Постанова

від 26.03.2015 по справі 910/27904/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа№ 910/27904/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Сіняк Д.В. - представник за дов. б/н від 20.10.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 року

у справі № 910/27904/14 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спецавтобаза"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

про стягнення 12 123,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Спецавтобаза" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиконаного грошового зобов'язання по договору банківського рахунку у розмірі 12123,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/27904/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь Приватного акціонерного товариства "Спецавтобаза" заборгованість у сумі 12 123,00 грн та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2015 року у справі №910/27904/14, та прийняти нове рішенням, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Скаржником було зазначено, що під час дії у Банку тимчасової адміністрації , у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення коштів.

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення Міністерства фінансів України та Національного банку України до участі у справі в якості третіх осіб що не заявляють самостійних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 13.02.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" було прийнято до провадження.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 26.03.2015 року не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням №12876878.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.03.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.05.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Спецавтобаза" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" укладено договір № ID4689961 банківського рахунку, предметом якого відповідно до умов договору є здійснення банком обслуговування поточного(-их) рахунку(-ів) клієнта, що використовується (-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України та/або в іноземних валютах) та здійснення всіх операцій у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України та/або в іноземних валютах, а саме: № 2600.4.41.30784.01/980, № 2600.3.41.30784.02/980.

Відповідно до п.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пп. а п. 8.4. договору банківського рахунку договір може бути розірвано, а рахунок (-ки) закрито в таких випадках: на підставі заяви клієнта.

11.11.2014 року позивачем було подано відповідачеві заяву за № 1078 про розірвання договору банківського рахунку та закриття рахунків позивача з 13.11.2014 року з перерахуванням залишку коштів на рахунок в іншому банку. Вказана заява отримана відповідачем 11.11.2014 року, що підтверджується відміткою представника банку.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, зокрема передбачено закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимог чинного законодавства та договору банківського рахунку щодо порядку розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому, листом № 1081 від 13.11.2014 року позивач розпорядився кошти у сумі 12123,00 грн перерахувати а рахунок, вказаний у заяві за № 1078 від 11.11.2014 року та просив списати на рахунок банку кошти в сумі 451,00 грн. для погашення комісії та інших платежів. Додатком до вказаного листа було платіжне доручення № 2930 на суму 12123,00 грн. Вказана заява отримана відповідачем 13.11.2014 року, що підтверджується відміткою представника банку.

Відповідно до п. 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 зокрема передбачено банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Позивач зробив відповідні розпорядження щодо залишку коштів на рахунку та надав платіжне доручення № 2930 на суму 12 123,00 грн до виконання.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Спецавтобаза" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" укладено договір щодо порядку проведення розрахунків в електронній системі "Клієнт банк".

Пунктом 8.1 статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 13.11.2014 року за вих. № 111-31/200, яким відповідач повідомив про невиконання платіжного доручення у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку та взяття на обліковування на позабалансовому рахунку розрахункового документу "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку".

Листом від 13.11.2014 року за вих. № 111-31/201 відповідач повідомив про неможливість закрити рахунок позивача.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи не виконання наданого позивачем платіжного доручення № 2930 на суму 12123,00 грн та не перерахування коштів за вказаними у ньому реквізитами, враховуючи наявність достатньої суми коштів для цього на рахунку позивача, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 123,00 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо неправомірної відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про залучення Міністерства фінансів України та Національного банку України до часті у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Так, спірні кошти є власністю позивача та знаходяться на зберіганні на рахунку, яким володіє позивач, відповідач тільки обслуговує рахунок та за дорученням позивача здійснює операції по рахунку.

При цьому, матеріали справи не містять а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції доказів, що рішення з господарського суду може вплинути на права та обов'язки Міністерства фінансів України та Національного банку України.

Крім того, відповідачем не надано а матеріали справи не містять в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували, що Національним банком України були запроваджені обмеження на підставі ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на час винесення спірного рішення, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що під час дії у Банку тимчасової адміністрації, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення коштів, як необґрунтовані та такі, що невідповідають нормам права.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/27904/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" - задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/27904/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/27904/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун