Постанова

від 01.04.2015 по справі 920/1654/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 920/1654/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Кисіль А.В., дов. б/н від 30.09.2014

відповідача - Рибалко М.С., дов. №2 від 04.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради , м. Суми (вх.№ 1104 С/3-12)

на рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2014 по справі № 920/1654/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреврострой", м. Суми,

до Комунального підприємства "Сумижитло", Сумської міської ради м. Суми

про стягнення 830 596,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Укреврострой" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до КП "Сумижитло" та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 764 981,56 грн. заборгованості, в тому числі 688 990,14 грн. основного боргу, 66012,33 грн. інфляційних нарахувань та 9 979,09 грн. - 3% річних за виконані підрядні роботи згідно договору №355 на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації від 01.10.2013 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2014 по справі № 920/1654/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лугова Н.П., суддя Зайцева І.В., суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреврострой" 688 990 грн. 14 коп. основного боргу, 66 012 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 9979 грн. 09 коп. - 3% річних та 16611 грн. 93 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2014 по справі №920/1654/14 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції безпідставно не було враховано надані відповідачем акти на передачу ТОВ "Укреврострой" давальницьких матеріалів, які використовувались позивачем під час виконання договору підряду №355 від 01.10.2013 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2013 між Товариством з обмежено відповідальністю "Укреврострой" (підрядник) та Комунальним підприємством "Сумижитлі Сумської міської ради (замовник) укладено договір підряду №355, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковою угодою від 01.01.2014 року змін, підрядник (позивач) зобов'язався на власний ризик за дорученням замовника (відповідача) та у відповідності до вимог договору з використанням як власних матеріалів так і матеріалів замовника виконувати роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації згідно із встановленим у Додатку №1 до договору переліком будинків, а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконані роботи у розмірах, встановлених у графіках, які складаються на кожен місяць з визначенням об'єктів та вартості виконаних робіт побудинково та є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. п. 2.2.5, 2.5.2 договору, здача-приймання робіт оформлюються відповідним актом.

Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом двадцяти календарних днів після підписання актів виконаних робіт шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 5.1. договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, надавши відповідачу з жовтня 2013 року по липень 2014 року послуги на загальну 3 920 911,86 грн., про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи підписані сторонами акти надання послуг. Проте, починаючи з березня 2014 року відповідач перестав належним чином виконувати свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, станом на 20.10.2014 р. заборгованість відповідача за вже підписаними актами склала 688990,14 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 688 990,14 грн., а також 66012,33 грн. інфляційних втрат та 9 979,09 грн. - 3% річних, нарахованих у відповідності до вимог ст. 625 ГПК України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що факт виконання позивачем робіт за договором №355 від 01.10.2013 на підставі актів надання послуг за період з 01.10.2013 по липень 2014 року є доведеним та відповідачем належним чином не спростований. У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення 688 990,14 грн., а також 66012,33 грн. інфляційних втрат та 9 979,09 грн. - 3% річних визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з даними висновками частково, виходячи з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить наступного.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 688 990,14 грн., яка виникла в зв'язку неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №355 від 01.10.2013 щодо оплати виконаних позивачем робіт а також стягнення 66012,33 грн. інфляційних втрат та 9 979,09 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем строків здійснення розрахунків за отримані послуги.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір підряду №355 від 01.10.2013.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану робот. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Умовами договору, а саме п. 4.1, 4.3, 4.4 договору підряду по фактично виконаним роботам підрядник до п'ятого числа кожного місяця складає та надає замовнику для перевірки та підписання акти приймання виконаних робіт по кожному виду робіт та по кожному будинку окремо. Замовник протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від підрядника акту приймання виконаних робіт проводить перевірку виконаної роботи згідно з наданим актом та в разі відсутності зауважень, підписує акт, про що повідомляє підрядника. У разі, якщо в ході перевірки виконаних робіт у замовника виникнуть зауваження щодо якості та обсягу виконаних робіт підрядником - сторони зобов'язані протягом п'яти робочих днів скласти акт про встановлення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором.

Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом двадцяти календарних днів після підписання актів виконаних робіт шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 5.1. договору).

Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.10.2013 по липень 2014 позивачем згідно умов договору підряду №355 від 01.10.2013 були виконані підрядні роботи на загальну суму 3920911,86 грн., про що свідчать складені та підписані сторонами акти надання послуг, які мстяться в матеріалах справи. Вказані акти підписані з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо якості, обсягу виконаних робіт або розрахунків за отримані послуги, як то передбачено п. п. 4.1, 4.3, 4.4 договору.

Таким чином, підписавши зазначені акти надання послуг, відповідач фактично підтвердив належне виконання позивачем умов укладеного сторонами договору №355 від 01.10.2013 та прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги. Доказів відмови від підписання, або підписання актів із будь-якими зауваженнями, вказані акти не містять.

В матеріалах справи також знаходиться складений сторонами акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 21.11.2014, який також скріплений підписами та печатками сторін. Відповідно до вказаного акту станом на 21.11.2014 (а.с. 41 т. 1) у відповідача обчислюється заборгованість перед позивачем в сумі 688 990,14 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів. Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказу на підтвердження фактичного надання позивачем послуг за договором №355 від 01.10.2013 та доказу наявності у відповідача заборгованості в сумі 688 990,14 грн. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами.

Таким чином, факт надання позивачем послуг за договором та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень за спірний період є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди №1 від 01.01.2014, сторони змінили п. 1.1. договору та дійшли згоди про те, що позивач зобов'язується виконувати роботи за договором з використанням як власних матеріалів, так і матеріалів замовника (відповідача). На виконання вказаних умов договору, відповідачем були надані ТОВ "Укреврострой" матеріали, факт передачі яких скаржник підтверджував наданими до матеріалів справи актами на передачу давальницьких матеріалів. (а.с. 28-38 т. 8) За таких обставин, відповідач вважає, що вартість давальницьких матеріалів, переданих позивачу для використання під час виконання останнім умов договору №355 від 01.10.2013, безпідставно не була врахована судом під час здійснення розрахунку суми заборгованості, яка виникла у відповідача під час виконання сторонами умов договору.

Дослідивши обставини справи та вимоги, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Давальницькою сировиною згідно з пп. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу є сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Давальницька сировина є власністю замовника, під час передачі давальницької сировини перехід права власності від замовника до виконавця не відбувається

Передача давальницьких матеріалів для подальшої їх переробки оформлюється актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів).

Особливості виконання роботи з матеріалу замовника визначено ст.840 ЦК України, якою встановлено, що в разі, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути

Разом з тим, як вбачається з додаткової угоди №1 від 01.01.2014 до договору підряду сторони не визначили встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

При цьому, за умовами статті 840 ЦК України, підрядник надає замовнику звіт щодо використання матеріалів замовника (давальницької сировини) під час виконання підрядних робіт, залишків та відходів наданих замовником матеріалів, про що сторонами зазначається у відповідному акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг).

Дослідженням наданих відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог актів на передачу давальницьких матеріалів підряднику (позивачу) від 31.01.2014, від 30.04.2014, від 30.05.2014, від 27.06.2014, від 21.07.2014. встановлено, що вони не містять посилання на те, що давальницький матеріал передавався ТОВ "Укреврострой" саме для використання його під час виконання позивачем договору №355 від 01.10.2013. Передача матеріалів замовника для використання їх позивачем у своїй діяльності підтверджується лише актом від 30.05.2014, який містить посилання на договір №355 від 01.10.2013.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно до п. 4.3 договору, замовник протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від підрядника акту приймання виконаних робіт проводить перевірку виконаної роботи згідно з наданим актом та в разі відсутності зауважень підписує акт виконаних робіт, про ще повідомляє підрядника.

У разі ж наявності зауважень (п. 4.4. договору) сторони в цей же термін складають акт про встановлення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що акти надання послуг у період з 01.01.2014, тобто з моменту укладення додаткової угоди №1 до договору №355 від 01.10.2013, які підписані відповідачем без жодних зауважень та претензій не містять посилань на те, що під час виконання підрядних робіт позивач використовував надану відповідачем давальницьку сировину (перелік матеріалів, їх вартість, залишки, тощо). Інших доказів, які підтверджують виконання підрядних робіт з матеріалів замовника, переданих за актом від 30.05.2014, матеріали справи не містять. Вказані обставини спростовують доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів в якості доказів і не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання позивачем підрядних робіт за договором №355 від 01.10.2013 підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані роботи у повному обсязі відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ст.ст. 853, 854 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини договору підряду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 688 990,14 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт порушення відповідачем умов договору, а також прострочення грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем до стягнення у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Так, відповідно до наданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 66012,33 грн. інфляційних втрат за період з березня по вересень 2014 року та 9 979,09 грн. - 3% річних за період з 20.03.2014 по 20.10.2014. (а.с. 27-29 т. 1)

Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (Частина 1 пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Згідно з п. 3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.213 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р .

Згідно зазначеного листа , а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перевірку суми інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат на заборгованість по оплаті наданих послуг за лютий 2014 року, оскільки вказана заборгованість мала місце менше одного місяця.

Разом з тим, заявлену позивачем до стягнення суму інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг, наданих протягом березня-липня 2014 року за період простроченя травень-вересень 2014 в розмірі 50120,75 грн. колегія суддів вважає обґрунтованою.

Щодо заявленої відповідачем до стягнення суми 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що в розрахунках позивачем допущена арифметична помилка, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 9559,76 грн.

В зв'язку з чим рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 419,33 грн. - 3% річних та 15891,58 грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради , м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2014 по справі № 920/1654/14 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 15891,58 грн. та 3% річних в сумі 419,33 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреврострой", м. Суми (40030, м. Суми, вул. Садова, буд. 32, кв. 19, код ЄДРПОУ 38867836) на користь Комунального підприємства "Сумижитло", Сумської міської ради м. Суми (40000, м. Суми, вул. Горького, 21, код ЄДРПОУ 37654796) 354,19 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 163,10 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2015 року.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.