Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/16478/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 910/16478/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року у справі № 910/16478/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель-2", третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про стягнення 265692,89 грн.,

за участю представників:

Позивача: Кабанцев Я.І., дов. № 563 від 31.12.2014 року,

Відповідача: Терещенко Н.Ю., дов. № 4 від 20.01.2015 року,

Майстренко В.В., дов. № 3 від 20.01.2015 року,

Третьої особи: Король О.М., дов. № 91/2014/12/26-8 від 26.12.2014 року.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель-2" (далі - ЖБК "Вчитель-2", Відповідач) про стягнення 265692,89 грн., з яких: 224987,46 грн. основного боргу, 18368,26 грн. інфляційних втрат, 8868,58 грн. 3% річних, 2219,23 грн. пені і 11249,37 грн. штрафу, за неналежне виконання договору № 08871/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.11.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", Третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року позов ПАТ "АК "Київводоканал" задоволено частково: стягнуто з ЖБК "Вчитель-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 45735,80 грн. заборгованості, 970,19 грн. пені, 3720,76 грн. інфляційних втрат, 465,12 грн. 3% річних і 2286,79 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2014 змінено, а пункт 2 резолютивної частини останнього викладено в редакції про стягнення з ЖБК "Вчитель-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 12110,29 грн. заборгованості по коду 8-51280 (в частині прийняття стічних вод), 139,75 грн. пені, 874,73 грн. інфляційних втрат, 97,29 грн. 3% річних, 605,51 грн. штрафу і 276,55 грн. судового збору.

У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 610, 629, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання"), ст.ст. 22, 32, 33, 43, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі в частині відмови в позові та направити справу у цій частині на новий судовий розгляд.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2009 року між ВАТ "АК "Київводоканал" (Постачальник), правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", і ЖБК "Вчитель-2" (Абонент) було укладено договір № 08871/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1.), цей Договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим Договором Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.2.1. - 2.2.3 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Вимогами ПАТ "АК "Київводоканал" у даній справі є стягнення з ЖБК "Вчитель-2" 224987,46 грн. основного боргу, 18368,26 грн. інфляційних втрат, 8868,58 грн. 3% річних, 2219,23 грн. пені і 11249,37 грн. штрафу, за неналежне виконання договору № 08871/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.11.2009 року, з посиланням на положення ст.ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 22 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", п.п. 3.1., 3.7., 3.14., 5.1. Правил користування, та на неналежне виконання зобов'язань за Договором в частині оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.12.2010 року по 30.06.2014 року за кодом надання послуг 8-1280 (постачання питної води та приймання стічних вод) у розмірі 33625,51 грн., та за цей же період за кодом надання послуг 8-51280 (постачання питної води, яка використовується для підігріву, та приймання стічних вод) у розмірі 191361,95 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 610, 611, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, п. 3.13. Правил користування, умов укладеного між сторонами Договору, та встановлених обставин справи, дійшов висновку про те, що оскільки тепловий пункт (бойлер) не знаходиться на балансі Відповідача, вартість спожитої води, яка іде на підігрів, останнім оплачуватись не повинна, тому й відсутні правові підстави для нарахування Відповідачу суми вартості спожитої води, поставленої йому для підігріву, у зв'язку з чим, виключивши відповідну частину боргу із загальної суми заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 179251,66 грн. і, водночас, встановивши часткове погашення Відповідачем боргу у розмірі 191939,69 грн. за кодом 8-1280 (водопостачання) і 36072,05 грн. за кодом 8-51280 (водовідведення) та, водночас, здійснивши відповідний перерахунок, позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з ЖБК "Вчитель-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 45735,80 грн. боргу, 970,19 грн. пені, 3720,76 грн. інфляційних втрат, 465,12 грн. 3% річних і 2286,79 грн. штрафу, відмовивши через відсутність правових підстав в решті позову.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, посилаючись на положення ст.ст. 526, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 19 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на Відповідача обов'язку по оплаті вартості спожитої води, яка була поставлена для підігріву на тепловий пункт, що перебуває на балансі Третьої особи, а відтак - і про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих відповідних сум інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, та, водночас, з висновками місцевого суду про необхідність стягнення з Відповідача вартості прийнятих стічних вод за кодом (8-51280),оскільки обов'язок по оплаті таких послуг, передбачений договором, не залежить від мети використання води, у зв'язку з чим, судове рішення у цій частині залишив без змін.

Стосовно стягнення з Відповідача заборгованості з постачання холодної води та прийняття стоків такої води в сумі 33625,51 грн., апеляційний господарський суд зазначив у своїй постанові про те, що оскільки наявна суперечність доводів сторін щодо факту існування такої заборгованості, яку під час розгляду даної справи в суді шляхом проведення звірки взаєморозрахунків, з вини Позивача усунуто не було, тоді як з наданого Відповідачем зведеного акту звірки вбачається відсутність заборгованості останнього по коду 8-1280 (водопостачання) та наявна переплата за такі послуги, дійшов висновку про те, що заборгованість з оплати послуг, наданих з постачання холодної води та прийняття її стоків, у даному випадку відсутня, а тому, змінив рішення суду першої інстанції, виклавши п. 2 його резолютивної частини в редакції про стягнення з ЖБК "Вчитель-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 12110,29 грн. заборгованості по коду 8-51280 (в частині прийняття стічних вод), 139,75 грн. пені, 874,73 грн. інфляційних втрат, 97,29 грн. 3% річних і 605,51 грн. штрафу.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України також встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"), результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами.

При чому, наведений у ст. 13 згаданого вище Закону перелік комунальних послуг, не є вичерпним.

Згідно ст. 22 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особи - споживачі послуг питного водопостачання укладають договір щодо надання послуг питного водопостачання або для задоволення власних потреб, або для надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення власних потреб споживачів житлово-комунальних послуг в розумінні ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому, згаданими вище Правилами користування, на які посилались і сторони в укладеному між ними Договорі, також передбачається (п. 3.13.), що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до Правил користування (п.п. 3.1., 5.2.) розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

При цьому, умовами укладеного між сторонами Договору передбачалось (п. 3.6.), що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Також, пунктом 2.1.1. Договору встановлювалось, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу, а згідно пунктів 2.1.2., 2.1.4. Договору, зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається, виходячи за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/ або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до правил користування та місцевих правил приймання.

Разом з тим, розглядаючи та вирішуючи даний спір в частині вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 179251,66 грн., суд першої інстанції вказував на те, що частина спожитої води іде на підігрів на тепловому пункті (бойлер), який не знаходиться на балансі Відповідача та не має оплачуватись останнім, оскільки не має правових підстав для нарахування йому вартості такої спожитої води та її водовідведення.

У зв'язку з цим, в контексті даного спору, суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не врахував у повній мірі вимог вищезазначених норм матеріального права з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін і, зокрема, доводів Позивача про те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких, згідно умов Договору, розраховуються відповідно до показань лічильника (відповідно до п.п. 3.1., 5.2. Правил користування), тоді як розрахунки між сторонами здійснювались за розшифровками рахунків абонента та платіжними вимогами на оплати постачання води та водовідведення, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначено судом першої інстанції, як і не з'ясовував питання дотримання у повній мірі сторонами умов Договору, зокрема, встановлених у його пунктах 2.1.1. - 2.1.4., про дотримання сторонами порядку зняття показників лічильників, та про надання Відповідачем заперечень щодо кількості або вартості наданих Позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Крім того, за приписами ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

З огляду на таке, вирішуючи даний спір та частково відмовляючи у задоволенні позовних у розмірі 179251,66 грн. за поставлену холодну воду, яка використовувалась для підігріву, та приймання таких стічних вод, з посиланням на те, що теплові пункти (бойлери), на які надходила від Позивача питна вода, знаходяться на балансі Третьої особи, місцевий господарський суд не з'ясував належним чином і питання стосовно наявності між ПАТ "Київенерго" і ПАТ "Київводоканал" правовідносин на відпуск енергії і, відповідно - правових підстав для розрахунків за поставку води для її підігріву, з урахуванням вказаних положень ст. 275 ГК України, не встановив у повній мірі усіх обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін, що у свою чергу вплинуло на правильність вирішення даного спору та, відповідно, призвело до передчасних висновків суду.

Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи та вимогам норм матеріального права, про які йшлося вище.

При цьому, погодившись, з судом першої інстанції про відмову у стягненні 179251,66 грн. боргу за поставлену для підігріву холодну воду на тепловий пункт, що перебуває на балансі Третьої особи, та мотивуючи таку відсутністю підстав для її стягнення через те, що тепловий пункт (бойлер) не знаходиться на балансі Відповідача, апеляційний господарський суд, водночас, безпідставно послався тільки і на те, що сторонами не було надано належного двостороннього розрахунку заборгованості, а наявна з цього приводу суперечність сторін щодо факту існування такої заборгованості, яку під час розгляду даної справи в суді шляхом проведення звірки взаєморозрахунків усунуто не було, та врахував тільки доводи Відповідача про відсутність у нього перед Позивачем боргу по водопостачанню, не приділивши при цьому належної уваги умовам та порядку розрахунку, який передбачався умовами Договору на водопостачання та водовідведення, та їх дотримання обома сторонами.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, залучити до участі у справі необхідних сторін, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі № 910/16478/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.