Постанова

від 02.03.2015 по справі 927/538/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа№ 927/538/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Н.В., (довіреність від 25.12.14р. № 761);

від відповідача: не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Державна

продовольчо-зернова корпорація України»

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 р.,

у справі № 927/538/14 (суддя Шестак В.І.),

за позовом публічного акціонерного товариства «Державна

продовольчо-зернова корпорація України»

до приватного сільськогосподарського підприємства імені

Ватутіна,

про стягнення 2 751 324,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 р. заяву приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі - ПСП ім. Ватутіна, відповідач) про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014р. у справі № 927/538/14 задоволено частково, розстрочено виконання вказаного рішення в частині стягнення 1713115,10грн. з відповідача на користь позивача, починаючи з березня 2015р. строком на вісімнадцять місяців із сплатою 95173,06грн. щомісяця.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова компанія України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ», позивач) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.01.15р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт, як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, посилається на те, що судом не взято до уваги, що задоволення заяви відповідача матиме негативні наслідки для ПАТ «ДПЗКУ», а отже й для держави, що може негативно вплинути на виконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами. Апелянт вважає, що господарський суд Чернігівської області виніс ухвалу не маючи доказів, на підставі припущень щодо можливості в майбутньому погасити заборгованість.

Ухвалою від 19.02.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ», позивач) прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників на 02 березня 2015 р..

02.03.2015 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином (поштове повідомлення від 20.02.2015 р. № 12898561).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представників.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДПЗКУ» подало позов про стягнення з відповідача 1 326 220,97 грн. коштів по договору поставки зерна майбутнього врожаю №K027CHR-F від 18.04.2013 року, 431 200 грн. договірної санкції, 700 000,00 грн. штрафу, 293 903,55 грн. - 24 % річних за весь час користування грошовими коштами.

Рішенням від 01.07.2014 року у справі № 927/538/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь ПАТ «ДПЗКУ» 1 326 220,97грн. боргу, 408 913,30грн. договірної санкції, 70 000,00 грн. штрафу, 21 800,89грн. відсотків річних, 36 538,70 грн. судового збору.

15.07.2014 р. на виконання вказаного рішення господарського суду видано наказ про його примусове виконання зі строком пред'явлення наказу до виконання протягом одного року.

05.01.2015 р. ПСП ім. Ватутіна подало до Господарського суду Чернігівської області заяву про розстрочку виконання зазначеного рішення суду, в якій просило розстрочити виконання рішення суду на 36місяців.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 р. вказану заяву про розстрочку задоволено частково, розстрочено виконання рішення в частині стягнення 1 713 115,10грн. з відповідача на користь позивача ПАТ «ДПЗКУ» починаючи з березня 2015 року строком на вісімнадцять місяців, зі сплатою 95 173,06грн. щомісяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема статті 96, 625 ЦК України щодо відповідальності юридичних осіб за своїми зобов'язаннями (в т.ч. грошовими), неможливість виконання яких не звільняють боржника від відповідальності.

В той же час, апелянтом не враховано, що розстрочення виконання рішення суду передбачено ст.121 ГПК України і не звільняє боржника від відповідальності за його зобов'язаннями, а лише надає можливість суду за наявності відповідних підстав вжити заходів щодо виконання рішення суду шляхом його розстрочення, що не може свідчити про порушення норм матеріального права.

Крім того, апелянт також зазначає, що є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, а судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали не взято до уваги, що розстрочка матиме негативні наслідки для нього і може негативно вплинути на виконання його договірних зобов'язань перед іншими контрагентами.

З приводу зазначеного колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Закон не вимагає згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України і господарський суд не обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки відповідачем надано суду докази на підтвердження наявності обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, в той же час апелянтом доказів на підтвердження вищевказаних доводів щодо можливості спричинення розстрочкою негативних наслідків для нього суду не надано, колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта як необгрунтовані, та враховує, що судом першої інстанції здійснено правильну оцінку наявним у справі доказам та враховано інтереси обох сторін.

Так, позивачем на підтвердження наявності обставин які роблять неможливим виконання рішення суду, надано докази у вигляді довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології щодо складних погодних умов в 2014році та несприятливих періодів для розвитку кукурудзи у червні-серпні 2014 р. по Щорському району та акт обстеження посівів кукурудзи від 01.10.2014 р., що спричинило втрату відповідачем врожаю кукурудзи і як наслідок запланованого прибутку, що ускладнило виконання рішення суду.

Важкий фінансовий стан відповідача, що унеможливлює виконання останнім рішення суду підтверджується також фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ПСП ім. Ватутіна щодо фінансових результатів за І півріччя 2014 року, згідно якого прибуток отриманий відповідачем значно менший суми заборгованості, яка підлягає сплаті.

В апеляційній скарзі апелянт також посилається на те, що судом першої інстанції зроблено висновки на підставі припущень щодо можливості погашення відповідачем заборгованості в майбутньому, з чим не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки відповідач за рахунок зібраного врожаю частково виконав рішення суду добровільно, сплативши на користь позивача загалом 149803,77грн., проти чого позивач в судовому засіданні не заперечував і що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Наміри відповідача виконати свої зобов'язання щодо погашення боргу з прибутку, який планується отримати в майбутньому, підтверджуються також державними статистичними спостереженнями щодо посівних площ сільськогосподарських культур відповідача під урожай 2014 року.

Частково задовольняючи заяву відповідача щодо розстрочки рішення, судом першої інстанції враховано також, що з врахуванням важкого фінансового стану відповідача, виконавчі дії щодо примусового виконання суттєво ускладнять виконання зазначеного рішення, оскільки призведуть до блокування господарської діяльності останнього, неможливості виконання відповідачем зобов'язань та отримання прибутку за іншими договорами та подальшого банкрутства підприємства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що позивачем в порушення вимог ст.33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів також не надано суду доказів і щодо наявності у відповідача можливості сплати боргу без застосування розстрочки або ж ухилення останнього від виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта і наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 р. без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 року у справі №927/538/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.01.2015 року у справі №927/538/14 залишити без змін.

3. Справу №927/538/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 20 березня 2015 року.