Ухвала

від 02.04.2015 по справі 2а-3846/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3846/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 р. про відмову у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ " ТФГ-Дельта " звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 р. у задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою клопотання задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва в частині виконання обов'язку подати до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 17350 грн., що підлягає відшкодуванню ТОВ «ТФГ-Дельта» з бюджету; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 17350 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 р., позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м.Києві на користь ТОВ «ТФГ-Дельта» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 17350 грн. Закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку із зазначенням податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету після закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.01.2010 р. № 000006702/0 та № 0000070702/0.

22.11.2011 р. Київським апеляційним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

В подальшому, управлінню Державного казначейства України у Печерському районі м. Києва позивач подав заяву від 24.11.2011 року за № 01/24 з вказаним виконавчим листом.

Листом від 01.12.2011 р. № 01-12/1404 управління ДКС України у Печерському районі м. Києва повідомило позивача про направлення його листа за належністю до Головного управління державного казначейства України у м. Києві.

Листом від 11.01.2012 р. за вих. № 05-08/49/289 Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повідомило позивача, що виконання рішень про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України, а тому отримані від позивача документи для виконання надіслані до Державної казначейської України.

Позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою від 05.11.2013 р. за вих. № 01/05 про здійснення на користь позивача безспірного списання коштів з Державного бюджет України в розмірі 17350,00 грн. на поточний рахунок позивача.

Листом від 04.12.2013 р. ДКС України повідомила позивача, що рішення про стягнення коштів державний та місцевих бюджетів або боржників виконуються па підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Отже, оскільки на момент надходження від позивача зазначеного виконавчого документу (виконавчого листа від 22.11.2011 року) на виконанні Державної казначейської служби України знаходяться інші аналогічні судові рішення, що надійшли раніше, заходи щодо перерахунку коштів на рахунок позивача будуть здійснені після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 року .

19.03.2014 року позивач повторно звернувся до Державної казначейської служби України із заявою за вих. № 02/19, в якій просив невідкладно вжити заходів щодо безспірного списання коштів Державного бюджету України в розмірі 17350,00 грн. на поточний рахунок позивача, виходячи з положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За результатом розгляду зазначеної заяви позивача Державна казначейська служба України повідомила позивача, що відповідь з порушеного у заяві питання надана нею у листі від 04.12.2013 р. за вих. № 5-08/2546-32209. а також звернула увагу позивача, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на категорію справ щодо стягнення коштів з Державного бюджету України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 р. про відмову у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТФГ-Дельта" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 06.04.2015 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.