Ухвала

від 09.02.2015 по справі 2а-6088/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2015р. м. Київ К/9991/60108/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011

у справі № 2а-6088/10/1670

за позовом Колективного підприємства «Кредо»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області: від 12.11.2010 № 0000602301/0/3760 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 50253 грн., в т.ч. 33502 грн. основного платежу та 16751 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000592301/0/3759 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 24245,7 грн., в т.ч. 16758 грн. основного платежу та 7487,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР , п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 , ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Кредо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 02.11.2010 № 5717/23 209/5474932. На підставі акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2010 № 0000592301/0/3759 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 24245,7 грн., в т.ч. 16758 грн. основного платежу та 7487,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР , в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року в сумі 7845 грн. та за IV квартал 2009 року в сумі 8913 грн.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2010 № 0000602301/0/3760 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 50253 грн., в т.ч. 33502 грн. основного платежу та 16751 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 , що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 33502 грн., в т.ч. за квітень 2008 року в сумі 6839 грн., за червень 2009 року в сумі 1140 грн., за липень 2008 року в сумі 812 грн., за лютий 2009 року в сумі 266 грн., за березень 2009 року в сумі 776 грн., за серпень 2009 року в сумі 6276 грн., за вересень 2009 року в сумі 2280 грн., за жовтень 2009 року в сумі 4806 грн., за листопад 2009 року в сумі 8890 грн., за лютий 2010 року в сумі 1867 грн.

Згідно з актом перевірки позивач не має права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Торговий дім « 2009» та ТОВ «Євробудмаш», які не мали реального характеру.

Висновки про нереальність вказаних операцій податковий орган обґрунтовує відсутністю у ТОВ «Торговий дім « 2009» та ТОВ «Євробудмаш» основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, а також відсутністю документів, які свідчать про фактичне виконання договірних зобов'язань.

Крім того, в обґрунтування неправомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями щодо придбання у ТОВ «Індбуд» робіт з проведення експертного дослідження електроустановок ВЛ-6 кВ за договором від 26.10.2009 № 9 відповідач вказує на те, що подана вказаним контрагентом податкова звітність за листопад 2009 прийнята податковим органом з відміткою «До відома». При цьому інших фактичних підстав для позбавлення права позивача формувати податковий кредит за операціями з вказаним контрагентом відповідач не наводить, реальність операцій не оспорює.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами в оскаржуваних судових рішеннях обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР , якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім « 2009» (придбання товарів) та ТОВ «Євробудмаш» (придбання робіт з виконання ремонту електрообладнання ЄКГ-5А, робіт по відновленню ізоляції статорних секцій електродвигуна А-12-52-4) та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (договором купівлі-продажу, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами, актами прийому виконаних робіт, локального кошторису ремонту та налаштування електрообладнання тощо), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких узгоджується з характером господарських операцій, відсутність у контрагента особи основних виробничих фондів, не є підставою для висновку про нереальний характер господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Відповідачем при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентом договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями контрагента при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом декларації з податку на додану вартість або невизнанням поданої податкової декларації податковою звітністю, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит непідтвердженим, законодавством не передбачено. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркун