Рішення

від 20.03.2015 по справі 910/13565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2015Справа №910/13565/14

За позовом Фізичної особи-підприємця Кокодзей Людмила Вікторівни

До Державного закладу "Київський коледж зв'язку"

3-тя особа 1 Державна податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва

3-тя особа 2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

За участю Прокуратура міста Києва

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 21 754, 05 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники сторін:

Від позивача ФОП Кокодзей Людмила Вікторівна

Винокуров О.В. - представник

Від відповідача Саушкіна О.В. - представник

Від третьої особи-1 не з'явився

Від третьої особи-2 Чумаченко О.С. - представник

Від прокуратури не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Кокодзей Людмила Вікторівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного закладу "Київський коледж зв'язку" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 29 164,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13565/14, розгляд справи призначено на 08.08.2014.

05.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому просить суд припинити провадження у справі.

В судове засідання 08.08.2014 представник позивача з?явились, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме: Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва та Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києві.

В судове засідання 08.08.2014 представник відповідача з?явився, не заперечив проти залучення третіх осіб.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Ухвалою від 08.08.2014 розгляд справи відкладено на 17.09.2014 та залучено третіх осіб.

12.09.2014 відділом діловодства суду отримано від представника позивача заперечення проти відзиву.

16.09.2014 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові заперечення.

17.09.2014 відділом діловодства суду отримано від представника позивача отримано клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 17.09.2014 представник позивача з?явився та підтримав своє клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: 1) Витребувати у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради інформацію про те, чи змінювалась нормативно грошова оцінка земельної ділянки, розташованої у Печерському районі м. Києва по вул. Лейпцігська, 6, а також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою м. Києва по вул. Лейпцігська, 6 (кадастровий номер 8000000000:82:069:0003), 2) Витребувати у відповідача Державного закладу "Київський коледж зв'язку" бухгалтерські первинні документи, що підтверджують суми здійснених відповідачем оплат земельного податку за період з 2011 по 2012 роки, та їх розрахунок, а також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою м. Києва по вул. Лейпцігська, 6, на підставі даних якого проводились розрахунки по сплаті земельного податку, 3) Витребувати у ДПІ Печерського районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформацію про розмір земельного податку, який був сплачений (перерахований) Державним закладом "Київський коледж зв'язку" до бюджету за користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Київ по вул. Лейпцігська, 6 (кадастровий номер 8000000000:82:069:0003) та відомості про те, чи нараховувалась відповідачем на розмір земельного податку по даній земельній ділянці за 2011 рік сума ПДВ, і чи сплачена дана сума до бюджету.

Представники сторін не заперечили проти клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.

Відповідно до ст. 38 ГПК України , сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 17.09.2014 суд витребовує вищезазначені докази та відкладає розгляд справи на 14.10.2014.

25.09.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про застосування строків позовної давності.

03.10.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у Головного управління Держземагенства у м. Києві витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою м. Київ, вул. Лейпцігська, 6 (кадастровий номер № 8000000000:82:069:0003).

В судове засідання 14.10.2014 представник позивача з'явився, підтримав своє клопотання про витребування доказів та надав клопотання про продовження строку розгляду справи.

В судове засідання 14.10.2014 представники відповідача та третіх осіб з?явився, не заперечили проти клопотання представника позивача.

Суд задовольняє клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.

Ухвалою від 14.10.2014 розгляд справи відкладено на 28.11.2014 та направлено судовий запит до Головного управління Держземагенства у місті Києві.

15.10.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення на додаткові заперечення відповідача.

16.10.2014 відділом діловодства суду отримано відповідь на судовий запит.

23.10.2014 відділом діловодства суду отримано відповідь на запит.

07.11.2014 відділом діловодства суду отримано відповідь на судовий запит.

В судове засідання 28.11.2014 представник позивача не з?явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 28.11.2014 представники відповідача та третьої особи 2 з'явились, надали свої усні пояснення стосовно суті спору.

В судове засідання 28.11.2014 представник третьої особи 1 не з?явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, а саме, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та третьої особи 1, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 28.11.2014 відкладено розгляд справи на 14.01.2015.

В судовому засіданні 14.01.2015 представник позивача надав клопотання про доручення документів по справі.

В судовому засіданні 14.01.2015 представник третьої особи 1 надав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 14.01.2015 оголошено перерву до 20.01.2015.

В судовому засіданні 20.01.2015 оголошено перерву до 30.01.2015.

В судовому засіданні 30.01.2015 представником позивача надано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 21 913, 21 грн.

В судовому засіданні 25.02.2015 оголошено перерву до 20.03.2015.

В судовому засіданні 20.03.2015 представником позивача надано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 21 754, 05 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, так як вона була подана до початку розгляду господарським судом справи по суті.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.03.2015, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України .

В судовому засіданні 20.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02 грудня 2006 року між Фізичною особою-підприємцем Кокодзей Людмилою Вікторівною (Позивач) та Державним закладом «Київський коледж зв'язку» (Відповідач) було укладено Договір на оплату комунальних та експлуатаційних послуг № 3586/3718/ком. (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Державний заклад «Київський коледж зв'язку» (відповідач) укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування приміщень державної форми власності, розташовані за - м. Київ, вул. Лейпцігська, 6, які були орендовані позивачем на підставі Договорів оренди нерухомого майна № 3586 від 05.10.2006 р. (загальною площею 273,30 кв. м.), № 3718 від 01.12.06 р. (загальною площею 148,10 кв. м.), укладеними із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (третя особа по справі).

Згідно з п. 1.2 Договору, Фізична особа-підприємець Кокодзей Л.В. зобов'язалась відшкодувати понесені відповідачем витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Відповідач зобов'язувався вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п. 1.1 Договору, а позивач вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги (п. 2.2 Договору).

Положеннями п. 3.2 Договору встановлено, що рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених відповідачем та узгоджених з ФОП Кокодзей Л.В. розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно кількості користувачів; за вивіз сміття пропорційно кількості працівників.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що ФОП «Кокдзей Л.В.» відшкодовує Державному закладу «Київський коледж зв'язку» витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку Державного закладу «Київський коледж зв'язку».

Згідно пункту 5.1 Договору, Договір набирає чинності та діє протягом дії відповідних Договорів оренди нерухомого майна, тобто до 08.11.13. включно .

Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору, п. 3.2 Договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених Балансоутримувачем та узгоджених з ФОП Кокодзей Л.В. розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання згідно показників лічильників; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів.

На виконання умов Договору відповідачем позивачу за період з 01.01.2011 року по 08.11.2013 р. виставлялись відповідні рахунки: № 95 від 23.03.11. за 1 квартал 2011 р. на суму 8 367, 24 грн., № 208 від 12.07.11. за 2 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 300 від 08.11.11. за 3 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 362 від 13.12.11. за 4 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 89 від 09.04.12 за 1 квартал 2012 року на суму на суму 10 040, 69 грн., № 201 від 07.08.12. за 2 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 254 від 08.11.2012 р. за 3 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 298 від 07.12.2012 р. за 4 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 98 від 21.05.2013 р. за 1 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 173 від 08.08.2013 р. за 2 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 204 від 10.10.2013 р. за 3 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 231 від 12.11.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 2789, 15 грн., на загальну суму 101 522, 59 грн.

Відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 1-4 квартали 2011 року та за 1, 2 квартали 2012 року здійснено позивачем 13.03.2013 р. у сумі 57 046, 38 грн. згідно рішення суду; за 3-й квартал 2012 року у сумі 2985, 16 грн. - 28.03.2013 р.; за 4-й квартал 2012 р. у сумі 13 759, 32 грн. - 03.06.2013 р.; за 1-2 квартали 2013 р. в сумі 11 156, 53 грн. - 31.10.2013 р.; за 3 квартал 2013 р. в сумі 5578, 26 грн. - 13.11.2013 р., на загальну суму 90 525, 65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Позивач вважає, що частка ФОП «Кокодзей Л.В.» у відшкодуванні витрат по сплаті земельного податку розрахована відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: при розрахунку розміру земельного податку відповідачем безпідставно застосовувався коефіцієнт 1, 5 (пп. 276.3.3. п. 276.3 ст. 276 ПК України), який застосовується при розрахунку земельного податку для земель історико-культурного призначення , використання яких не пов'язане із функціональним призначенням, - оскільки насправді орендована земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення.

Після отримання від відповідача акту приймання-передачі робіт за останній місяць оренди (жовтень 2013 р.) позивачем Кокодзей Л.В. на адресу відповідача було направлено звернення, у якому вказано, правильний, на її думку, розрахунок розміру витрат по відшкодуванню земельного податку в сумі 5578, 29 грн . за квартал та 22 313, 15 грн. (за рік).

Згідно листа ДЗ «Київський коледж зв'язку» від 27.06.2014 р. № 288, відповідачем, враховуючи, що орендована земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення, зроблено перерахунок земельного податку для позивача за 2013 рік на суму 9638, 10 грн. що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін за 2013 р.

У свою чергу, перерахунок суми земельного податку за 2011 та 2012 роки, у яких відповідачем так само як і в 2013 році застосовано помилковий коефіцієнт 1,5, як для земель історико-культурного призначення, відповідачем не проведено і надмірно сплачена сума земельного податку позивачці не повернута.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір про стягнення необґрунтовано сплаченої суми відшкодування земельного податку за 1,2,3,4 квартали 2011 року, та 1,2,3,4 квартали 2012 року.

При вирішення даного спору, суд виходить із наступного.

Згідно витягу з технічної документації № Ю-04296/2007 від 30.10.2007 р., виданого ДЗ «Київський коледж зв'язку», про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер № 8000000000:82:069:0003), розташованої за адресою - м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 6, її нормативна грошова оцінка встановлена і складає 12 441 725, 83 грн.

Відповідно до підпункту 282.1.3 пункту 282.1 ст. 282 ПК України, заклади, установи та організації, утворені відповідно до законів України та які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів звільняються від сплати податку на землю.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 вказаного Кодексу, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

З урахуванням вищевказаних правових норм, положень пунктів п. 2.1, 2.3 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення», а також витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки річна сума відшкодування на оплату земельного податку повинна складати 22 313, 15 грн. і обчислюється як 1 % (ставка земельного податку) від значення, що є результатом наступного підрахунку (формули):

(3901, 93 кв.м./ 6498,2 кв. м) Ч 421, 4 кв.м. Ч 1874, 99 грн./кв.м. Ч 2,5 Ч 1,5Ч 1, 028 Ч 1, 152 Ч 1, 059 =

2 231 315, 36 /100 % = 22 313, 15 грн. (сума за рік) / 12 місяців = 1859, 43 (сума за місяць) Ч 3 місяці = 5578, 29 грн. за квартал,

Обґрунтована сума відшкодування витрат на оплату земельного податку, яку слід було сплачувати позивачу у відповідності до норм чинного законодавства, за розрахунком позивача складала 29 164, 54 грн., і яка розрахована позивачем як різниця між фактично сплаченою сумою відшкодування за 2011-2012 року в розмірі - 73 790, 86 грн., та обґрунтованою сумою відшкодування за цей період в розмірі - 44 626, 30 грн. (без застосування коефіцієнта 1,5). У зв'язку із чим, позивач в первісній редакції позову, просила зобов'язати відповідача вчинити дії та стягнути на свою користь надміру сплачену суму відшкодування земельного податку в розмірі в розмірі 29 164, 54 грн.

У зв'язку із пропуском строків позовної давності по стягненню надміру сплаченої суми земельного податку за 1-й, 2-й квартал 2011 року, про яку заявлено відповідачем у спорі, 30.01.2015 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 21 913, 21 грн. шляхом виключення із позову вимог про стягнення передплат за 1-й, 2-й квартал 2011 року.

Згідно остаточної заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2014 р. просила суд стягнути на свою користь безпідставно стягнуті кошти по сплаті земельного податку в сумі 21 754 грн. 05 коп., на думку позивача та його представника розраховується наступним чином:

Спірний період, після зменшення позовних вимог Оплачена позивачем сума земельного податку, грн. Обґрунтований та сплачений розмір земельного податку, грн. Сума передплати, грн. III квартал 2011 року 10 040, 69 5 578, 29 4 462, 40 IVквартал 2011 року 10 040, 69 5 578, 29 4 462, 40 I квартал 2012 року 10 040, 69 5 578, 29 4 462, 40 II квартал 2012 року 8 367, 24 5 578, 29 2 788, 95 III квартал 2012 року 8 367, 24 5 578, 29 2 788, 95 IVквартал 2012 року 8 367, 24 5 578, 29 2 788, 95 Спірний період 55 223, 79 33 469, 74 21 754, 05

Загальна сума надміру сплачених коштів по сплаті земельного податку у зв'язку із неправильним застосуванням відповідачем коефіцієнту 1, 5 (для земель історико-культурного призначення) за III-й, IV-й квартали 2011 року, I-IV квартали 2012 року становить 21 754 грн. 05 коп.

Вищевказаний розрахунок позивача суд вважає обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 274.1 ст. 274 Податкового Кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнту - 1,5 (місцевого значення).

В свою чергу, відповідно до ст. 53 Земельного кодексу до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовано пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, археологічні території, що охороняються, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Інформація про правовий статус територій та об'єктів історико-культурного призначення щодо їх належності до об'єктів чи територій відповідного значення надається органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до листа Управління охорони культурної спадщини від 12.06.2014 р. № 066/09-1458, листа Міністерства культури України № 1530/10-3/13-14 від 21.05.2014 р. територія земельної ділянки по вулиці Лейпцизька, 6 у Печерському районі м. Києва не віднесена і ніколи не відносилась до категорії земель історико-культурного призначення.

У поданому відзиві ДЗ «Київський коледж зв'язку», взагалі не спростовуючи незаконність розрахунків по сплаті земельного податку, просить в задоволенні позову відмовити з посиланням на рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-30/8532-2012, ухвалене за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі ДЗ «Київський коледж зв'язку» до ФОП «Кокодзей Л.В.», третя особа - РВ ФДМУ по м. Києву про стягнення заборгованості, та вважає факти, викладені у згаданому рішенні, преюдиціальними при розгляді даної справи.

Водночас, із запереченням відповідача погодитись неможливо, з огляду на те, що як видно зі змісту рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 р. предметом позову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва було стягнення заборгованості, в т.ч. по земельному податку, за період з 01 січня 2011 р. по 30 червня 2012 р., тобто за 1,2,3,4-й квартали 2011 р. та за 1, 2-й квартали 2012 р. Тому правовідносини, які виникли між сторонами у 3-му та 4-му кварталах 2012 р., які є спірними у справі № 910/13565/14, не були предметом розгляду суду по справі № 5011-30/8532-2012, і за будь яких обставин знаходяться за межами преюдиції.

Крім того, Відповідач не враховує, що нормою частини 3 ст. 35 ГПК України чітко регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як відомо, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спору.

Згідно буквального тлумачення зазначеної норми, фактам, встановленим у рішення господарського суду надається преюдиціальне значення лише за умови повної тотожності складу сторін спору, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції).

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктивного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін (Постанова ВГСУ від 12.08.2014 р. по справі № 922/4744/13).

Водночас, з матеріалів справи № 5011-30/8532-2012 вбчаєаться, що позов у ній поданий першим заступником прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави, що виключає тотожність сторін спору та, як наслідок, можливість застосування преюдиції у даному спорі.

Статтею 32 ГПК України регламентовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу ).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України ).

Вказаною нормою встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Так, під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 5011-30/8532-2012, на сторінці 8 абзаци 2-4, встановлені наступні факти: «Державним закладом «Київський коледж зв'язку» фізичній особі-підприємцю Кокодзей Л.В. виставлялись відповідні рахунки, які були лише частково оплачені, унаслідок чого утворилась заборгованість між виставленими рахунками та частковою оплатою в сумі 57 046, 38 грн.».

Однак правомірність розрахунку суми земельного податку, формули розрахунку суми податку тощо, що якраз і є предметом спору у справі № 910/13565/14, під час розгляду справи № 5011-30/8532-2012 встановлена не була, а тому преюдиціального значення не набула.

З рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 р. не вбачається, що суд встановив законність рахунків ДЗ «Київський коледж зв'язку» по оплаті замельного податку, визначив правильну формулу розрахунку податку, дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, правильність/неправильність застосування коефіцієнтів тощо.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно частини 3 цієї ж статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1) Позовні вимоги задовольнити повністю.

2) Зобов'язати Державний заклад «Київський коледж зв'язку» здійснити перерахунок витрат Фізичної особи-підприємця Кокодзей Людмили Вікторівни по сплаті земельного податку за 3, 4 квартали 2011, 1,2,3,4 квартали 2012 роки згідно Договору № 3586/3718/ком. від 02.12.06 р. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, укладеного між сторонами.

3) Стягнути з Державного закладу «Київський коледж зв'язку» ( 01030, м. Київ, вул.. Леонтовича, 11, код ЄДРПОУ 32985579) на користь Фізичної особи-підприємця Кокодзей Людмили Вікторівни ( 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, кВ. 67, ідентифікаційний номер 2176408203) надмірно сплачену суму витрат по сплаті земельного податку в розмірі 21754 (двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) гривні 05 коп.

4) Стягнути з Державного закладу «Київський коледж зв'язку» ( 01030, м. Київ, вул.. Леонтовича, 11, код ЄДРПОУ 32985579) на користь Фізичної особи-підприємця Кокодзей Людмили Вікторівни ( 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, кВ. 67, ідентифікаційний номер 2176408203) витрати по оплаті судового збору в розмірі 3045 ( три тисячі сорок п'ять)грн.

Повний текст складено 27.03.2105 року

Суддя Л.В.Прокопенко