Постанова

від 08.06.2015 по справі 910/27904/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 910/27904/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.01.2015 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі№910/27904/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Спецавтобаза" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" простягнення 12 123,00 грн. за участю представників сторін від позивача:Сіняк Д.В. від відповідача:Коротун О.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Спецавтобаза" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиконаного грошового зобов'язання по договору банківського рахунку в розмірі 12123 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 (суддя Мудрий С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 (колегія суддів у складі: Суліма В.В., Гаврилюка О.М., Коротун О.М.), позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.05.2012 між сторонами у справі укладено договір банківського рахунку №ID4689961 (далі - Договір), за умовами якого відповідач (банк) здійснює обслуговування поточних рахунків позивача (клієнта), що використовуються для зберігання грошових коштів (у національній валюті України та/або в іноземних валютах) та здійснення всіх операцій у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України та/або в іноземних валютах, а саме: №2600.4.41.30784.01/980, №2600.3.41.30784.02/980. Також 30.05.2012 між сторонами у справі укладено договір щодо порядку проведення розрахунків в електронній системі "Клієнт банк".

Відповідно до пп. а п. 8.4 Договору його може бути розірвано, а рахунок (-ки) закрито на підставі заяви клієнта.

Позивач 11.11.2014 подав відповідачеві заяву за №1078 про розірвання Договору, закриття рахунків позивача з 13.11.2014 з перерахуванням залишку коштів на рахунок в іншому банку. Ця заява отримана відповідачем 11.11.2014.

Листом від 13.11.2014 за №1081 позивач розпорядився кошти у сумі 12123 грн. перерахувати на рахунок, вказаний у заяві від 11.11.2014 за №1078, та просив списати на рахунок банку кошти в сумі 451 грн. для погашення комісії та інших платежів, додавши платіжне доручення №2930 на суму 12123 грн. Лист отриманий відповідачем 13.11.2014.

Відповідач листом від 13.11.2014 за вих. №111-31/200 повідомив позивача про невиконання платіжного доручення у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку та взяття на обліковування на позабалансовому рахунку розрахункового документу "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку". Листом від 13.11.2014 за вих. №111-31/201 відповідач повідомив про неможливість закрити рахунок позивача.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про стягнення з відповідача суми невиконаного грошового зобов'язання по договору банківського рахунку в розмірі 12123 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Статтею 1068 ЦК України у ч.ч. 1, 3 передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У силу ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з п.п. 20.1, 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за №492, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. Обов'язкові реквізити відповідної заяви передбачені у п. 20.5 вказаної Інструкції.

З аналізу викладених норм вбачається, що розпорядження клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, є реалізацією права власності на вказані кошти, і обмеження цього права допускається лише з підстав, встановлених законом. Тобто, маючи право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, банк не набуває право власності на них та зобов'язаний забезпечити клієнту можливість безперешкодно розпоряджатися коштами на його рахунку, зокрема, виконати доручення клієнта про перерахування їх на інший рахунок.

З огляду на викладене, встановивши обставини подання позивачем у встановленому порядку заяви про закриття відповідних банківських рахунків із наданням вказівки (доручення) відповідачеві щодо перерахування залишку коштів на інший рахунок, а також відсутність у відповідача правових підстав обмежувати права позивача щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми невиконаного грошового зобов'язання по договору банківського рахунку в розмірі 12123 грн.

Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відхилив клопотання відповідача про залучення Міністерства фінансів України та Національного банку України до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, адже відповідачем не надано доказів, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки названих осіб.

Зокрема, безпідставним є посилання на положення ст. 27 ГПК України стосовно залучення органу державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі в справі щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, оскільки даний спір стосується коштів, які є власністю позивача та перебувають на рахунку, яким володіє позивач, а відповідач лише обслуговує цей рахунок та за дорученням позивача здійснює відповідні операції.

До того ж слід зауважити, що приписи чинного законодавства України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання державного сектору економіки по відповідальності за порушення зобов'язань і та обставина, що основним акціонером банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України жодним чином не впливає на обов'язок банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтом за договором банківського рахунку.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач зазначає про безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції його пояснень про те, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2015 за №128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 за №39, яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "АКБ "Київ" строком на три місяці з 25.02.2015 до 24.05.2015. При цьому скаржник посилається на положення ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак такі доводи скаржника підлягають відхиленню з огляду на те, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач не доводив наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін обмежень, встановлених ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Київ" вже після ухвалення господарським судом рішення у даній справі не може бути підставою для висновку про неправомірність задоволення судом позову та незаконність цього рішення, оскільки такі обставини не існували на момент його прийняття та не могли бути відомі суду під час розгляду справи.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі №910/27904/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова