Постанова

від 01.04.2015 по справі 922/3631/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 922/3631/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року у справі № 922/3631/14 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ", м. Донецьк, до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, Харківська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Красноградському районі Харківської області, Харківська область, про стягнення 96 480,58 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року позивач ТОВ "АМІ" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про стягнення 96 480,58 грн.

Вказував, що 14.12.2012 між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 879/4-2012п, згідно якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення, вказані в специфікації на товар, що є додатком до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити товар на визначених договором умовах.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив стягнути з відповідача 91 485,00 грн. основного боргу, 453,92 грн. інфляційних втрат та 541,66 грн. 3% річних, а всього - 96 480,58 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючого, Потапенко В.І., Плужник О.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути із Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на користь ТОВ "АМІ" заборгованість за договором поставки № 879/4-2012п від 14.12.2012 в сумі 91 485,00 грн., 3% річних за період з 26.12.2012 по 23.08.2014 в сумі 4 541,66 грн., інфляційні за період з січня 2012 по липень 2014 в сумі 453,92 грн. та судовий збір в сумі 1 929,61 грн.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

У касаційній скарзі Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 614, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 82, 84 ГПК України, - просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.12.2012 між ТОВ "АМІ" (постачальник) та Красноградською міжрайонною ДПІ Харківської області ДПС, перейменовану в Красноградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області, (покупець) був укладений договір поставки № 879/4-2012п, згідно якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю товари виробничо-технічного призначення, вказані в специфікації на товар, що є додатком 1 до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар на визначених договором умовах.

Згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторони домовились про поставку товару, найменування та кількість якого зазначені в цій специфікації, на загальну суму 91 485,00 грн.

Пунктом 3.5 договору поставки встановлено, що розрахунки здійснюються після поставки товару згідно видаткової накладної протягом семи календарних днів після поставки або отримання бюджетного призначення.

Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки визначений до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 91 485,00 грн. згідно видаткової накладної № 1219/098 від 19.12.2012, завірена належним чином копія якої міститься в матеріалах справи. Факт отримання товару відповідачем підтверджується копією довіреності № 47 від 10.12.2012.

Відповідач у порушення умов договору, вартість поставленого йому товару на загальну суму 91 485,00 грн. не оплатив.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги з посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 614 ЦК України, слід відхилити, оскільки, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року у справі № 922/3631/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко