Рішення

від 25.03.2015 по справі 907/43/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2015 Справа № 907/43/15

За позовом : Прокурор Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради м.Ужгород

До відповідача1 :Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді м.Ужгород

До відповідача2 :ТОВ «Бусоль Вояж» м.Ужгород

За участі 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог: Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації м.Ужгород

Про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 02.01.2014р. і, як наслідок недійсності правочину, - зобов'язання ТОВ «Бусоль-вояж» звільнити орендоване приміщення.

Суддя О.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Климюк В. І. - представник

відповідача1:Чепа В.І. - керівник, Щока В.В. - представник

відповідача2:Паткановцій С.І. - представник

3-ї особи: Огар Н.В. - представник

Прокурор: Шерстяник О.О.

СУТЬ СПОРУ :

Прокурором заявлено позов про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 02.01.2014р. і, як наслідок недійсності правочину, - зобов'язання ТОВ «Бусоль-вояж» звільнити орендоване ним приміщення на другому поверсі адмінбудівлі, розташованої в м.Ужгороді по вул..Висока, 8 площею 5,5кв.м. та вартістю 14650 грн. Позовна заява містить твердження про те, що внаслідок укладання оспореного договору, його учасники (відповідачі у справі) припустились порушення п.5 ст.63 Закону України «Про освіту», яка підлягає застосуванню з огляду на ч.6 ст.283 ГК України, оскільки передали сторонній особі, не задіяній у освітній діяльності, майно, що передане у володіння закладу освіти для організації навчального процесу.

Таким чином, прокурор стверджує, що оспорений договір скерований на настання протиправного результату - використання майна, яке пов'язане із навчальним процесом, не за призначенням, а тому має бути визнаний недійсним, відповідно ст.ст.203(ч.1), 215 ЦК України.

Позивач підтримав позов прокурора та надав свої пояснення, згідно з якими оспорений договір охарактеризовано, як такий, що ослаблює економічні основи місцевого с самоврядування, зменшує обсяг та погіршує умови надання послуг населенню (абз1 арк2 пояснень від 02.02.15р.)

Відповідач1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах до позовної заяви. Зокрема стверджує про відповідність оспореного договору вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про освіту» та Закону України «Про позашкільну освіту» у сукупності та на п.2 розділу 8 Постанови КМ України №796 від 27.07.2010р. «Про затвердження платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та номінально власності»

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у своїх поясненнях. Зокрема, зіслався на дотримання ним усіх, встановлених законодавством формальних умов укладання договору оренди із суб'єктом освітянських послуг та за ініціативи цього суб'єкта.

Третьою особою надано суду письмові пояснення про суті позовних вимог, згідно з якими, не погоджуючись із доводами прокурора, Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації покликається на Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який унормовує механізм передачі у оренду майна(частини) володільцем цього майна за згодою власника та на Рішення №724 від 16.03.3006р. 21 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради «Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області».

Упродовж судового розгляду справи за клопотанням сторін оголошувались перерви в порядку ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання, суд констатує наступне

Судовим розглядом справи встановлено, що 02.01.2014р. між відповідачем 1, як орендодавцем, та відповідачем 2, як орендарем, за погодженням із Управлінням майном області та Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації було укладено договір оренди нерухомого майна №2 (надалі Договір№2). За цим договором орендодавець передав а орендар отримав у строкове оплатне користування приміщення площею 5,5 кв.м. на другому поверсі адмінбудівлі, розташованої в м.Ужгороді по вул..Висока, 8 (п.1.1. договору №2) на строк до 02.12.2016р. та для використання у діяльності туристичного оператора (п.1.3. договору №2).

Правовідносини, що побудовані на цьому договорі №2 регламентуються Главою 58 ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна» і регламентуються актуальні питання забезпечення підвищення ефективност використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Аналіз мети прийняття цього закону (преамбула) у сукупності із правилами ст.4 цього ж закону вказує на можливість передачі нерухомого майна (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств у оренду з метою отримання додатковими джерела фінансування власних видатків і таким чином забезпечити підвищення ефективності його використання.

Як видно із Статуту Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді та виписки з ЄДРЮОФОП відповідач 1 є комунальним профільним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є навчання та виховання учнів у позаурочний та позанавчальний час.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України. А, згідно ст.38 цього ж Закону позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Таким чином, відповідач 1 є суб'єктом навчально-виховної діяльності на якого поширюються правила чинного законодавства про освіту.

Разом з тим, державна політика у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади регламентуються спеціальним Законом України «Про позашкільну освіту», яким унормовано навчальний, правовий, організаційний та інший процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи.

У ході судового розгляду справи учасниками судового процесу визнано, що відповідно до Ліцензії Міністерства культури і туризму серіяАВ №538675 від 28.02.2010р. відповідач 2 є суб'єктом туроператорської діяльності; - суб'єктом господарювання, що не здійснює освітню діяльність, який погодився прийняти у оплатне користування частину приміщення. Слід зауважити, що передумовою укладання договору №2 стало Рішення №724 від 16.03.2006р. 21 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради, Постанова КМ України « 796 від 27.07.2010р. «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності» та погодження акту вступити у правовідносини оренди із боку Управління майном Закарпатської обласної державної адміністрації та Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної ради.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, передане за спірним договором приміщення являє собою окреме приміщення з вікном та площею 5,5 кв.м., яке не може слугувати для проведення занять у формі гурткової роботи чи задіяне у навчальному процесі для здобуття відповідних туристичних навичок з огляду на Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), а за таких обставин відсутні підстави стверджувати про те, що відповідач 1 передав спірне приміщенням в оренду замість або в межах освітньої діяльності.

У ході судового розгляду спору не знайшли свого підтвердження і факти спричинення діями відповідачів перешкод у здійсненні заходів позашкільної освіти та навчального процесу або зменшення обсягу таких освітніх послуг, які надавались або могли б надаватись відповідачем 1 у орендований період. Власне, сама позовна заява не містить посилання на факти спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання договору.

В якості нормативного обґрунтування підставності позову, позовна заява містить посилання на п.5 ст.63 Закону України «Про освіту», згідно з яким об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Таким чином, зі змісту позовної заяви витікає, що правопорушенням, наслідком якого є визнання недійсної угоди, є факт використання навчального закладу чи його частини, не у освітній діяльності і іншим чином (не за призначенням). Прокурор стверджує, що факт використання орендарем майна, що належить закладу освіти у інший, ніж для освітніх послуг, спосіб є протиправним, відповідно до ст.203, 215 ЦК України.

Разом з тим, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування . При цьому, додатковим джерелом фінансування закладу законодавчо визнано і доходи від надання у оренду приміщень, споруд, обладнання (ч.4 п.4 ст.61 Закону України«Про освіту»).

Із наведеного слідує, що унормовуючи освітню діяльність, законодавець передбачив та допустив можливість отримання додаткового джерела фінансування цієї діяльності.

У відповідності до ст.28 Закону України «Про позашкільну освіту» державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку. Постановою КМ України №796 від 27.07.2010р. затверджено перелік послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності. Таким чином, оскільки, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, норми Закону України «Про позашкільну освіту» превалюють над іншим законодавством про освіту, правила ст.62 Закону України «Про освіту» у спірній ситуації застосованими бути не можуть.

З урахуванням вище приведеного, оскільки прокурором не доведено факт надання відповідачем 1, у спірній ситуації, послуг оренди замість або в межах освітньої діяльності, підстав для застосування ст.215 ЦК України, і, відповідно, для задоволення позову суд не знаходить.

Статтею 1 ГПК України передбачене право суб'єкта права звертатись до суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Однак, з урахуванням Рішення №724 від 16.03.2006р. 21 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради, Постанова КМ України « 796 від 27.07.2010р. «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності», суд не знаходить підстав для висновку про порушення прав, якими наділена Закарпатська обласна рада - позивач у справі.

З урахуванням вище приведеного, позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2015р.

Суддя О.Йосипчук