Постанова

від 02.06.2015 по справі 907/43/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 907/43/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Прокуратури Закарпатської області від 10.04.2015 р. за вих. №08-138вих (138) (вх. №№ апеляційного суд 01-05/1731/15, 01-05/1731/15 від 20.04.2015 р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2015 р.

у справі №907/43/15 (суддя - О.С.Йосипчук)

за позовом Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача 1 Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль-вояж», м. Ужгород

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 02.01.2014 р. і як наслідок недійсності правочину, - зобов»язання ТОВ «Бусоль-вояж» звільнити орендоване приміщення

за участю представників сторін:

прокуратура: Пиць Н.В. - прокурор відділу захисту прав і свобод дітей (посвідчення №268 від 05.12.2011 р.);

від позивача: не з»явились;

від відповідача 1: не з»явились;

від відповідача 2: не з»явились;

третя особа: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.03.2015 р. у справі №907/43/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород (надалі - Позивач) до відповідачів - Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, м. Ужгород (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль-вояж», м. Ужгород (надалі - Відповідач 2) за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород (надалі - третя особа) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 02.01.2014 р., і як наслідок - недійсності правочину та зобов»язання ТОВ «Бусоль-вояж» звільнити орендоване приміщення.

Дане рішення мотивоване тим, що використання відповідних нежитлових приміщень під туроператорську діяльність не є порушенням п. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Прокуратура Закарпатської області не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу від 10.04.2015 р. за вих. №08-138вих (138) (вх. №№ апеляційного суд 01-05/1731/15, 01-05/1731/15 від 20.04.2015 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом, на думку Прокурора, під час укладення договору оренди було порушено ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому, також зазначає, що як встановлено судом, ТОВ «Бусоль-вояж» займається виключно діяльністю туристичних операторів, а тому не може використовувати орендовані приміщення за цільовим призначення, визначеним законом. Ці обставини вважає доведеними, а саме: таке випливає з самого договору, з ліцензії та даних з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Бусоль-вояж»;

- щодо посилання суду на ч. 2 п.8 Постанови КМУкраїни від 27.08ю.2010 р. №796 то прокурор вказує, що дана норма не може бути прийнята до уваги, оскільки ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» прямо заборонено використовувати об»єкти освіти і науки не за призначенням. Крім цього зазначає, що відповідно до ст.. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання законів України. Відтак вважає, що постанови КМ України видаються на виконання законів, не мають їм суперечити і тим більше не можуть змінювати закони України, тому на його думку, вказана постанова має застосовуватись з урахуванням обмежень і заборон , встановлених в тому числі Законом України «Про освіту»;

- також зазначає, що судом до спірних правовідносин не застосовано ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка також передбачає заборону укладати договори оренди щодо об»єктів освіти.

Дані обставини Прокурор вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач 2 - ТОВ «Бусоль-вояж» - в поясненнях на апеляційну скаргу за вих. №22 від 06.05.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/2930/15 від 12.05.2015 р.) зазначає, що відповідно до оголошення, опублікованого в газеті «Новини Закарпаття» від 30.11.2013 р. ТОВ «Бусоль-вояж» звернулося до Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді з прохання надати в оренду адміністративне приміщення площею 5,5 кв. м. з метою проведення тур операторської діяльності. 02.01.2014 р. ТОВ «Бусоль-вояж» та Закарпатським центром туризму укладено договір оренди нерухомого майна №2, який погоджено директором Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА М.І. Кляп та начальником управління з питань майна Закарпатської ОДА В.Ю. Лущак. ТОВ Бусоль-вояж» не порушує умови договору оренди та вчасно сплачує оренду плату на підставі виставлених рахунків. Відтак вважає, що відсутні підстави для розірвання Договору оренди, апеляційну скаргу вважає безпідставною.

Відповідач 1 - Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, у відзиві від 15.05.2015 р. №01-02/133 (вх. № апеляційного суду 01-04/3090/15 від 18.05.15 р.) зазначає, що при вчинені даного правочину ним не було порушено вимог ст. ст. 205, 206, 207, 208, 209, 210 Цивільного кодексу України, яким визначається форма правочину. Аналіз ст. 61 Закону України «Про освіту», ст. 26, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про позашкільну освіту» в їх сукупності, дає підстави стверджувати, що п.5 ст. 63 Закону України «Про освіту» не містить прямої заборони на передачу в оренду майна навчальних закладів. Більше того, відповідно до наведених вище норм закону доходи, одержані від надання в оренду приміщень, є додатковими джерелами фінансування навчального закладу. Також зазначає, що не містить заборони щодо передачі в оренду майна, яке належить навчальним закладам і Закон України «Про оренду державного і комунального майна». Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Третя особа - Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації у поясненнях від 14.05.2015 р. №01-19/275 (вх. № апеляційного суду 01-04/3091/15 від 18.05.2015 р.) зазначає, що врегульовуючи порядок здійснення фінансово-господарської діяльності позашкільних навчальних закладів, Законом України «Про позашкільну освіту» встановлено, що фінансування державних комунальних навчальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України, зокрема внаслідок отримання коштів від надання в оренду приміщень, обладнання. Також зазначає, що сесією Закарпатської обласної ради прийнято рішення від 16.03.2006 р. №724 «Про здійснення передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад», відповідно до якого було здійснено передачу в оренду приміщення. Відтак, Департаментом освіти і науки, молоді та спорту облдержадміністрації погоджено договір №2 від 02.01.2014 р. оренди нерухомого майна.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 р. об»єднано апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області від 10.04.2015 р. за вих. №08-138вих (138) (вх. №№ апеляційного суд 01-05/1731/15 та 01-05/1731/15 від 20.04.2015 р.) на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2015 р. у справі №907/43/15 в одне апеляційне провадження, прийнято та призначено до розгляду в судове засідання на 18.05.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.145-146).

В зв»язку з неявкою представників сторін в судове засідання 18.05.2015 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 02.06.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.215-216).

25.05.2015 р. в канцелярію суду Відповідача 1 подав клопотання від 22.05.2015 р. №138 (вх. № апеляційного суду 01-04/3272/15 від 25.05.15 р.), в якому зазначає, що участь представника в судове засідання на 02.06.2015 р. неможлива у зв»язку із плановим відрядженням. Просить суд розглядати матеріали справи без його представника.

02.06.2015 р. від третьої особи поступив лист від 29.05.2015 р. №01-19/1440 (вх. № апеляційного суду 01-04/3427/15 від 02.06.2015 р.), в якому просить справу №907/43/15 розглядати без їхньої участі.

Розпорядженням голови суду від 02.06.2015 р. у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи №907/43/15 введено суддю Юрченка Я.О. (а.с.219).

Станом на 02.06.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

В судове засідання 02.06.2015 р. з»явився Прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в останній.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та поясненнями, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення Прокурора, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

02.01.2014 р. Закарпатським центром туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді («Орендодавець») та ТОВ «Бусоль-вояж» («Орендар») укладено договір оренди нерухомого майна (а.с.27-28, надалі Договір), згідно п.1.1. якого Орендодавець передає , а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 5,5 кв. м. на другому поверсі адмінбудівлі, що розташована за адресою : м. Ужгород, вул. Висока, 8 що знаходиться на балансі Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді ,згідно плану. Вартість об»єкта оренди визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 14 650,00 грн. без ПДВ (п.1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору об»єкт оренди передається в оренду з метою здійснення діяльності туристичного оператора.

Згідно п.9.1. такий вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками сторін та діє з 02.01.2014 р. до 02.12.2016 р. включно.

Прокурор, як на підставу визнання недійсним договору посилається на те, що цільовим призначенням орендованого приміщення є використання його для навчально-виховного процесу, освітньої діяльності. Відтак, для здійснення освітньої діяльності суб»єкту необхідно отримати ліцензію, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про освіту». Такої ліцензії у відповідача ТОВ «Бусоль-вояж» немає. Згідно ліцензії Міністерства культури і туризму України серії АВ №538675, ТОВ «Бусоль-вояж» займається туроператською діяльністю. А відтак, відсутні підстави для здійснення ТОВ «Бусоль-вояж» освітньої діяльності. І як наслідок - відсутні підстави для надання Відповідачу в користування приміщення на другому поверсі адмінбудівлі, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Висока, 8. Таким чином, вважає, що укладення оспорюваного договору оренди суперечить Закону України «Про освіту» , державним та суспільним інтересам.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» регламентуються актуальні питання забезпечення підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

У відповідності до вимог ст. 4 вищевказаного Закону, нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Із Статуту Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді (а.с.17-24) та виписки з ЄДРЮОФОП -Відповідач 1 (Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, м. Ужгород) є комунальним профільним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є навчання та виховання учнів у позаурочний та позанавчальний час.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України. А, згідно ст.38 цього ж Закону позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Таким чином, Відповідач 1 є суб'єктом навчально-виховної діяльності на якого поширюються правила чинного законодавства про освіту.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що відповідно до Ліцензії Міністерства культури і туризму серія АВ №538675 від 28.02.2010 р. Відповідач 2 (ТОВ «Бусоль-вояж») (а.с.30) є суб'єктом туроператорської діяльності - суб'єктом господарювання, що не здійснює освітню діяльність, який погодився прийняти у оплатне користування частину приміщення.

Крім цього, передумовою укладання договору №2 стало Рішення №724 від 16.03.2006 р. 21 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради «Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» (а.с.59), Постанова КМ України №796 від 27.07.2010 р. "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності" (а.с.60-64) та погодження акту вступити у правовідносини оренди із боку Управління майном Закарпатської обласної державної адміністрації та Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної ради (а.с.25) .

З матеріалів справи вбачається, що передане за спірним договором приміщення - це окреме приміщення з вікном площею 5,5 кв. м. (а.с.69-70), яке не може слугувати для проведення занять у формі гурткової роботи чи бути задіяне у навчальному процесі для здобуття відповідних туристичних навичок з огляду на Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01), а відтак немає підстав стверджувати про те, що Відповідач 1 передав спірне приміщення в оренду замість або в межах освітньої діяльності.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. При цьому, додатковим джерелом фінансування закладу законодавчо визнано і доходи від надання у оренду приміщень, споруд, обладнання (ч.4 п.4 ст.61 Закону України "Про освіту").

У відповідності до ст. 28 Закону України "Про позашкільну освіту" державні, комунальні і приватні позашкільні навчальні заклади можуть надавати платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку. Постановою КМ України №796 від 27.07.2010 р. затверджено перелік послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності. Таким чином, оскільки, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про позашкільну освіту" до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, норми Закону України "Про позашкільну освіту" превалюють над іншим законодавством про освіту, правила ст.62 Закону України "Про освіту" у спірній ситуації застосованими бути не можуть.

Крім цього, як вбачається з матеріалів та обставин справи рішення Закарпатської обласної ради №724 від 16.03.2006 р. «Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» стало передумовою укладання спірного договору. Дане рішення є чинним, що не заперечується Сторонами і Прокурором.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність Прокурором факту надання Відповідачем 1 в даній ситуації послуг оренди замість або в межах освітньої діяльності, і відповідно відсутні підстави для застосування норм ст. 215 Цивільного кодексу України та задовлення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.03.2015 р. у справі №907/43/15 залишити без змін, апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови складено та підписано 05.06.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Юрченко Я.О.