Постанова

від 31.03.2015 по справі 916/3160/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 916/3160/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі№ 916/3160/14 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" Фірма "Фаворит" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прозобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача: Бойко С.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія", в якому просило зобов'язати відповідача виконати умови договору № 178-ХД від 02.08.2013 року в частині забезпечення безпечного буксування плавкрану ПК-VI-62 за власний рахунок в порт приписки - Білгород-Дністровський морський порт.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 178-ХД від 02.08.2013 року, укладеного між сторонами у справі з посиланням на ст. ст. 11, 15, 16, 526, 610, 629, 631 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 225 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2014 року залучено до участі у справі № 916/3160/14 Фірму "Фаворит" у вигляді ТОВ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2014 року по справі № 916/3160/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року, позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" виконати умови договору № 178-ХД від 02.08.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", в частині забезпечення безпечного буксирування плавкрану ПК-VI-62 за власний рахунок в порт приписки - Білгород-Дністровський морський порт. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Міжнародна агентська компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 22.10.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2013 року між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (підприємство) та ТОВ "Міжнародна агентська компанія" (замовник) укладено договір №178-ХД, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання послуг підприємством по навантаженню та розвантаженню вантажів (щебень) замовника плавкраном ПК-VI-62, що належить підприємству, у Феодосійському морському порту у відповідності до технічних характеристик плавкрану (додаток №2 до договору, який є невід`ємною частиною договору).

Датою початку надання послуг вважається дата приймання плавкрану до буксировки з ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудосервіс" (м. Ізмаїл) в порт призначення (Феодосійський морський порт), що оформлюється підписанням сторонами акту про початок надання послуг. Датою закінчення надання послуг вважається дата прийняття плавкрану з порту призначення у базовому порту (Білгород-Дністровський морський порт), що оформлюється підписанням сторонами акту про закінчення надання послуг (п.п.1.1., 2.3., 2.4. договору).

Пунктами 3.2., 3.3. договору №178-ХД від 02.08.2013р. врегульовано, що замовник зобов'язується за свій рахунок: забезпечити перехід плавкрану до місця надання послуг за договором та у зворотному напрямку власними силами за власний рахунок; розробити та погодити з Регістром судноплавства України план переходу плавкрану з ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудосервіс" (м.Ізмаїл) до Феодосійського морського порту, з Феодосійського морського порту до Білгород-Дністровського морського порту.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2., 8.3. договору №178-ХД від 02.08.2013р. ні одна зі сторін не буде нести відповідальності за повне або часткове невиконання своїх обов'язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком дій таких обставин непереборної сили, як землетрус, ураган, шторм, повінь, війна та військові події, руйнування в результаті дії вибухових пристроїв, які знаходяться в землі; радіаційне, хімічне зараження, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору та у випадку виникнення яких неможливо прийняти відповідні заходи. Наявність вказаних обставин сторона, у якої вони виникли, зобов'язана підтвердити відповідним свідоцтвом Торгово-промислової палати України. У випадку настання форс-мажорних обставин, строк виконання стороною зобов'язань по договору відсувається співрозмірно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. Про наявність форс-мажорних обставин сторона, у якої вони виниклим, зобов'язується негайно повідомити іншу сторону, але не пізніше, ніж у триденний строк з моменту їх настання.

Пунктами 9.2., 9.3., 9.4. договору №178-ХД від 02.08.2013р. врегульовано, що прийняття плавкрану із місць призначення в базовому порту оформлюється двостороннім актом про закінчення надання послуг. Управління та командування буксируванням плавкрану покладається на замовника. Перехід плавкрану з ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудосервіс" (м. Ізмаїл) до Феодосійського морського порту, з Феодосійського морського порту до Білгород-Дністровського морського порту здійснюється засобами та за рахунок замовника.

Відповідно до п.11.1. договору №178-ХД від 02.08.2013р., п.2 додаткової угоди №1 від 29.11.2013р. договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 28.02.2014р. включно.

Сторонами також підписано додаток №1 до договору №178-ХД від 02.08.2013р. "Розрахунок вартості послуг ПК-VI-62".

Як свідчать матеріали справи, плавкран ПК-VI-62 належить на праві власності ДП "Білгород-Дністровський морський порт" згідно свідоцтва про право власності на судно № 00325 від 19.11.2007р. Крім того, право власності підтверджується також наданим Обмірним свідоцтвом регістру судноплавства України від 17.06.2004р., класифікаційним свідоцтвом №105-1-17054-13, свідоцтвом про придатність до плавання від 30.08.2013р. №105-1-17053-13.

06.09.2013р. між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ТОВ "Міжнародна агентська компанія" було підписано та скріплено печатками акт початку надання послуг плавкраном ПК-VI-62.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв роботи плавкрану за договором №178-ХД від 02.08.2013р., що підтверджується актами виконаних робіт, які є в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, оплатив позивачу вартість послуг за договором №178-ХД від 02.08.2013р., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

28.02.2014р. сторонами було підписано акт про закінчення навантаження та розвантаження вантажів плавкраном ПК-VI-62, згідно вказаного акту замовник зобов'язується забезпечити перехід плавкрану ПК-VI-62 з Феодосійського морського порту в порт приписки Білгород-Дністровський, а 01.03.2014р. сторони підписали акт закінчення надання послуг.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду вказував, що відповідач не виконав умови п.3.2 та 9.4 укладеного договору в частині забезпечення замовником безпечного переходу плавкрану в порт приписки власними засобами та за власний рахунок, тому акт про закінчення надання послуг, в розумінні п. 2.4 договору, не був підписаний, оскільки надання послуг не завершено.

За вказаних обставин, позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати умови договору № 178-ХД від 02.08.2013 року в частині забезпечення безпечного буксування плавкрану ПК-VI-62 за власний рахунок в порт приписки - Білгород-Дністровський морський порт.

Відповідач зазначав, що повернення судна із Феодосійського порту , по незалежним від нього обставинам, на даний час неможливо, незважаючи на всі прийняті ним необхідні заходи для цього, оскільки події, які відбувались на території АРК в березні-квітні 2014р. підпадають під ознаки непереборної сили, вони були надзвичайні та невідворотні, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст.617 ЦК України. При цьому, відповідач надав сертифікат ТПП України № 1023 від 14.10.2014 року про форс-мажорні обставини та посилався на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав про його обґрунтованість, оскільки позивачем було доведено факт передачі відповідачу плавкрану, виконання послуг плавкраном на користь відповідача, через закінчення терміну дії договору відповідач без відповідного уповноваження розпоряджався плавкраном шляхом використання його для надання послуг третій особі за окремим договором № 27/08-1 від 27.08.2013 року, яка в подальшому передала його за договором фрахту № 09/08 від 09.08.2013 року ТОВ "БК Промстрой-Сервіс", що в свою чергу призвело до порушення відповідачем зобов'язань з повернення плавкрану позивачу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає їх помилковими, оскільки попередніми судовими інстанціями неповно з'ясовані дійсні обставини справи, не надана належна оцінка доказам, наявним у справі, та неправильно застосовані норми матеріального права, тому згідно з ч.1 ст. 111 10 ГПК України їх рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, статтею 617 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст.217 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вже зазначалось, відповідач за договором №178-ХД від 02.08.2013р. отримував від позивача послуги плавкрану та по закінченню строку дії договору повинен був забезпечити перехід плавкрану із Феодосійського порту до Білгород-Дністровського морського порту, чого зроблено не було.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказував, що фактично не може здійснити буксування плавкрану ПК-VI-62 в порт приписки - Білгород-Дністровський морський порт, оскільки спірне майно (плавкран) знаходиться на тимчасово окупованій території, що у свою чергу свідчить про настання обставин непереборної сили, що підтверджується також і відповідним висновком (сертифікатом) Київської торгово-промислової палати № 519 від 12.09.2014 року.

Відповідач також, із посиланням на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" , зазначає, що події, які відбувались на території АРК в березні-квітні 2014р., підпадають під ознаки непереборної сили, оскільки вони були надзвичайні та невідворотні, з підстав чого існують підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у відповідності до ст. 617 ЦК України .

У зв'язку з зазначеним, відповідач вважає, що згідно з п.п. 8.1., 8.2. договору №178-ХД від 02.08.2013р., є наявність форс-мажорних обставин, тому він звільняється від відповідальності за виконання обов'язку щодо повернення плавкрану.

Попередні судові інстанції не звернули увагу на доводи відповідача та вимоги діючого законодавства, тому зробили передчасні висновки щодо відсутності доказів форс-мажорних обставин, а отже й правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати України" від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту,регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Дана редакція Закону діє з 02 вересня 2014 року, тобто набула чинності до винесення оскаржуваного рішення суду, та прийнята з метою для регулювання та визначення форс-мажорних обставин у зв'язку з подіями на території України.

Таким чином, згідно з законодавством України, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган.

Постановою Верховного Суду України від 19 січня 2010 року також зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.

Однак, зазначені положення чинного законодавства були залишені судами поза увагою.

Погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позову, апеляційний господарський суд послався на те, що відповідно до п. 8.3 договору, про наявність форс-мажорних обставин сторона, у якої вони виникли, зобов'язана негайно повідомити про це іншу сторону, але не пізніше ніж у триденний термін з моменту їх настання, а оскільки відповідач не повідомив в цій термін позивача про наявність таких обставин, це стало перешкодою для відповідача належним чином виконати зобов'язання за договором..

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що при вказаних обставинах та порушеннях норм матеріального та процесуального закону, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції не можуть бути залишені без змін та підлягають скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити доводи і заперечення сторін, прийняти заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи та вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна агентська компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року по справі №916/3160/14 скасувати.

Справу № 916/3160/14 направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова