Рішення

від 26.03.2015 по справі 125/3001/14-ц

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 125/3001/14

2/125/52/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 Барський районний суд Вінницької області

в складі :

головуючого судді Переверзєва С.В.

з участю секретаря Марущак Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства ,,Максіма,, про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивач вказав, що 07.09.2011 року між представником його батька та відповідачем у справі було укладено договір оренди транспортних засобів - тракторів колісних, строком на 5 років, тобто до 07.09.2016 року. Договір посвідчено нотаріально. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання зазначеного договору оренди в зв'язку із смертю орендодавця, проте отримав відповідь, що вказана причина не є підставою розірвання договору. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 вважає, що крім зазначеного, підставою розірвання договору оренди транспортних засобів є невиконання відповідачем вимог укладеного договору, а саме п.7.2.2, п.7.2.5, п.7.2.9 - своєчасне здійснення орендних платежів, забезпечення охорони машин, що орендуються, страхування цивільної відповідальності власника машини. За цих обставин позивач просить розірвати договір оренди, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 20000 гривень та судові витрати.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі ордера серії КВ №26180, згідно укладеного із позивачем договору №10/03-15 від 03.03.2015 року та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали га їх задоволенні.

Представник відповідача у справі Глівінська С.Й. позов не визнала та суду пояснила, що смерть орендодавця, а саме ОСОБА_4 не є підставою для розірвання договору оренди транспортних засобів, а обов'язком нового власника протягом строку дії договору не вимагати від орендаря припинення цього договору та змін його умов, що передбачено п.10.3 Договору. Крім того, посилання позивача на неналежне справляння орендної плати є безпідставним, оскільки кошти постійно відправлялись ОСОБА_4 поштовими листами з грудня 2011 року по березень 2014 року, які з невідомих причин повертались і лише в кінці червня 2014 року із листа позивача стало відомо про смерть орендодавця. 12.09.2014 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 про яке відповідачу стало відомо лише після отримання копії позовної заяви та додатків до неї. За цих обставин відповідач не був обізнаний з приводу особи нового власника орендованих транспортних засобів та не мав реквізитів рахунку для реалізації сплати орендної плати. Цією ж обставиною пояснюється і відмова відповідача позивачу у червні 2014 року про розірвання договору оренди та повернення йому колісних тракторів, оскільки на той час така вимога позивача не мала правової підстави. На думку відповідача є безпідставним твердження позивача щодо незабезпечення охорони орендованого майна, оскільки орендовані трактори знаходяться на території ФГ "Максіма". Не визнала представник відповідача позов і в частині невиконання відповідачем вимог п.7.2.9 Договору зазначивши, що трактор не є наземним транспортним засобом, а ЗУ "Про страхування" зазначає, що дане страхування є одним із видів добровільного страхування і не встановлює обов'язку його здійснення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.До такого висновку суд дійшов з наступного.

07.09.2011 року між представником ОСОБА_4 та ФГ "Максіма" строком на 5 років було укладено договір оренди (а.с.5-8) трактора колісного марки "Т-150-К" 1992 року випуску та трактора колісного марки "МТЗ-82.1" 2001 року випуску. Договір посвідчено нотаріально. Після

смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, а саме 10.06.2014 року позивач - син ОСОБА_4 звернувся до ФГ "Максіма" з вимогою про повернення йому орендованих тракторів у зв'язку із втратою договору чинності через смерть орендодавця, що підтверджується копією вказаного листа. Після отримання письмової відмови від ФГ "Максіма", яка міститься в матеріалах справи, позивач звернувся до суду. Вважає, що підставами для розірвання укладеного договору є недотримання відповідачем вимог договору, а саме:

п.7.2.2. - своєчасне здійснення орендних платежів;

п.7.2.5. - забезпечення охорони машин, що орендуються;

п.7.2.9. - страхування цивільної відповідальності власника машини.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.2. Договору передбачено право орендодавця звернутись в судовому порядку із вимогою про дострокове розірвання договору, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

У відповідності до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали даної цивільної справи містять зверненням (а.с.28) ФГ "Максіма" №6 від 19.06.2012 року до ОСОБА_4 про надання рахунку та адреси для переказу коштів за оренду техніки або командирувати представника для їх отримання; видаткові касові ордери від 02.11.2011 року на суму 180 грн., від 07.11.2011 року на суму 100 грн., від 10.01.2012 року на суму 200 грн., квитанції про поштові переказами коштів на ім'я ОСОБА_4 від 07.03.2012 року на суму 200 грн., 07.05.2012 року на суму 200 грн., 13.06.2012 року на суму 200 грн., 23.08.2012 року на суму 100 грн., 09.08.2012 року на суму 200 грн., 10.09.2012 року на суму 200 грн., 04.01.2013 року на суму 200 грн., 14.02.2013 року на суму 200 грн., 14.03.2013 року на суму 100 грн., 06.08.2013 року на суму 100 грн., 23.09.2013 року на суму 100 грн., 02.07.2013 року на суму 100 грн., 06.08.2013 року на суму 100 грн., 23.09.2013 року на суму 100 грн., 26.02.2014 року на суму 100 грн., 21.01.2014 р. на суму 100 грн., 04.12.2013 р. на суму 100 грн., 29.10.2013 р. на суму 100 грн., 02.04.2013 р. на суму 100 грн., 29.04.2013 р. на суму 100 грн., 02.07.2013 р. на суму 100 грн., 21.05.2013 р. на суму 100 грн.; виписку по сплаті за період з січня 2013 року по лютий 2014 року із зазначенням суми, номера чека, призначення платежу, суми, за який період та датою повернення призначеного платежу.

Згідно п.9.2. Договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

У відповідності до вимог ст.1216 ЦК України, в порядку ст.1261 ЦК України до ОСОБА_1 перейшли усі права та обов'язки ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.09.2014 року (а.с.9). Разом з тим, позивач не надав жодного доказу в підтвердження обізнаності відповідача про зміну власника орендованих транспортних засобів в період з 12.09.2014 року до відкриття провадження у справі. Відсутність такої інформації позбавила відповідача можливості здійснювати зобов'язання по сплаті оренди перед ОСОБА_1 За цих обставин твердження позивача про невиконання відповідачем вимог п.7.2.2. Договору ні перед ОСОБА_4, ні перед самим позивачем не знайшло свого підтвердження та не може слугувати підставою для задоволення позову.

Порушення відповідачем п.7.2.5. Договору позивачем в судовому засіданні доведено не було.

Згідно вимог ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є

вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між ОСОБА_4 та ФГ "Максіма" 07.09.2011 року було укладено Договір оренди транспортних засобів за погодженням усіх передбачених ним умов. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно п.7.2.9. Договору Орендар зобов'язувався здійснити страхування цивільної відповідальності власників машин. Пунктом 9.1. Договору передбачено відповідальність Сторін за порушення своїх зобов'язань за цим договором. Разом з тим, вимоги п.7.2.9. Договору відповідач не виконав, що є істотним порушенням договору та підставою його розірвання за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою статті 23 ЦК України передбачено чіткий перелік у чому полягає моральна шкода.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України за №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 згаданої Постанови вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України за №4 від 31.03.1995 року). Натомість в порушення даних вимог законодавства, позивач, кірім посилення на спричинення йому моральної шкоди, суду взагалі не надав доказів на підтвердження своїх вимог, фактично ОСОБА_1 не виконав вимоги ст.60 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому вимоги про стягнення завданої моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Позивач в своїх вимогах просив стягнути понесенні судові витрати, а саме 600 грн. Хоча вказані витрати і підтвердженні квитанцію (а.с.12) разом з тим, що суд вирішив позов задовольнити частково, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, вказані витрати підлягають до задоволення частково в сумі 396 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.88, 209, 212, 213, 218, ЦПК України, ст.23, 530, 612, 614 ЦК України, Договору оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Договір оренди транспортних засобів від 07.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №5975, укладений між ОСОБА_4, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8 та Фермерським господарством "МАКСІМА" (ідентифікаційний код 36967705) - розірвати.

Зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 трактор колісний Т-150К рік випуску 1992, заводський номер НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ- 82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_6, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства ,,Максіма,, про стягнення 20000 грн завданої моральної шкоди - відмовити

Стягнути з Фермерського господарства ,,Максіма,, на користь ОСОБА_1 396 грн., понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів.

СУДДЯ: