Постанова

від 25.03.2015 по справі 805/13603/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" березня 2015 р. м. Київ К/800/62980/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Чалого С.Я., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділу освіти Петровської районної у місті Донецьку ради до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року Відділ освіти Петровської районної у місті Донецьку ради звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним пункту 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 21-04-09/205 від 16.01.2013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано недійсним пункту 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 21-04-09/205 від 16.01.2013.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Донецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу Відділ освіти Петровської районної у місті Донецьку ради, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на 3 квартал 2012 року, на підставі направлень на проведення ревізії № 792, 791 від 13.09.2012, Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача з 01.03.2009 по 31.10.2012, в зв'язку з чим складено акт № 21-04-09/98 від 13.12.2012 про виявлені порушення. Вказано, що в порушення вимог пункту 7 Порядку надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1997 року № 1200, пункту 3 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладання податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 116, проведено витрати бюджетних коштів з порушенням законодавства внаслідок завищення вартості наданих послуг з організації гарячого харчування на суму податку на додану вартість у розмірі 515917 грн. 99 коп.

На цій підставі відповідачем прийнято вимогу № 21-04-09/205 від 16.01.2013, у спірному пункті 4 якої від позивача вимагалось прийняти заходи щодо відшкодування бюджетних коштів в сумі 515917 грн. 99 коп., шляхом повернення постачальником послуг коштів на рахунок позивача з подальшим перерахуванням до бюджету, в іншому випадку провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво витрачених коштів в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державна фінансова інспекція в Донецькій області не довела правомірності спірного пункту 4 вимоги від 16.01.2013, з підстав відсутності доказів на підтвердження порушення позивачем виявленого порушення. Вказано, що оплата за надані послуги проведена за цінами в межах натуральних норм та без додаткового врахування сум податку на додану вартість, відповідно до законодавчо встановлених норм харчування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Відділу освіти Петровської районної у місті Донецьку ради до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту вимоги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: