Постанова

від 31.03.2015 по справі 904/14/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 року Справа № 904/14/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі : Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Козятинський І.П., дов. № 245/1001 від 14.07.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 року по справі № 904/14/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоШЄМ», м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м.Дніпропетровськ

про визнання частково недійсним договору про постачання електричної енергії

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 року у справі № 904/14/15 (суддя Фещенко Ю.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоШЄМ», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ про визнання частково недійсним договору про постачання електричної енергії позов було задоволено повністю, визнано недійсним підпункт 3 пункту 6.1.3 розділу 6 договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоШЄМ» м.Дніпропетровськ; стягнуто з відповідача на користь позивача 1218 грн. судового збору (а.с.57-64).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невідповідності оспорюваного підпункту договору нормам Закону України «Про електроенергетику»; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.174, 179, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 203, 107, 215, 217, 509, 626, 714 ЦК України, ст.ст.24, 26 Закону України «Про електроенергетику», норми Правил користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ 31.07.1996р. № 28 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (зі змінами та доповненнями)).

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- висновки господарського суду суперечать п.п.6.11, 7.5 Правил користування електричною енергією, оскільки судом не враховано, що Господарським кодексом України та Законом України «Про електроенергетику» передбачена наявність додаткового нормативного регулювання відносин у сфері постачання електроенергії, яке покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики, постановою якої прийняті Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ) у відповідності до яких укладений договір між сторонами;

- крім того, саме на застосуванні ПКЕЕ наполягає скаржник, оскільки саме цими Правилами визначений порядок деяких дій, який взагалі не передбачений Законом України «Про електроенергетику».

Позивач по справі відзив на апеляційну скаргу не надав, правом. Передбаченим ст..96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст..22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.68).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013р . між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ («постачальник» за договором, відповідача по справі, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоШЄМ» м.Дніпропетровськ («споживач» за договором, позивач по справі) був укладений договір поставки електричної енергії № 002400, відповідно до предмету якого "постачальник" продає електричну енергію «споживачу» у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок «споживача» з приєднаною потужністю 12,0 кВт, величини якої по об`єктах «споживача» визначені додатками «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а «споживач» оплачує «постачальнику» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та/або «Загальна схема електропостачання», які є невід»ємними частинами даного договору (розділ 1 договору (а.с.10-15)).

Пунктом 2.1 р.2 договору сторони передбачили, що під час виконання договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Підпунктом 2.3.5 та 2.3.6 п.2.3 розділу 2 договору сторони погодили, що «споживач» зобов`язується оплачувати «постачальнику» вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережами «постачальника» та електроустановками «споживача» згідно з додатком «Порядок розрахунків перетікання електричної енергії».

Підпунктами 6.1.1, 6.1.3 п.6.1 розділу 6 договору сторони передбачили право «постачальника» обмежити або припинити електропостачання «споживача» без попередження та з повідомленням «споживача» не пізніше, ніж за три робочих дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ .

Пунктом 9.8 та підпунктом 9.8.1 р.9 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з 02.09.2013р. і укладається на строк до 31.12.2013р.; договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 002400 від 02.09.2013р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Підставою звернення позивача з позовом стала невідповідність п.п.6.1.3 п.6.1 р.6 договору положенням частини 2 статті 24 Закону України "Про електроенергетику", оскільки право постачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні можливо лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, згідно ч.ч.1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону , або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає, зокрема, електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст.275 ГК України).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.02.2010 р. № 105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р.) передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії .

Згідно п.6.1.3. Типового договору на електропостачання електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача на пізніше ніж за три робочих дні у разі, зокрема, несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків".

При укладанні договору №002400 сторони домовились про п.6.1.3., згідно якого постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача з повідомленням не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ, тобто будь-яких рахунків на оплату, які передбачені діючими Правилами користування електричною енергією.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України визначає Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР.

Цей Закон є спеціальним законодавчим актом у сфері електропостачання.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу .

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що право енергопостачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні передбачено лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії.

Разом з тим, частиною восьмою статті 26 цього ж Закону встановлено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або повністю припинити електроспоживання у разі неповної оплати саме спожитої електроенергії. Цей обов'язок кореспондується із правом енергопостачальника, закріпленим в частині другій статті 24 Закону України "Про електроенергетику".

Також, за змістом частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити саме прийняту, тобто спожиту електроенергію.

Таким чином, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.

Зазначену правову позицію підтримує Верховний Суд України у постанові від 08.10.2013р., висновки якого є остаточними.

Відповідно до частин 1, 2 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, включення до договору про постачання електричної енергії пункту, який передбачає право постачальника електроенергії обмежити або припинити електропостачання за умови несплати будь-яких рахунків, у тому числі й у разі несплати рахунків, виставлених на оплату авансових платежів за електроенергію, яка буде спожита у майбутньому, суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги та визнано недійсним підпункт 6.1.3 п.6.1 р.6 договору № 002400 від 02.09.2013р.

Щодо посилань скаржника на абзац 11 п.7.5 вищевказаних Правил користування електричною енергією, в якому зазначено, що у разі, якщо договором про постачання електричної енергії передбачена попередня оплата або авансові платежі, припинення повністю або частково постачання електричної енергії за несплату передбачених договором рахунків на попередню оплату або авансових платежів не може застосовуватись раніше початку розрахункового або планового періоду, на який має здійснюватись відповідна оплата, не приймаються в силу положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 26.02.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 року у справі № 904/14/15 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.04.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко