Ухвала

від 17.03.2015 по справі 820/12279/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/24911/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014

у справі № 820/12279/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з фірмою "Грандмарін" з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2011 року, з ТОВ "Компанія "Сінтафарм" з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, з ПП "Вертикаль" податку на додану вартість за квітень 2011 року, з ТОВ "АНК "Харківцукорсбут" з податку на додану вартість за березень 2011 року, з ТОВ "Фотомаг КОМ ЮЕЙ" з податку на додану вартість за листопад 2011 року, з ТОВ "Харківтехнотрейд" з податку на додану вартість за квітень, серпень 2012 року, з ТОВ "Альфакласс" з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011року, з Харківським інженерно-метрологічним сертифікаційним центром з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, ПП "КАМ" за жовтень 2012 року та податку на прибуток за 2010, 2011, 2012 роки з питань перевірки вимог податкового законодавств, складено акт № 84/44-00-08/31437750, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.198.1. п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: безпідставно завищено суму податкового кредиту у розмірі 14 160,30 грн.; п.3.1 ст.3., п.5.1. пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.3. пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищено витрати за 1 квартал 2011 року на 47 308,60 грн.; п.138.1, п.138.8 ст.138., пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.139.1 ст.130 Податкового Кодексу України, а саме: завищено витрати за період з 2 кварталу 2011 року по 3 квартал 2012 року на загальну суму 2 752 687,70 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 17.09.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000034400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 644 991,00 грн., з яких за основним платежем 644 937,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 54,00 грн.; № 0000024400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 084,50 грн., з яких за основним платежем 14 160,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 924,50 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що в період 2010-2012 роках підприємство мало витрати, які підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства, та доказами перерахування коштів по безрахунковому рахунку, а саме платіжними документами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в матеріалах справи наявні: договори, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордера, акти виконаних робіт, які є первинними документами, та з яких вбачається, які саме товарно-матеріальні цінності були придбані, їх кількість та вартість. Загальна вартість робіт/товарів була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що всі витрати були здійснені позивачем для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з фірмою "Грандмарін", ТОВ "Компанія "Сінтафарм", ПП "Вертикаль", ТОВ "АНК "Харківцукорсбут", ТОВ "Фотомаг КОМ ЮЕЙ", ТОВ "Харківтехнотрейд", ТОВ "Альфакласс", Харківським інженерно-метрологічним сертифікаційним центром та ПП "КАМ", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль