Ухвала

від 31.07.2014 по справі 761/16403/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16403/14-ц

Провадження №2/761/5139/2014

У Х В А Л А

31 липня 2014 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.

при секретарі Булах Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Конві» про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Конві» про стягнення боргу за договором позики. В процесі розгляду справи, відповідача ЗАТ «Конві» було замінено на його правонаступника ТОВ «Бізнес центр Конві».

30.07.2014 року представником позивача була подана заява про забезпечення позову, передана судді для розгляду 31.07.2014 року, відповідно до якої представник позивача просить забезпечити позов, шляхом накладання арешту на майно.

В обґрунтування заяви, представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки, надасть можливість відповідачу уникнути виконання обов'язку повернення боргу під час розгляду справи та після ухвалення рішення суду на користь позивача, яке, в період часу, коли ще не набере законної сили, надасть можливість відповідачу відчужити майно боржника, і, як наслідок призведе до неможливості позивачем поновити порушені відповідачем права позивача на повернення боргу за рахунок майна позивача, у зв'язку з чим представник позивача просить суд накласти арешт на майно ТОВ «Бізнес центр Конві», яке є правонаступником ЗАО «Конві», та на майно ЗАО «Конві», а саме: нежитлове приміщення, п'ятиповерховий виробничий корпус №2, літера Б, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає, що немає підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно ч. 2 до ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Зазначені заявником обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, не обґрунтовують необхідності в застосуванні даного виду забезпечення позову - накладання арешту на майно, враховуючи те, що заява позивача не містить належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Представник позивача в заяві про забезпечення позову щодо накладання арешту на нежитлове приміщення (п'ятиповерховий виробничий корпус №2, літера Б, за адресою: АДРЕСА_1) не надав доказів про те, що це нерухоме майно на даний час належить відповідачу на праві власності, до вказаної заяви не додано правовстановлюючих документів на вказане приміщення, чи інших документів, які підтверджують право власності відповідача.

Крім того, не надано доказів, що існує загроза відчуження вказаного майна, або невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, представником позивача не доведено, що вартість нежитлового приміщення, на яке він просить накласти арешт, співрозмірна з ціною позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, відсутності доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду і обсягу забезпечення позову, який просить застосувати заявник, судом не встановлено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення у разі невжиття заходів забезпечення, а тому, у задоволені заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", за змістом ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарження не підлягає.

Суддя