Постанова

від 30.03.2015 по справі 927/1616/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 927/1616/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: Говоруха М.В. - прокурор відділу Прокуратури м. Києва.

Від відповідача: представник Котович О.А. - керівник.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року

у справі №927/1616/14 (суддя: А.В. Романенко)

за позовом Прокурора Щорського району Чернігівської області в

інтересах держави, в особі Щорської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

Галаксі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про відшкодування 4 705,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави, в особі Щорської міської ради звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державна екологічна інспекція у Чернігівській області про відшкодування збитків у розмірі 4 705,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на завдання відповідачем державі збитків внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року у справі № 927/1616/14 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 23 Кодексу України „Про надра", відповідно до якої землекористувачі мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб за умови, що продуктивність водозаборів не перевищуватиме 300 куб. м. води на добу та інше.

Крім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково порушив провадження у даній справі за позовом Прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави, в особі Щорської міської ради, оскільки порушені права не Щорської міської ради, а Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Прокурором Щорського району Чернігівської області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, також, надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення, та справу розглядати за відсутності представника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши думку присутніх учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, лісів та дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами, організаціями законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин, отже є належним позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 12 по 16 травня 2014 року ст. держінспектором з ОНПС Чернігівської області Верьовкою А.Я. та держінспектором з ОНПС Чернігівської області Михайловим І.А. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі", відповідно до плану роботи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на ІІ квартал 2014 року, та на підставі направлення № 494, з попереднім повідомленням на адресу відповідача від 23.04.2014 року №05-07/1172 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 12.05.2014 року №204/05, в якому було встановлено порушення відповідачем ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 44 Водного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про відходи" (наказ Мінприроди №342 від 07.07.2008, постанова КМУ від 26.07.2001 №915), а саме забір підземних вод з свердловини Щорського молокопереробного заводу підприємства, розташованої в приміщенні котельні без дозволу на спеціальне водокористування та не забезпечення ведення обліку забраних із свердловини підземних вод, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Встановлено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення вказаної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було винесено припис від 12.05.2014 року №204/05, яким зобов'язано відповідача:

- не допускати самовільного забору підземних вод з свердловини Щорського молокопереробного заводу - з моменту отримання припису;

- забезпечити ведення обліку забраних підземних вод із записами у журналі встановленого зразку (ПОД-11, ПОД-12) - термін виконання 01.06.2014 року;

- надати до Державної екологічної інспекції Чернігівської області довідку про кількість самовільно забраних підземних вод Щорським молокопереробним заводом за період з початку забору води по 12.05.2014 року - термін виконання 01.06.2014 року;

- забезпечити отримання дозволу на спеціальне водовикористання - термін виконання 01.10.2014 року.

Крім цього, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Михайловим І.А. було складено протокол про адміністративне правопорушення №000683 від 12.05.2014 року та постанову про накладення адміністративного стягнення №259/05 від 12.05.2014 року, якими виконавчого директора Щорського молокопереробного заводу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галасі" Тєлєгіна 1О.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого, зокрема, ст.ст. 48, 60, 82-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 110 Водного кодексу України, ст. 42 Закону України "Про відходи", та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що штраф у розмірі 136,00 грн. відповідачем було сплачено, про що свідчить квитанція №3 від 14.05.2014 року (а.с. 28).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання припису Щорським молокопереробним заводом Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" Державній екологічній інспекції в Чернігівській області надано довідку про кількість самовільно забраних підземних вод від 16.06.2014 року №616/2, з якої вбачається, що за період з початку експлуатації свердловини по 12.05.2014 року заводом забрано 88 куб. м. води (а.с. 31).

Встановлено, що 20.06.2014 року Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області було направлено відповідачу претензію №09-03/1812 про відшкодування збитків у розмірі 4 705,36 грн., заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у результаті самовільного використання води, та запропоновано в місячний термін у добровільному порядку внести вказану суму.

Однак, листом від 09.07.2014 року відповідачем відхилено вимоги Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, як безпідставні, з посиланням на ст. 23 Кодексу України „Про надра", за якою землекористувачі мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб за умови, що продуктивність водозаборів не перевищуватиме 300 куб. м. води на добу та інше.

У відповідь на даний лист відповідача, Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області роз`яснено відповідачу, що спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Тому, у випадку відповідача, порушено норми Водного кодексу України, а не Кодексу України „Про надра" та інше.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 705,36 грн., завданих державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, з огляду на наступне.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Водночас, Кодексом України про надра встановлено, що підземні води є частиною надр.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

В силу ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згаданою нормою права обумовлюється правомірність видобування підземних вод з ціллю їх використання у власних господарсько-побутових потребах, при цьому, не конкретизоване, які саме розпорядчі документи маються на увазі чи саме дозвіл на користування надрами або саме разом і дозвіл на спецводокористування і спеціальний дозвіл на користування.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює господарську діяльність, видобуває підземні води у господарських й господарсько-побутових цілях та не перевищує визначені законом ліміти, а саме за період з початку експлуатації свердловини по 12.05.2014 року заводом забрано 88 куб. м. води (а.с. 31).

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що у Державної екологічної інспекції в Чернігівській області були відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності, зазначеної у позові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 5023/3862/12 від 20.03.2013 року

За таких обставин, судова колегія погоджується з посиланнями апелянта на те, що при розгляді вказаної справи слід застосовувати ст. 23 Кодексу України „Про надра".

Однак, судова колегія відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково порушив провадження у даній справі за позовом Прокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави, в особі Щорської міської ради, оскільки порушені права не Щорської міської ради, а Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, враховуючи наступне.

Як зазначено вище, ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що природні ресурси, які є у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження, серед яких, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місяцевого значення, відтворенням лісів тощо.

Згідно підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а підпунктом 1 пункту "б" частини другої цієї статті передбачено, що вони здійснюють контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Окрім цього, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища також визначені статтями 15, 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно яких до компетенції поряд з іншими функціями віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на її території. Місцеві Ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Таким чином, звернення місцевих рад до суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої довкіллю, не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Передбачене статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" право контролюючих природоохоронних органів подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону довкілля, не є виключним правом лише цих органів.

Так, стаття 21 цього ж закону передбачає право громадських об'єднань подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Право цих суб'єктів на звернення до суду передбачені в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки іншими законодавчими актами ці питання не врегульовані.

Отже, право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють делеговані повноваження, та громадських об'єднань, передбачене Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливість пред'явлення позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 18.12.2007 у справі № 417214.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги слід покласти на Щорську міську раду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року у справі № 927/1616/14 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Щорської міської ради (вул. Карла Маркса, 5, м. Щорс, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 38009282 (р/р 33211812700570, МФО 853592) в доход Державного бюджету України (отримувач - УК у м. Чернігові /м.Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, рахунок - 31217206783002, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001, код господарського суду Чернігівської області - 03500068) 1 827,00грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Щорської міської ради (вул. Карла Маркса, 5, м. Щорс, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 38009282 (р/р 33211812700570, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (вул. Калініна, 62-В, м. Щорс, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 33738180 (р/р 26005000025430 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 927/1616/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська