Постанова

від 02.04.2015 по справі 908/3799/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 908/3799/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Небрат В.А. (довіреність №09/02-15 від 18.02.15)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, (вх. №337 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.14 у справі № 908/3799/14

за позовом ТОВ "Техносервіс", смт.Якимівка Запорізької області,

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с.Біленьке Запорізької області,

про стягнення 46001,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.14 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії даного підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" основний борг в розмірі 43438,55 грн., пеню в розмірі 1581,16 грн., 3% річних у розмірі 981,83 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" із рішенням не погодилося, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом ч.2 ст.15 та ч.1 ст.17 ГПК України щодо територіальної підсудності справи, оскільки місцевим господарським судом було зазначено в якості відповідача ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії даного підприємства (с.Біленьке Запорізької області), тоді як, за твердженням апелянта, справу має бути розглянуто за місцезнаходженням ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (м.Київ). З огляду на викладене, заявник апеляційної скарги просить оскаржуване рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду за встановленою територіальною підсудністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.02.15.

Позивачем 19.02.15 надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких ТОВ "Техносервіс", стверджуючи, що відповідача як юридичну особу в ході розгляду справи в суді першої інстанції представляв уповноважений нею відособлений підрозділ та посилаючись на ч.4 ст.15 ГПК України, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

19.02.15 до суду також надійшло клопотання позивача (вх.№3078) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.15 вказане клопотання задоволено. Зобов`язано Мелітопольский міськрайонний суд (який зазначено у клопотанні позивача як найближчий суд, до якого може прибути його представник) забезпечити проведення відеоконференції в даній справі 26.02.15 о 10:30.

Вищевказану вимогу Мелітопольским міськрайонним судом було виконано, судове засідання розпочато в режимі відеоконференції, однак як повідомлено колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду відповідальною особою (судовим розпорядником) Мелітопольского міськрайонного суду Черненком П.Л., у призначений час представник ТОВ "Техносервіс" для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не прибув. До Харківського апеляційного господарського суду представник позивача також не з'явився.

За таких обставин, враховуючи, що Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до вимог ст.74-1 ГПК України, було забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні 26.02.15 в режимі відеоконференції за його клопотанням, проте представник ТОВ "Техносервіс" наданим йому правом не скористався - колегією суддів прийнято рішення про розгляд даної справи в судовому засіданні в загальному порядку. Присутній у судовому засіданні представник ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" проти такого порядку розгляду справи не заперечував.

Представником ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 23.02.15 надано суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на відсутність у Запорізької філії даного підприємства права на представництво його інтересів у суді, даний учасник процесу наполягає на тому, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням правил підсудності. У судовому засіданні представник відповідача також надав відповідні усні пояснення та підтримав вимоги апеляційної скарги.

У судовому засіданні 26.02.15 представник ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" також наполягав на тому, що у директора філії відсутня відповідна довіреність (зокрема, відсутність у директора філії відповідної довіреності).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.15 розгляд справи відкладено на 02.04.15.

18.03.15 до суду знову надійшло клопотання позивача (вх.№4432) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.15 вказане клопотання задоволено. Зобов`язано Мелітопольский міськрайонний суд (який зазначено у клопотанні позивача як найближчий суд, до якого може прибути його представник) забезпечити проведення відеоконференції в даній справі 02.04.15 об 11:00.

Вищевказану вимогу Мелітопольским міськрайонним судом було виконано, судове засідання розпочато в режимі відеоконференції, однак як повідомлено колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду відповідальною особою (судовим розпорядником) Мелітопольского міськрайонного суду Черненком П.Л., у призначений час представник ТОВ "Техносервіс" для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не прибув. До Харківського апеляційного господарського суду представник позивача також не з'явився.

За таких обставин, враховуючи, що Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до вимог ст.74-1 ГПК України, було забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні 02.04.15 в режимі відеоконференції за його клопотанням, проте представник ТОВ "Техносервіс" наданим йому правом не скористався - колегією суддів прийнято рішення про розгляд даної справи в судовому засіданні в загальному порядку. Присутній у судовому засіданні представник ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" проти такого порядку розгляду справи не заперечував.

30.03.15 ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" надано суду копію нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.12 №4522, виданої ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" директору Запорізької філії даного підприємства Гамзюку С.П. та дійсної до 04.12.15, копію довіреності №58/09-14 від 01.09.14, виданої ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та дійсної до 31.12.14, а також копію ухвали господарського суду Запорізької області від 18.09.14 у справі №908/3456/14, якою матеріали позовної заяви Якимівського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі структурного підрозділу Запорізької філії даного підприємства - Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - направлено за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва. Ухвалу мотивовано тим, що матеріали позовної заяви не містять доказів того, що вказаний структурний підрозділ Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є відокремленим підрозділом юридичної особи ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені цією юридичної особи.

У судовому засіданні 02.04.15 представник відповідача підтримав викладену ним письмово правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши представника відповідача у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.05.13 між ТОВ "Техносервіс" (продавець), та Запорізькою філією ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с. Біленьке, Запорізька область (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 21/1 (а.с.8).

Відповідно до договору ТОВ "Техносервіс" на умовах ЕХW поставило на адресу покупця товар - стрічку крапельного зрошення на загальну суму, еквівалентну 2501,50 євро.

Згідно з п. 5.2 договору оплата за товар здійснюється в національній валюті по курсу придбання євро на МВРУ на день оплати. Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється до 01.12.13. Пунктом 9.4 договору встановлено, що за порушення строків оплати за товар покупець сплачує неустойку в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасної оплати за товар, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін в апеляційному провадженні, прийняті на себе зобов'язання покупець не виконав належним чином та на момент подання позову до суду оплату за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого - з урахуванням курсу придбання євро на МВРУ, який відповідно до довідки банку (а.с.17) станом на 01.09.14 склав 1736, 50 грн. за 100 євро - у покупця утворилася заборгованість перед продавцем у розмірі 43438,55 грн.

За таких обставин, місцевим господарським судом, у відповідності до матеріалів справи, із посиланням на ст.ст. 509, 610, 611, 612, 629,712 ЦК України ст.ст. 173, 193 ГК України, зроблено висновок, що вищевказана сума боргу підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 981,83 грн. за 275 днів прострочення (з 01.12.13 по 02.09.14), а також пеню у розмірі 1581,16 грн. відповідно до п. 9.4 договору та ч.6 ст.232 ГК України, за 182 дні прострочення (з 02.12.13 по 02.06.14). Перевіривши вищевказані розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що вони є арифметично та методологічно вірними. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на ч.1 ст.530, ст.625 ЦК України, ст.ст.216, 229, ГК України та інші норми закону, що регулюють спірні правовідносини, зроблено висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню також в частині стягнення 3 % річних у розмірі 981,83 грн. та пені у розмірі 1581,16 грн.

Заперечень по суті позовних вимог відповідачем у апеляційній скарзі не надано.

В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення місцевим господарським судом ч.2 ст.15 та ч.1 ст.17 ГПК України щодо територіальної підсудності справи, оскільки, на думку апелянта, справу має бути розглянуто за місцезнаходженням ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (м.Київ), а не Запорізької філії даного підприємства (с.Біленьке Запорізької області), оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" зазначено: м.Київ, вул.Олени Теліги, буд.8.

Стосовно питання дотримання територіальної підсудності даної справи (яке дійсно не було досліджено місцевим господарським судом в ході розгляду справи) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Згідно з вимогами ч. ч. 2 та 4 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Отже, згідно з вимогами зазначеної статті юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п. 20.2. постанови пленуму Вищого господарського суд України від 24.10.11 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", п.п.1.7 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у постановах Вищого господарського суду України від 12.05.11 у справі N11/313, від 17.12.14 у справі №904/6217/14, від 07.03.13 у справі № 5015/2540/12 тощо.

Згідно з п.4.4 Статуту ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.126), підприємство може створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які діють відповідно до положення про них, погодженого уповноваженим органом управління та затвердженого наказом генерального директора підприємства.

П.2.1 Положення про Запорізьку філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", погодженим першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України та затвердженим наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.01.12 №18 (а.с.98), встановлено, що філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства без права юридичної особи і діє від імені підприємства в межах, визначених цим положенням. А відповідно до п.4.1.5 цього ж Положення, філія має право подавати від імені підприємства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу (позивача, відповідача), третьої особи.

Крім того, як вбачається з наданої відповідачем копії нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.12 №4522, виданої ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" директору Запорізької філії даного підприємства Гамзюку С.П. (яким від імені покупця підписано договір купівлі-продажу від 03.05.13 №21/1) та дійсної до 04.12.15 - вказану особу у період виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій наділено повноваженнями, зокрема, щодо підписання з юридичними та фізичними особами угод (у тому числі купівлі-продажу), подання від імені підприємства позовів до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користування всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу (відповідача, позивача, третьої особи). Такими ж повноваженнями, відповідно до довіреності №58/09-14 від 01.09.14, чинної до 31.12.14, копію якої надано відповідачем суду апеляційної інстанції, наділено Чорного В.І., який, за твердженням відповідача, виконував обов'язки директора Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на час розгляду справи судом першої інстанції.

Зазначені докази, на думку колегії суддів, свідчать про наявність у Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та її керівника необхідного обсягу процесуальної правоздатності щодо участі в судовому розгляді справ зі спорів, що випливають з діяльності даної філії, яка є покупцем за договором купівлі-продажу від 03.05.13 №21/1.

В ході апеляційного провадження відповідач наполягав на відсутності у Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" відповідних повноважень, посилаючись на те, що відповідно до п.п.1.7 п.п.1.7 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Разом з тим, апелянтом не надано жодних доказів, які свідчили б про обмеження установчими або іншими документами прав Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на представництво інтересів підприємства у суді - порівняно з тим обсягом прав, що визначений у вищенаведених пунктах Положення про Запорізьку філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідний обсяг повноважень Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" підтверджується не лише Положенням про дану філію, але і довіреністю, виданою підприємством її керівникові. У зв'язку з цим твердження відповідача про те, що місцевий господарський суд повинен був зазначити Запорізьку філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не як сторону у справі, а як представника даного підприємства, колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та матеріалами справи. Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом, у відповідності до вищенаведених приписів ст.15 ГПК України та обставин даної справи, зазначено стороною у справі ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

Щодо посилань відповідача на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.09.14 в інший справі (№908/3456/14), якою матеріали позовної заяви Якимівського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості з ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі структурного підрозділу Запорізької філії даного підприємства -- направлено за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з наданої відповідачем копії ухвали, висновки суду про недоведеність наявності відповідних повноважень діяти від імені юридичної особи стосуються не Запорізької філії даного підприємства, а її структурного підрозділу - Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу". За таких обставин колегія суддів зазначає, що встановлені судом у вищевказаній справі обставини не мають преюдиційного значення для вирішення спору в даній справі № 908/3799/14.

Посилання апелянта на втрату чинності роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 (на які посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні) колегія суддів не вважає належними аргументами та підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки постанова пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (відповідно до якої зазначене роз'яснення втратило чинність) містить положення щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, аналогічні п.3.6 вищевказаного роз'яснення.

На думку колегії суддів, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні правомірно, у відповідності до вищенаведених приписів чинного законодавства та судової практики касаційної інстанції, зазначено в оскаржуваному рішенні, що відповідачем у справі є ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та повідомлено про час і місце розгляду справи зазначений структурний підрозділ підприємства.

Щодо посилань ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на не направлення йому позивачем копії позовної заяви, колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту ст.15 ГПК України, ще до подачі позову позивач вже наділений процесуальним законом правом реалізувати належним чином свої процесуальні права, надані нормою про територіальну підсудність заявленого ним спору. Отже, фразу "юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ", слід розуміти так, що позивачу має бути про таке представництво відомо не із даних довіреності на представництво в суді, яка не обов'язково повинна існувати на момент звернення особи з позовом до суду за місцезнаходженням філії, а із факту представлення відособленим підрозділом юридичної особи в конкретному матеріальному правовідношенні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.12 у справі № 7/8/2012/5003.

Тому, враховуючи, що як уже зазначалося, у матеріальному правовідношенні між сторонами юридичну особу - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - представляла її Запорізька філія (покупець за договором купівлі-продажу від 03.05.13 №21/1, підписаним директором даної філії та засвідченим її печаткою), колегія суддів вважає правомірним подання ТОВ "Техносервіс" позову до господарського суду Запорізької області, за місцезнаходженням Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та надіслання копії позовної заяви до даної філії. Крім того, як уже зазначалося, наявність у даної філії необхідного обсягу процесуальної правоздатності підтверджено в ході апеляційного провадження доказами, які були надані самим апелянтом.

За таких обставин твердження апелянта про те, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не було повідомлене належним чином про звернення ТОВ "Техносервіс" до суду із позовом та про судовий розгляд справи, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки вказана обставина свідчить виключно про недоліки в організації роботи самого ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", зокрема - щодо своєчасного отримання від філій інформації про здійснення ними відповідних повноважень від імені підприємства, у тому числі і щодо представництва в суді.

Невірне зазначення місцевим господарським судом дати укладення договору між сторонами (03.05.14 замість 03.05.13) також не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм ЦК України, що регулюють відносини за договором постави (як зазначає ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в апеляційній скарзі) і не є підставою для скасування рішення господарського суду.

Інших доводів та доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, апелянтом не наведено.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п.2.1 Положення про Запорізьку філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", відповідальність за діяльність філії несе підприємство. Разом з тим, ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів погашення спірної суми заборгованості або ж заперечень чи контррозрахунків як щодо розміру основного боргу, так і нарахувань відсотків річних і пені. Посилання представника відповідача в судовому засіданні 02.04.15 на те, що директор Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не мав права на укладення договору від 03.05.13 №21/1 - колегія суддів не вважає належними аргументами з огляду на приписи ст.204 ЦК України стосовно правомірності правочину, а також на те, що відповідачем не надано доказів визнання вказаного договору недійсним в установленому порядку.

Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що станом на квітень 2015 року ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не зверталося до суду з позовом про визнання недійсним договору від 03.05.13 №21/1, хоча, за твердженням відповідача, йому стало відомо про укладення зазначеного договору ще у листопаді 2014 року.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.14 у справі №908/3799/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.04.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.

Суддя Шутенко І.А.