Ухвала

від 01.07.2015 по справі 761/16403/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Кутц А.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Конві» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Конві» про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ЗАТ «Бізнес Центр Конві»правонаступник ТОВ «Бізнес Центр Конві» та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 409 376 грн., 3% річних у сумі 31 426 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 48 551 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2014 вказаний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Бізнес центр Конві» на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 409 376 грн., 3% річних у сумі 31 426 грн., інфляційні втрати у розмірі 48 551 грн. та суму судового збору в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Центр Конві» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що судом неповністю встановлені обставини справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що у відповідача відсутні оригінали касових документів, які підтверджують розрахунок з позивачем, оскільки останні були викрадені. Зазначив, що позивач тільки через три роки звернувся до відповідача з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги.

Апелянт в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. В зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, ухвалила розглянути справу у його відсутності.

Справа № 761/16403/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6964/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєв А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в односторонньому порядку порушив умови договору, не повернув належні позивачу грошові кошти та прострочив виконання договору.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Конві» було укладено договір поворотної фінансової допомоги (а. с. 6). На підставі даного договору 21.04.2011 позивачем було внесено в касу ЗАО «Конві» 215 000 грн ., 22.04.2011 - 143 760,00 грн., 13.07.2011 - 51 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а. с. 8). 22.04.2011 до вищевказаного договору була укладена додаткова угода №9, відповідно до п. 1 якої сума неповернутої фінансової допомоги становить 358 760 грн. Згідно з п. 3 сторони домовились викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: «Сторона-2 зобов'язана повернути фінансову допомогу Стороні-1 не пізніше 31.12. 2011» (а. с. 9). Відповідно до укладеної 13.07.2011 додаткової угоди №10, сума неповернутої фінансової допомоги становить 413 000 грн., що передбачено п. 1 угоди (а. с. 10). 08.04.2014 позивач звертався до ЗАТ «Конві» з вимогою щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 413 000 грн. (а. с. 11), проте останнім відповіді не було надано. Позивачем відповідно до заяви про уточнення за власним бажанням було зменшено розмір позовних вимог.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови договору поворотної фінансової допомоги, повинен був належно їх виконувати.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач умови Договору не виконав у строк, а саме до 31.12.2011, не повернута позивачу поворотна фінансова допомога (позика) у розмірі 413 000 грн.

Таким чином, у відповідача перед ОСОБА_1 виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за вказаним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач свої обов'язки за вищезгаданим договором не виконав, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми заборгованості правильними.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ «Бізнес Центр Конві» інфляційних витрат за весь час прострочення та 3% річних у розмірі також є правильними.

Посилання апелянта на те, що позивач тільки через три роки звернувся до відповідача з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що договір поворотної фінансової допомоги було підписано сторонами 30.07.2010 з датою виконання зобов'язання не пізніше 31.12.2011, а з відповідним позовом позивач звернувся у червні 2014 року, тобто в строки встановлені ст. 257 ЦК України.

Також є необґрунтованими доводи апелянта про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги вищевказаного договору.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

ТОВ «Бізнес Центр Конві» в порушення вищевказаних норм права не було надано доказів на спростування заборгованості перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги апелянта є недоведеними та такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Конві» відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О. Прокопчук