Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а/0470/6744/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/26792/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Крутовський С.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р.

у справі № 2а/0470/6744/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Сток-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Сток-Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 р. № 0000302200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.06.2012 р. № 0000302200; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.03.2012 р. по 24.04.2012 р. посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПС у Дніпропетровській області, на підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2012 р. № 643/228/24247308 та зроблено висновок, зокрема, що в наслідок порушення вимог: - підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.8 статті 153, пункту 150.1 статті 150 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1 663 370 грн.; - підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено збиток від операцій з акціями за ІV квартал 2010 року на суму 1 871 270 грн., за І квартал 2011 року на суму 241 120 грн.; - пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України позивачем завищено збиток від операцій з акціями за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 941 560 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 06.06.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 663 370 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 18.05.2012 р. № 643/228/24247308 підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток слугували встановлені перевіряючими підчас проведення такої перевірки обставини.

Так, за твердженнями перевіряючих до складу витрат відокремленого обліку операцій з векселями позивачем безпідставно включена сума 139 000 грн. В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія «Сток-Трейд» здійснювала брокерську (посередницьку) діяльність з купівлі-продажу цінних паперів. Згідно акту про вексельний платіж від 14.03.2011 р. № б/н, в рахунок сплати по посередницькому договору (брокерська угода) № Б293-2009 від 26.10.2009 р. ТОВ «Укрспецресурс» (платник) передано ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (одержувач) векселя емітовані ТОВ «Бізнес-Стратегія». Вказані векселі, як і акції, що були передані ТОВ «Укрспецресурс» за договором № Б293-2009 від 26.10.2009 р. на балансі ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» не перебували, згідно даних бухгалтерського обліку на рахунку 352 не обліковувались. З огляду на викладене відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» - посередником, в порушення підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в І кварталі 2011 року безпідставно враховано в складі витрат окремого обліку операції з цінними паперами, отримані в розрахунок по брокерському договору векселі на загальну суму 139 000 грн. (рядок 01.4 додатку «КЗ»), прибуток від операцій з векселями загалом складає 105 000 грн.

Також, під час проведення перевірки податковим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (Покупець) та ПП «Консалтингова компанія «Крок» (Продавець), результатом яких є придбання Покупцем простого векселя емітованого ТОВ ТПК «Укрпромінвест» за № АА 1523780, дата видачі 03.10.2008 р., термін погашення - за пред'явленням, але не раніше 03.10.2018 р., номінальною вартістю 8 967 021,67грн, курсовою вартістю 5 515 650 грн. Дата передачі векселя 15.06.2011 р. позивачем здійснено оплату за отриманий вексель 06.06.2011 р. згідно платіжних доручень № 1278 та № 1 на загальну суму 12 273 грн. Відповідно до додаткової угоди № б/н від 10.06.2011 р. на решту заборгованості у сумі 5 503 377 грн. ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» видано (емітовано) 6 простих векселів (акт про вексельний платіж від 10.06.2011 р.).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2011 р. ПП «Консалтингова компанія «Крок» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців. Дата початку ліквідації 29.11.2011 р., скасовано державну реєстрацію 09.12.2011 р., знято з податкового обліку 21.02.2012 р.

Таким чином, враховуючи те що ПП «Консалтингова компанія «Крок» скасовано державну реєстрацію 09.12.2011 р., податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, не включено до складу доходу у IV кварталі 2011 року доходи на суму 5 503 377 грн. як безповоротну фінансову допомогу, що виникла на момент ліквідації кредитора без правонаступника.

Також, проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 551 828 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік. Така позиція податкового органу обґрунтована тим, що у зв'язку із набранням чинності з 01.04.2011 р. пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому, другому і третьому кварталів 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається. До збитків ІІ кварталу 2011 року може переноситись лише від'ємне значення, яке утворилось за наслідками діяльності в І кварталі 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, заперечуючи зазначені вище твердження податкового органу та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ФО-П ОСОБА_5 було укладено договір комісії № Б225-2009 від 20.07.2009 р. на посередницькі послуги по продажу належних ФО-П ОСОБА_6 на праві власності акцій ВАТ «Укрспецтехнологія» на суму 499 000 грн. За умовами вказаного договору позивач (комісіонер) зобов'язується сплатити на користь ФО-П ОСОБА_5 (комітента) вартість пакету акцій 499 000 грн. до 30.09.2009 р.

На виконання договору комісії частина пакету у сумі 185 350 грн. була реалізована за грошові кошти АСК «Діско». Інша частина пакету акцій ВАТ «Укрспецтехнологія» в сумі 313 650 грн. лишилась не реалізованою.

06.08.2009 р. позивач отримав вимогу від ФО-П ОСОБА_5 про сплату вартості частини акцій ВАТ «Укрспецтехнологія» у розмірі 313 650 грн. до 30.09.2009 р.

З метою виконання умов договору № Б-225-2009 від 20.07.2009 р. та враховуючи, що позивач до 30.09.2009 р. не міг знайти покупців на іншу частину акцій ВАТ «Укрспецтехнологія», ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» вирішено виступити поручителем за третіх осіб (покупців) та розрахуватися з ФО-П ОСОБА_5 власними коштами у сумі 313 650 грн.

Так, згідно акту виконаних робіт від 06.11.2009 р. Комісіонер повністю оплатив Комітенту суму договору в розмірі 499 000 грн., в тому числі за рахунок власних коштів 313 650грн. При цьому, дану операцію по сплаті коштів у сумі 313 650 грн. позивач не відображав у витратах, оскільки на балансі останнього не перебували акції ВАТ «Укрспецтехнологія».

26.10.2009 р. ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (Комісіонер-Продавець) уклав договір купівлі-продажу № Б293-2009 з ТОВ «Укрспецресурс» (Покупець) та реалізував частину акцій ВАТ «Укрспецтехнологія» в сумі 313 650 грн. Тобто позивач реалізував ТОВ «Укрспецресурс» залишок належного Комітенту ФО-П ОСОБА_6 пакету акцій ВАТ «Укрспецтехнологія» на суму 313 650 грн. Сума у розмірі 174 650 грн. за вищевказані акції була сплачена ТОВ «Укрспецресурс» грошовими коштами.

У рахунок виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (Комісіонером-Продавцем) за договором № Б293-2009, ТОВ «Укрспецресурс» (Покупець) запропонував передати векселі ТОВ «Бізнес-Стратегія» на суму 139 000 грн., про що позивач та ТОВ «Укрспецресурс» уклали додаткову угоду від 14.03.2011 р. до договору № Б-293-2009.

Отримані векселі ТОВ «Бізнес-Стратегія» від ТОВ «Укрспецресурс», позивач також не відображав у своєму балансі, оскільки це фактично була оплата Покупця - ТОВ «Укрспецресурс» Комітенту - ФО-П ОСОБА_6

14.03.2011 р. позивач (Комісіонер) та ФО-П ОСОБА_5 (Комітент) уклали додаткову угоду № 2 до договору № Б225-2009, якою доповнено договір № Б225-2009 пунктом 2.3, яким передбачалась можливість часткового розрахунку векселями в сумі 139 000 грн.

Таким чином, вищевказані векселі були передані у власність Комітента ФО-П ОСОБА_5 за договором комісії № Б225-2009 від 20.07.2009 р.

В акті приймання-передачі ЦП (векселів ТОВ Бізнес-Стратегія»), ФОП ФО-П ОСОБА_5 (Комітент) та ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (Комісіонер) погодили, що зайво сплачені позивачем кошти у розмірі 139 000 грн. (в рахунок поручительства за третіх осіб (покупців), та не відображені позивачем у витратах 2009 року) підлягають поверненню на рахунок ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» (комісіонера).

14.03.2011 р. між ФО-П ОСОБА_5 та позивачем укладено додаткову угоду до договору комісії № Б225-2009 від 20.07.2009 р., згідно якої ФО-П ОСОБА_5 реалізує, а ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» придбає у власність векселі ТОВ «Бізнес-Стратегія» на суму 139 000 грн. Розрахунок між сторонами здійснюється шляхом взаємозаліку, а саме: заборгованість ФО-П ОСОБА_5 перед ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» за договором комісії № Б225-2009 від 20.07.2009 р. складає 139 000грн. та зараховується в рахунок оплати ТОВ «Корпорація «Сток-Трейд» вищевказаних векселів на суму 139 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі ЦП до додаткової угоди від 14.03.2011 р., ФО-П ОСОБА_5 передав, а позивач прийняв векселі ТОВ «Бізнес Стратегія» на суму 139 000 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно, враховуючи вимоги підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відображено у І кварталі 2011 року суму витрат на придбання цінних паперів у розмірі 139 000 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 1 265 776 грн., вказане порушення податковий орган пов'язує з тим, що позивачем не включено до складу доходу у IV кварталі 2011 року доходи на суму 5 503 377 грн. як безповоротну фінансову допомогу, що виникла на момент ліквідації кредитора: ПП «Консалтингова компанія «Крок», без правонаступника.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з огляду на вказану норму права, сам факт ліквідації юридичної особи не є визначальною обставиною та підставою для віднесення кредиторської заборгованості до складу валового доходу.

Як слідує з акту перевірки 18.05.2012 р. № 643/228/24247308, набуття кредиторською заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги відповідач пов'язує зі закінченням строку позовної давності, у межах якого така заборгованість могла бути стягнута. При цьому, такі висновки податковим органом обґрунтовано тим, що у зв'язку з ліквідацією ПП «Консалтингова компанія «Крок» строк позовної давності, відносно погашення кредиторської заборгованості, вважається закінченим, з чого вбачається ототожнення відповідачем поняття «ліквідація підприємства» та «закінчення строку позовної давності».

Однак, як Податковий кодекс України так і Цивільний кодекс України, яким визначено поняття строку позовної давності, не пов'язують закінчення перебігу позовної давності із настанням певної події, а саме ліквідації юридичної особи.

Вказані обставини, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчать про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток із значених податковим органом підстав.

Заперечуючи доводи відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 551 828 грн., внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 367 444 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий-четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року мають застосовуватись відповідні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень. Враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищення валових витрат над валовими доходами, то від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковим кодексом України.

З 01.04.2011 р. порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів регулюється статтею 150 Податкового кодексу України, згідно якої, якщо результатом розрахунку об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємні значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платник податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сум такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто, у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року та в подальшому наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З викладеного вбачається, що відповідачем, в порушення положень податкового законодавства, при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року не враховано розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу спірних податкових зобов'язань.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству спірного податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 р. № 0000302200, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р. у справі № 2а/0470/6744/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко