Рішення

від 31.03.2015 по справі 263/10117/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/216/2015(м)

263/10117/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Турченко О.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Баркової Л.Л., Пономарьової О.М.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» про стягнення грошової компенсації долі в статутному капіталі та частки в майні товариства за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

30 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» (далі за текстом ТОВ «Лікфарм») про стягнення грошової компенсації долі у статутному капіталі та частки в майні товариства в сумі 61 926,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 23 серпня 2011 року ОСОБА_3 подарував їй належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Лікфарм», про що був укладений нотаріально посвідчений договір дарування. Згідно п.1.3.1 вказаного договору розмір належної дарувальнику частки в статутному капіталі товариства на момент укладання цього договору складає 50%. У зв'язку з набуттям права на частку в статутному капіталі ТОВ «Лікфарм» вона звернулася до товариства із заявою про прийняття її до товариства. На загальних зборах учасників ТОВ «Лікфарм» 30 вересня 2011 року було розглянуто її заяву, але рішенням загальних зборів учасників товариства їй було відмовлено у прийнятті до складу учасників товариства. Питання про компенсацію їй вартості частки в статутному капіталі та майні товариства вирішено не було, у зв'язку з чим вона просить стягнути з відповідача грошову компенсацію частки в статутному капіталі та у майні товариства.

Рішенням (заочним) Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Лікфарм» про стягнення грошової компенсації долі в статутному капіталі та частки в майні товариства задоволено. Стягнуто з ТОВ «Лікфарм» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки в статутному капіталі та майні товариства у сумі 61 926,50 грн., судовий збір у сумі 619,27 грн., а всього 62 545,77 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 09 січня 2015 року заяву ТОВ «Лікфарм» про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Лікфарм» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та постановити ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Лікфарм» Бурлаченко О.С., яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі, заперечення представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено, що 27.04.1999 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікфарм», засновниками якого виступили ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Доля кожного учасника товариства у статутному фонді складає 50%.

23 серпня 2011 року ОСОБА_3 подарував позивачці належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Лікфарм», про що між ними був укладений нотаріально посвідчений договір дарування частки в товаристві. Згідно п.1.3.1 вказаного договору розмір належної дарувальнику частки в статутному капіталі товариства на момент укладання цього договору складає 50% та становить 14690грн.

30 вересня 2011 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Лікфарм», на яких серед інших питань, було розглянуто питання про прийняття до складу товариства позивачки. Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом від 30 вересня 2011 року, було відмовлено у прийнятті позивачки до складу учасників товариства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходячи з того, що позивачка на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 23.08.2011 року придбала належну ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ «Лікфарм», яка складає 50% статутного фонду товариства, однак, рішенням зборів учасників товариства від 30.09.2011 року до учасників товариства її не прийнято, тому суд дійшов до висновку, що вона на підставі ст.54 Закону України «Про господарські товариства», п.17.1, п.17.2 статуту ТОВ «Лікфарм» має право на отримання грошової компенсації частки у статутному капіталі та майні товариства. Оскільки відповідачем не надано доказів компенсації вартості частки позивачки у статутному капіталі та майні товариства, суд дійшов до висновку, що така компенсація підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Визначаючи вартість компенсації належної позивачці частки у статутному капіталі та майні товариства, суд виходив з того, що згідно фінансового звіту ТОВ «Лікфарм» від 01.07.2011 року статутний капітал складає 29,4 тис. грн., нерозподілений прибуток складає 103,3 тис. грн. З урахуванням встановленого п.п.1.4 Установчого договору ТОВ «Лікфарм» від 09.04.1999 року розміру статутного фонду та того, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.03.2011 року, яке набрало законної сили, із статутного фонду виключено нежиле приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 вартістю 8847грн., то з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру її частки у статутному капіталі слід стягнути вартість частки 50% в статутному капіталі та майні товариства в сумі 61926,50грн. (29400-8847+103300:2).

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено право учасників товариства на вихід з товариства та право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства.

Перехід права на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 147 ЦК України, відповідно до якої учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Аналогічні положення передбачені ст.53 Закону України «Про господарські товариства».

Статутом ТОВ «Лікфарм» (а.с.15-20,21,24,27) заборони на відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі третій особі не передбачено.

Відповідно до ч.5 ст.147 ЦК України розрахунки учасника товариства, які не вступили до товариства, здійснюється відповідно до положень статті 148 ЦК України.

Згідно ст.148 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасник, який виходить із складу товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що 27.04.1999 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікфарм», засновниками якого виступили ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Відповідно до установчого договору від 09.04.1999 року, зі змінами, внесеними рішенням загальних зборів учасників товариства від 09.04.1999 року, від 21.12.1999 року та від 17.04.2001 року, додаткових угод до установчого договору від 21.12.1999 року та від 18.04.2001 року, Статуту ТОВ «Лікфарм» з наступними змінами, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статутний фонд товариства складає 29380грн., у тому числі: 20000грн. - грошовими коштами, 9380 - майном товариства: нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 12.03.1999 року вартістю 8847,00грн., стоматологічний холодильник вартістю 533,00грн. . Доля кожного учасника товариства складає: ОСОБА_6 - 14690,00грн. - 50% від майна та грошових коштів, ОСОБА_3 14690,00грн. - 50% від майна та грошових коштів (а.с.9-12,15-20,21-28).

Згідно п.17.1 Статуту товариства при виході (виключені) учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна пропорційно його частці у статутному фонді на час його виходу (виключення).

Порядок виплати визначається вищим органом товариства з урахуванням вимог діючого законодавства.

На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково у натуральній формі.

Відповідно до п.17.2 Статуту учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Згідно договору дарування частки в товаристві з обмеженою відповідальністю від 23.08.2011 року, укладеного між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Рябоконь Ю.С., зареєстрованого в реєстрі за №2742, ОСОБА_3, належну йому у статутному капіталі ТОВ «Лікфарм» частку, яка складає 50% та становить 14690грн., подарував ОСОБА_2 і остання цей дарунок прийняла (а.с.35).

Пунктом 4.1 договору дарування сторони передбачили, що з моменту укладання цього договору дарувальник втрачає всі права та обов'язки щодо товариства, що були обумовлені його статусом учасника товариства.

Відповідно до п.4.2 договору дарування до обдарованої переходять всі права та обов'язки, що належали дарувальнику на момент укладення договору, після реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства.

Зі справи також вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.03.2011 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.07.2011 року, визнано недійсними п.3 рішення учасників ТОВ «Лікфарм» від 09.04.1999 року про збільшення статутного фонду шляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, та п.1 установчого договору товариства від 09.04.1999 року про передачу до його статутного фонду вказаного нежилого приміщення (а.с.32-34).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.121-123) на момент укладення договору дарування зміни до установчих документів товариства на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 18.03.2011 року внесені не були.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Лікфарм» на 01.07.2011 року активи товариства складають 166,5тис.грн. Власний капітал за перше півріччя 2011 року складає 132,7тис.грн., з яких: статутний капітал - 29,4тис.грн., нерозподілений прибуток - 103,3тис.грн. Поточні зобов'язання складають 33,8тис.грн. Чисті доходи становлять 412,2тис.грн., витрати - 387,5тис.грн., чистий прибуток - 24,7тис.грн. (а.с.45-46).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Лікфарм» від 30.09.2011 року учасниками товариства на них розглядалось питання про прийняття в учасники товариства на підставі договору дарування від 23.08.2011 року ОСОБА_2, але за результатами голосування її не прийнято до учасників товариства (а.с.43-44).

З огляду на наведене, переглядаючи справу у межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження, виходячи з того, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 23.08.2011 року ОСОБА_2 передано право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Лікфарм», однак рішенням загальних зборів учасників товариства їй було відмовлено у вступі до товариства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням даних про фінансовий звіт товариства за перше півріччя 2011 року, вірно дійшов до висновку, що у товариства виник обов'язок сплатити позивачці вартість частини майна товариства, пропорційну її частки у статутному капіталі в розмірі вартості частки у статутному капіталі.

Доказів того, що така компенсація частки в майні товариства була виплачена позивачці відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виключення із розміру статутного капіталу вартості нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, у розмірі 8847,00грн. на підставі зазначеного вище рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 18.03.2011 року, яке набрало законної сили 26.07.2011 року, тому, 50% належної позивачці на підставі договору дарування частки у статутному капіталі складає 10266,50грн. (29380-8847:2). Разом з тим, оскільки суд першої інстанції помилково прийняв суму частки у статутного капіталі, зазначену у фінансовому звіті в розмірі 29,4тис.грн. (заокруглену до тисяч), незважаючи на те, що в установчих документах розмір статутного капіталі визначений в сумі 29380грн., колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації вартості частки у статутному капіталі підлягає зміні та з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація у майні товариства у виді вартості частки у статутному капіталі в розмірі 10266,50грн.

З рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки частки прибутку пропорційно 50% частки у статутному капіталі колегія суддів погодитись не може, оскільки при відчужені права на частку у статутному капіталі до набувача переходить право на отримання частини прибутку товариства, яку набувач має право отримати у разі виплати дивідендів. Вирішення питання про визначення розміру та порядку розподілу прибутку (дивідендів) є виключною компетенцією загальних зборів товариства, як і питання щодо затвердження звіту та балансу товариства. Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що загальними зборами товариства на момент виникнення спірних правовідносин приймалось рішення щодо розподілу прибутку, проведення розрахунку частки прибутку пропорційно відчуженої частки у статутному капіталі товариства.

Наявний у справі фінансовий звіт ТОВ «Лікфарм» за перше півріччя 2011 рік не може бути доказом на підтвердження вимог позивачки щодо стягнення частки на прибуток в розмірі 51650грн, оскільки суду не наданий протокол загальних зборів товариства про затвердження цього звіту та щодо порядку розрахунку та розміру прибутку, на який має право позивачка у зв'язку з відмовою у прийнятті її у склад учасників товариства.

Апеляційним судом неодноразово по справі оголошувалась перерва, пропонувалось сторонам надати відповідні докази, однак такі докази суду не надані та згідно пояснень представників сторін такі докази у них відсутні. При цьому, представник відповідача посилався на те, що звіти, баланси, протоколи загальних зборів у товаристві відсутні із-за перебігу строку зберігання. На запит апеляційного суду управлінням статистики фінансовий звіт товариства не наданий, оскільки архівні дані залишились на території м.Донецька, куди із-за проведення АТО управління доступу не має.

За таких обставин колегія суддів дійшла до переконання про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості частки прибутку пропорційно частці у статутному капіталі в розмірі 51650грн. (50% від 103300грн. нерозподіленого прибутку). Тому рішення суду першої інстанції у даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України у зв'язку зі скасуванням рішення суду в частині стягнення прибутку в сумі 51650грн. та приймаючи до уваги, що позов задоволений частково, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду в розмірі 102,67грн.

Доводи представника відповідача в апеляційному суді про те, що договір дарування від 23.08.2011 року є недійсним, а протокол зборів учасників товариства від 30.09.2011 року є незаконним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у встановленому законом порядку договір дарування та протокол загальних зборів учасників товариства не визнані недійсними, незаконними і таких доказів суду не надано. В суді першої інстанції зустрічний позов ТОВ «Лікфарм» не заявлявся. Та обставина, що на період апеляційного розгляду справи відповідач звернувся до суду з позовами про оспорення договору дарування та протоколу загальних зборів учасників товариства, не може бути підставою для скасування рішення суду, а в залежності від результатів розгляду цих справ в подальшому може бути підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа непідвідомча суду в порядку цивільного судочинства, а підвідомча господарському суду, тому рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається зі справи, рішенням загальних зборів учасників товариства позивачка у зв'язку з придбанням права на частку у статутному капіталі товариства не була прийнята до товариства, тому на підставі договору дарування вона не набула корпоративних прав, у зв'язку з чим спір про корпоративні права, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, між сторонами відсутній.

Також безпідставними колегія суддів вважає посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином ТОВ «Лікфарм» про час та місце судового засідання, чим порушив права товариства, оскільки, як вбачається зі справи відповідач належним чином у встановленому законом порядку повідомлявся про час та місце судового засідання, що підтверджується особистими розписками представника відповідача та поштовими повідомлення про вручення судової повістки уповноваженій особі ТОВ «Лікфарм» (а.с.53, 58, 61, 67, 71). До того ж, зазначена обставина, як і інші доводи апеляційної скарги, не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі.

З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки у статутному капіталі у розмірі 10266 (десять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 50 копійок, у відшкодування витрат по оплаті судового збору 121 (сто двадцять одну) гривню 80 копійок, а всього 10 388 (десять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Це ж рішення в частині стягнення грошової компенсації частки у майні товариства скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» про стягнення грошової компенсації частки в майні товариства відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Пономарьова О.М.