Рішення

від 07.09.2015 по справі 904/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.15р. Справа № 904/14/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоШЄМ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК " Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

про визнання пп. 3 п. 6.1.3 договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013 недійсним

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоШЄМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго" про визнання пп. 3 п. 6.1.3 договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що існуюча редакція підпункту 3 пункту 6.1.3. договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013 суперечить частині 2 статті 24 Закону України "Про електроенергетику", якою встановлено право постачальників обмежувати споживачів в електроспоживанні (до припинення електропостачання) лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії, в той час, як вказаний пункт передбачає можливість такого обмеження у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена Правилами користування електричною енергією.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 порушено провадження (Суддя Фещенко Ю.Ф.)

21.01.2015 представник відповідача подав відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що положення частині 2 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" не містять застережень про те, що припинення електропостачання проводиться лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії і не може проводитись в інших, встановлених законом або договором випадках. Також відповідач зазначає, що Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.1996 № 28 передбачено як виставлення споживачу рахунків та авансовий платіж або попередню оплату, так і припинення електропостачання в разі несплати цих рахунків (пункти 6.11, 7.5).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 у справі 904/14/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним підпункт 3 пункту 6.1.3. розділу 6 договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоШЄМ".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 31.03.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 31.03.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.0215 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

24.06.2015 системою автоматичного розподілу справ, справу № 904/14/15 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в засідання на 14.07.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.07.2015 на 28.07.2015.

28.07.2015 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що дії енергопостачальника ніяким чином не суперечать частині 2 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" оскільки, обмеження або припинення електропостачання споживача здійснюється на початку розрахункового періоду за відсутності оплати за вже спожиту електричну енергію.

Розгляд справи відкладався з 28.07.2015 на 26.08.2015.

26.08.2015 представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання додаткових пояснень.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 10.09.2015 та відкладено розгляд справи на 07.09.2015.

31.08.2015 представник відповідача подав додаткові пояснення по суті спору.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоШЄМ" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 002400 (а.с.10).

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 12,0 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами договору про постачання електричної енергії № 002400 від 02.09.2013 передбачено порядок обмеження та припинення електропостачання без попередження споживача та з повідомленням споживача (розділ 6 договору).

Відповідно до підпункту 3 пункту 6.1.3 договору, постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача з повідомленням не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ.

Позивач не погоджується з редакцією наведеного пункту договору, вважає його таким, що суперечить положенням частини 2 статті 24 Закону України "Про електроенергетику", що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає, зокрема, електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 затверджено Правила користування електричною енергією.

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.2 Правил користування електричною енергією визначено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст та основі типового договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов даного виду договору, який підписаний сторонами без зауважень.

Згідно пункту 6.1.3. Типового договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил користування електричною енергією) електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням не пізніше ніж за три робочих дні у разі, зокрема, несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків".

Абзацом третім пункту 6.11 Правил користування електричною енергією визначено, що рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним підпункту 3 пункту 6.1.3. розділу 6 Договору про постачання електричної енергії №002400 від 02.09.2013 року.

Приписами частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на зміст цих норм, порядок дій енергопостачальника у випадку здійснення розрахунків за електричну енергію на умовах попередньої оплати встановлений пунктами 6.11 та 7.5 Правил, підпункт 3 п. 6.1.3. договору №002400 від 02.09.2013, відповідає та не суперечить вимогам цивільного законодавства і в даному випадку оспорювані умови договору не суперечать положенням статті 6 Цивільного кодексу України.

Оскільки ч. 3 пп. 6.1.3 п. 6.1 договору встановлене право постачальника обмежувати або припиняти електропостачання у випадку несплати позивачем як рахунків, виставлених на оплату авансових платежів за електроенергію, так і інших рахунків, зокрема, рахунка з остаточного розрахунку, рахунка на оплату вартості електричної енергії, недоврахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ, тобто рахунків, виставлених на оплату спожитої електроенергії, то визнання недійсним в цілому пп.3 п. 6.1.3 договору має своїм наслідком, зокрема і позбавлення постачальника визначеного у договорі права на обмеження або припинення електропостачання у разі неповної оплати споживачем вже спожитої електричної енергії.

Враховуючи зазначене, позов про визнання недійсним відповідного положення договору оцінюється судом як такий, що не спроможній захистити порушене право позивача з дотриманням принципу рівності сторін перед законом і судом.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з пропозицією внести зміни до пп.3 п.6.1.3 договору з метою приведення його у відповідність до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", а у разі відмови відповідача, звернутись з позовом до суду.

Таким чином, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.09.2015.

Суддя ОСОБА_1