № 40/394пн  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіЧернова Є.В.,

суддівЦвігун В.Л.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянув касаційну скаргу

Приватного підприємства "Елуб"

на постанову від 19.05.09 Донецького апеляційного господарського суду

у справі№40/394пн господарського суду Донецької області

за позовомПриватного підприємства "Елуб"

до1. КП "Маріупольського БТІ"2.Маріупольської міської ради

провизнання права власності  на нерухоме майно та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності

у справі взяли участь представники

позивача: не з'явились

відповідача-1: не з'явились

відповідача-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

          Розпорядженням Голови судової палати ВГСУ від 03.08.09 №02.03-10/304 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е. змінено склад колегії суддів у справі №4/398/08, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя : Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л. та створено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Чернов Є.В., судді: Цвігун В.Л., Ковтонюк Л.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.ХІ.2008 р. скасовано рішення місцевого суду у справі № 40/394пн і справу направлено на новий розгляд (том 1, а.с.54).

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2009 р. (суддя Д.Попков), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2009 р. (судді І.Москальова, І.Алєєва, А.М?ясищев) в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено з тих підстав, що самовільно реконструйований в об?єкт нерухомості торговий павільйон у вигляді капітальної споруди є самочинним будівництвом, під яке міська рада відмовилась надавати земельну ділянку.

В поданій касаційній скарзі Приватне підприємство "Елуб" просить скасувати приняті у справі судові акти, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.  Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неповно та необ?єктивно досліджені обставини справи та безпідставно не застосована ст. 35 ГПК України, оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 05.05.05 р. по справі № 43/148 договір оренди земельної ділянки був продовжений до 21.ХІ.2007 р. Торговий павільйон був прийнятий в експлуатацію комісією виконкому  в 1997 році.  25.09.2001 року позивачем був виконаний технічний паспорт, дані якого підтверджують, що торговий павільйон є капітальною спорудою. Таким чином, висновки судів щодо прав позивача на землекористування та будівництво нерухомого майна не відповідають обставинам та матеріалам справи.

Суди безпідставно керувалися 39 "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. та Постановою КМУ "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів" від 22.09.2004 р., оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і не можуть застосовуватися відносно майна збудованого до 2000 р. (1997 р.). Судами безпідставно не застосована ст. 331 ЦК України де вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництво і прийняття його до експлуатації. Позивач вважає, що право власності на спірне майно у нього виникло після прийняття його комісію виконкому Маріупольською міською радою у 1997 році в експлуатацію.

Заявою від 04.03.2009р. (а.с.147, т.1) Позивач уточнив позовні вимоги: визнати право власності на нерухоме майно –торгівельний павільйон загальною площею 33,9 кв.м., який розташований за адресою пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки  "Морвокзал" в Приморському районі м. Маріуполя та зобов'язати Відповідача–1 провести державну реєстрацію прав власності на зазначене майно.

Ухвалою суду від 10.02.2009р. в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України змінено процесуальний статус Маріупольської міської ради,  її залучено у якості Відповідача –2.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередних інстанцій встановлено наступне.

17.07.1996р. рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 197/13  позивачу надано земельну ділянку площею 42 кв.м. для встановлення    тимчасової споруди - кіоску за індивідуальним проектом строком на 5 років на умовах оренди по проспекту  Адмірала Нахімова,  зупинка  "Морвокзал"  у  Приморському районі м. Маріуполя (т.1, а.с.112, т.2 а.с.39).

15.01.1997р. рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 18/2 внесені зміни до п.1 вищенаведеного рішення від 17.07.1996р. №197/13 та визначено про надання земельної ділянки площею 42 кв.м. для встановлення тимчасової споруди - павільйону за індивідуальним проектом строком на 5 років на умовах оренди по проспекту Адмірала Нахімова, зупинка "Морвокзал" у Приморському районі м. Маріуполя (т.2, а.с.37).

За пунктом 3 рішення виконкому Маріупольської міської ради                     № 197/13 від 17.07.1996р. позивач був зобов'язаний після встановлення тимчасової споруди здати її експлуатаційній комісії при головному управлінні архітектури та містобудування (т.2, а.с.39).

До матеріалів справи долучений паспорт, виданий Головним управлінням архітектури і містобудівництва Виконкому Маріупольської міської ради (т.1, а.с.88-92) про прийняття торгового павільйону в експлуатацію за адресою по пр. Адмірала Нахімова, зупинка "Морвокзал". 26.08.1997р. Маріупольським БТІ проведена первинна інвентаризація нежитлового приміщення та складений оцінювальний акт форми №3 (т.2, а.с.11-12), про що повідомлено суд Відповідачем-1 у письмових поясненнях (т.2, а.с.9).

Наявний в матеріалах справи паспорт на об'єкт обслуговування населення (а.с.88-92, т.1) не може вважатися належним у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією збудованого об'єкта нерухомості, оскільки цей паспорт стосується виключно тимчасової споруди і не є належно оформленим актом державної приймальної комісії, що у повній мірі узгоджується із змістом рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 197/13 від 17.07.1996р. (а.с.112, т.1).

21.11.2001р. за рішенням Маріупольської міської ради від №498/2 позивачу було продовжено право тимчасового користування земельною діяльною загальною площею 42,0 кв.м. на умовах оренди строком на три роки для обслуговування торгового павільйону по пр. Адмірала Нахімова біля зупинки "Морвокзал" у Приморському районі міста Маріуполя (т.1, а.с.8), у зв'язку з чим між позивачем та Відповідачем-2 укладений договір оренди земельної ділянки від 15.02.2002р. №365 (т.1, а.с. 9-12).

Згідно п. 1, п.2.1., п.2.2 договору оренди від 15.02.2002р. (т.1, а.с.9) позивач прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку строком на три роки (з 21.11.2001р.) для обслуговування торгового павільйону.

У листі КП "Горархбюро" № 6/170 від 18.05.2007р. (а.с.122 т.1) запропоновано вважати спірне майно розташованим за адресою пр. Луніна, 27-А.

05.05.2005р. за ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 43/148пн (а.с.13, т.1) провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма "Елуб" до виконкому Маріупольської міської ради припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору. При цьому, в мотивувальній частині цієї ухвали встановлено, що договір оренди земельної ділянки № 365 від 15.02.2002р. продовжує свою дію на тих же умовах на строк 3 роки з 21.11.2004р. до 21.11.2007р.

14.04.2006р. Маріупольським міжрайонним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено акт, в якому встановлено користування позивачем земельною ділянкою по пр. А. Нахімова (біля зупинки "Морвокзал") для розміщення торгівельного павільйону без правоустановчих документів (т.1, а.с.69-70).

27.06.2006р. та 27.11.2007р. за рішеннями Маріупольської міської ради №5/3-360 та №5/16-3103    відмовлено ПП "Фірма Елуб" в продовженні строку оренди земельної ділянки (том 1, арк.51, 71).

Самочинним будівництвом у відповідності до ст. 376 ЦК України є нерухомість збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Провадження у справі було порушено 22.ХІ.2006р. Судами встановлено, що Маріупольска міська рада рішенням від 17.07.96 р. надала ПП фірма "Елуб" земельну ділянку площею 42 кв.м. для встановлення павільйону  за  індивідуальним проектом  (том 1, арк. 112).

Судами не встановлено на яких умовах користувався землею позивач в період з липня 1996 р. по 11.02.2002 р. Не встановлено, що рішеннями міськради цільове призначення спірної землі було "для обслуговування споруд".

Таке цільове використання землі було зазначено після користування землею на протязі 5 років в договорі оренди землі від 11.02.2002 р.

Тобто, судами достеменно не з?ясовано, чи надавала міськрада землю під будівництво нерухомості. Не досліджувався індивідуальний проект, по якому повинен був зводитись павільйон та чи в належному порядку він був погоджений з відповідними службами (том 1, арк.22).  Чи відповідає збудований об'єкт погодженому проекту. По якому проекту відбулася  реконструкція павільйона. Як відповідно до законодавства вона повинна була здійснюватися і в якому порядку прийматися до експлуатації.

В порушення вимог ст. ст. 38, 43 ГПК України суди не витребували у відповідних установ відомості щодо прийняття в експлуатацію спірного об?екта; приймався побудований або реконструйований об'єкт; не надали належної правової оцінки ксерокопії документа в томі 2, арк. 24, де вказано, що "прийнято в експлутацію комісією". Невідомо, який об?єкт приймав в експлутацію виконком міськради, де він розташований, коли це відбувалося, як назва цього документа. Цей документ не відповідає вимогам ст. 36 ГПК України також щодо порядку засвідчення копії.

Судами встановлено, що при розгляді справи № 43/148пн 05.05.2005р. господарським судом Донецької області були інші сторони, ніж при розгляді даної справи, і тому доводи скаржника про незастосування судами ст.35 ГПК України є безпідставними. Заслуговують на увагу доводи скаржника про застосування судами нормативних актів, які у 1997 році не діяли, оскільки були прийняті після 2000 року.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідно ст.33 ЗУ "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчяення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом 1 місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Суди правильно вказали, що поновлення договору не відбувається автоматично. Питання поновлення договору оренди землі повинна розглядати міська рада.  Встановлено, що в установленому порядку договір оренди землі сторонами до 21.ХІ.2007р. не поновлений. Міськрада відмовила позивачу в продовженні договору оренди землі рішеннями № 5/3-360 від 27.06.2006р. та № 5/16-3103 від 27.ХІ.2007р. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач оскаржував ці рішення ради в установленому порядку (ст.123 ЗК України).

Разом з тим, судами не надана правова оцінка документу (том 1, арк.113), по якому позивач придбавав кіоски і, відповідно, пов'язаним з  цим обставинам; чи стосується це спірного кіоску, де знаходились кіоски, чи були вони капітальними спорудами; на яких підставах користувався землею їх продавець; чи передавалась продавцем по договору купівлі-продажу кіосків покупцю якась земельна ділянка (ст.377 ЦК України).

Наведене свідчить, що суди не з'ясували обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і встановлення факту дійсно самочинного будівництва.

Однією з позовних вимог в даній справі є зобов'язання БТІ зареєструвати право власності позивача.  П.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 28.01.2003р. № 615, зареєстрованого 28.01.2003р. № 66/7387 вбачається, що реєстрація здійснюється у комунальному підприємстві БТІ, тобто йому делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, БТІ в розумінні п.7 ст.4 КАС України є суб'єктом владних повноважень. Суди попередніх інстанцій не звернули на це увагу.

Порушення вимог ст.38, 43 ГПК України щодо повного, об'єктивного дослідження всіх доказів і обставин справи  і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду необхідно усунути зазначені порушення; скористатися правами, наданими ст.38 ГПК України і витребувати у інших підприємств і установ відомості, що стосуються  обставин даної справи.  На підставі встановленого прийняти обгрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117 , 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Елуб" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2009 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2009 р. у справі №40/394пн скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя                     Є.Чернов

Судді                    В.Цвігун

                    Л.Ковтонюк