ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.03.2015р. м. Київ К/800/61169/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника позивача Кравчук О.А.,
представника відповідача Української Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року
у справі № 826/8228/13-а
за позовом публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (далі - позивач, ПАТ «Укрвторчормет»)
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО ОВПП ДПС)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ «Укрвторчормет» звернулося у травні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ОДПС - ЦО ОВПП ДПС (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000154010.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників підлягає заміні її правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Скрап-Мет» за період з 02.12.2010 року по 31.10.2012 року, за результатами якої складено акт № 130/40-10/00191483 від 08.02.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 41 602 134,00 гривні.
На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000154010 від 11.03.2013 року, яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 54 551 597,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 38 225 755,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 16 325 842,00 гривні.
Як вбачається з акту перевірки підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Скрап-Мет», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом були укладені без мети настання реальних наслідків.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет» було укладено договори на поставку металобрухту № 374008 від 01.01.2011 року та № 374009 від 01.07.2011 року, відповідно до умов яких постачальник (ТОВ «Скрап-Мет») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Укрвторчормет») оплатити і прийняти брухт та відходи чорних металів. Кількість та ціна брухту погоджуються сторонами в специфікаціях або додаткових угодах до договору, які є невід'ємними частинами договорів.
На виконання вказаних договорів зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу металобрухт, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Скрап-Мет» не мали реального характеру, договірні відносини суб'єктів господарювання носили нікчемний характер, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнано протиправним та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що податковим органом в акті перевірки не заперечується факт даних господарських операцій між апелянтом та ТОВ «Скрап-Мет», а також зазначається те, що на підтвердження даних господарських відносин було надано оборотні відомості по ТОВ «Скрап-Мет», видаткові та податкові накладні та виписки банку за відповідні періоди.
Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що, в свою чергу, свідчить про фіктивність взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», спростовується з огляду на наступне.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
З огляду на умови поставки, які визначені в договорах № 374008 від 01.01.2011 року та № 374009 від 01.07.2011 року, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивач не є учасником транспортного процесу та не має будь-яких зобов'язань, пов'язаних з перевезенням брухту. Відповідно до умов вищезазначених договорів поставка брухту здійснюється на умовах доставки на склад покупця (позивача) силами постачальникам (ТОВ «Скрап-Мет»), який зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця у пунктах поставки.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Обов'язковою умовою на отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам цього Закону (далі - акт обстеження місцевими державними адміністраціями), який складається протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня подачі заяви. Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право згідно з законодавством відкривати приймальні пункти, які здійснюють операції з металобрухтом. Адреси приймальних пунктів повинні бути зазначені у ліцензії відповідно до актів обстеження місцевими державними адміністраціями.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Скрап-Мет» має ліцензію серія АГ № 501536 від 21.12.2010 року на здійснення заготівлі та переробки брухту чорних металів, отримання якої неможливо без відповідної процедури, передбаченої чинним законодавством, та наявності кваліфікованих спеціалістів, відповідного устаткування, засобів екологічної безпеки.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Скрап-Мет», які підтверджують реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Факт поставки брухту споживачам підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наданими позивачем оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 26 (реалізація товару), відомостями реалізації брухту в розрізі контрагентів, копіями зведених актів приймання.
Відповідачем до суду були надані копії висновків спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області від 29.11.2012 року № 649, від 24.07.2012 року № 373, від 28.01.2013 року № 59, від 04.02.2013 року № 77, в яких зазначено, що підписи, виконані від імені директора ТОВ «Скрап-Мет» ОСОБА_6 в наданих на дослідження документах, виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.
Судом апеляційної інстанції при дослідженні зазначених висновків встановлено, що копії висновків № 649 від 29.11.2012 року, № 373 від 24.07.2012 року, № 28.01.2013 року № 59 не стосуються фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», а отже судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вони не можуть бути доказами нікчемності даних відносин.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок № 77 від 04.02.2013 року не є доказом фіктивності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», оскільки на час виникнення даних відносин документи (договори, додаткові угоди до договорів, акти приймання, акти про проходження брухту, податкові накладні) були підписані директором ОСОБА_6, підпис якого було засвідчено печаткою підприємства.
Чинне законодавство не зобов'язує юридичні особи перевіряти відповідність установчих, реєстраційних, звітних документів своїх контрагентів на дотримання вимог законодавства, та визначати справжність чи належність підписів уповноваженим особам на документах контрагентів.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Скрап-Мет» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Допустити заміну сторони у справі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників підлягає на її правонаступника Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі № 826/8228/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 25.03.2015 |
Оприлюднено | 03.04.2015 |
Номер документу | 43407649 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бухтіярова І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні