Рішення

від 02.10.2008 по справі 15/394-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

02.10.2008                                                             

  Справа №  15/394-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Клепай З.В. при секретарі

Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 

за позовом

ОСОБА_1, м.Шахтарськ Донецької області

до

Фізичної особи - підприємцяОСОБА_2, смт.Новотроїцьке Херсонської області 

про

  стягнення 80032 грн. 57 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

         ОСОБА_1заявлено позов до Фізичної

особи - підприємцяОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості за

поставлену вугільну продукцію в сумі 71603 грн. 55 коп., пеню за порушення

строків виконання зобов'язань в сумі 6974 грн. 19 коп. та 3% річних в сумі 1454

грн. 83 коп., всього - 80032 грн. 57 коп.

          Представник позивача в судове

засідання не з'явився,  причини неявки не

повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

          Відповідач в судове засідання не

з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини своєї неявки не

повідомив, надіслав до суду незавірені ксерокопії документів, клопотання про

відкладення розгляду справи не заявив.

          Зважаючи на те, що в матеріалах

справи є всі необхідні для її розгляду докази, справа, відповідно до ст.75 ГПК

України розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

          Згідно з ч.1 ст.36 ГПК України,  письмовими доказами є  документи і матеріали, що містять в собі

відомості про обставини, які мають значення для справи. В юридичному значенні

під документом розуміється матеріальна форма відображення, поширення,

використання і зберігання інформації, яка надає йому юридичної сили. Документ

укладається і засвідчується уповноваженою особою.

          Надані відповідачем незавірені

ксерокопії документів не можуть бути розцінені як докази, оскільки вони не

засвідчені у встановленому законом порядку уповноваженою особою.

          До того ж відповідачем не надано

відзиву на позов або будь-яких письмових пояснень стосовно належності наданих

документів до справи, що розглядається. Отже судом при розгляді даної справи не

беруться до уваги ксерокопії документів, наданих ПП ОСОБА_2відповідно до описів

№1 від 10.09.2008р. вх.№15553 та №2  від

10.09.2008р. вх.№15552.

          Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в

и в:

          11.04.06р.

між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі- продажу №11/04/06,

строк дії якого до 31.12.06р. та договір консигнації від  03.01.08р.

          На виконання умов договору позивачем

поставлено відповідачу вугілля на загальну суму 600083 грн. 55 коп. В якості

доказів поставки та передачі на консигнацію вугілля позивачем наданні видаткові

накладні та акти здачі-прийомки виконаних робіт. Частина цих документів не може

бути доказом по справі, оскільки в них відсутній підпис відповідача про

прийняття товару - акт приймання-передачі №16 на суму 8970грн. від 28.04.06р.,

№51-1 від 06.12.06р. на суму 35475грн., всього на суму 44445 грн.

          Згідно з ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими

доказами є документи і матеріали, що містять в собі відомості про обставини,

які мають значення для справи. В юридичному значенні під документом розуміється

матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання

інформації, яка надає йому юридичної сили. Документ укладається і засвідчується

уповноваженою особою. Вказані вище документи не є такими письмовими доказами.

Акт звірки розрахунків, що доданий відповідачем до справи відповідачем не

підписаний та також не може бути доказом по справі.

          До того ж,

відповідно до п.4 договору №11/04/06 від 11.04.06р. розрахунки за відвантажену

продукцію здійснюються по цінам, що вказані в узгоджених додатках до договору,

що є його невід'ємною частиною. Оплата за товар проводиться на р/рахунок

"продавця" в розмірі 100% загальної вартості поставленого товару на

протязі 30 днів з моменту надання документів. Які документи є підставою для

розрахунків, в договорі не вказано. Зважаючи на те, що відповідно до п.2

договору №11/04/06 від 11.04.06р. відвантаження товару здійснюється залізницею

по реквізитам, вказаним  покупцем

продавцю у письмову вигляді.

          Доказів того, що позивач здійснив

відвантаження вугілля позивачу залізницею та направив відповідачу документи на

підтвердження відвантаження, позивача не надав. Таким чином позивач не довів,

що ним виконані договірні зобов'язання по договору №11/04/06 від

11.04.06р.  Надані ним видаткові накладні

та акти приймання-передачі виконаних робіт не є таким доказом, оскільки не

містять  в собі посилання на номер

договору. До того ж ці документи датовані як 2006 так і 2007 роком, тобто

відвантаження могло проводитись як в рахунок договору №11/04/06 від 11.04.06р.

так і в рахунок договору консигнації 03.01.08р. Вказані договори містять різні

умови та строки оплати товару, оскільки 

договір консигнації не містить будь-яких строків оплати отриманого

товару, а лише містить посилання на те, що ППОСОБА_2 на протязі трьох днів

після реалізації товару  перерахувати

отримані від реалізації товарів грошові кошти. 

Будь-яких умов про стягнення всієї суми вартості відвантаження товару у

випадку, якщо ППОСОБА_2 не перерахувала кошти від реалізації товару, цей

договір не містить. Таким чином господарський суд дійшов до висновку, що  строки оплати товару цим договором не

передбачені і позивач повинен був діяти відповідно до норм ст.530 ЦК України,

частина 2 якої передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання

зобов'язань по оплаті товару по договору консигнації позивач не надав.

          До того ж позивачем в якості доказу

по справі представлений також договір комісії на продажу товарів №9/03/06 від

09.03.06р. відповідно до п.1.1 якого "комітент" доручає, а комісіонер

зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені

в інтересах комітента угоду (або декілька угод) по продажу товарів,

найменування, ціна і кількість яких визначаються сторонами в додатках до цього

договору, які є його невід'ємною частиною. Цей договір також не містить умов

про строки розрахунків, а тому позивач також був дотриматись норм статті 530 ЦК

України.

          Зважаючи на те, що документи про

передачу відповідачу товару не містять посилання на номер договору

господарський суд не може  перевірити в

рахунок якого договору був відпущений товар та умови якого договору необхідно

застосувати до кожної конкретної партії товару, а тому позов в частині

стягнення суми основного боргу - 71603грн.55коп. задоволенню не підлягає.

          Позивач також просить стягнути з

відповідача  пеню за прострочку оплати

товару.

          Відповідно до ст.230 ГК України

штрафними санкціями у цьому   Кодексі

визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,

пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Стаття 231 ГК України передбачає

розмір та умови стягнення штрафних санкцій, у тому числі  відповідно до п.4, 5, 6 цієї статті у разі

якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в

розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено

договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання

або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми

зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до

вартості товарів (робіт, послуг).  У разі

недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій

за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою

заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за

порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких

визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час

користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом

або договором.

          Чинне законодавство не передбачає  розмір пені за несвоєчасну оплату товару,

тому сторони повинні були передбачити таку умову в договорі, але умови ні

одного із перелічених договорів не містить 

умови про розмір та  порядок

сплати пені, тому підстав для стягнення пені у сумі 6974грн.19коп. не

вбачається.

          Позивач також заявив вимоги про

стягнення 1453 грн. 83 коп. - 3% річних.

          Відповідно до ст.625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки

дослідженням матеріалів не встановлений фактичний розмір заборгованості

відповідача та строки оплати товару, то неможливо встановити час, на протязі

якого відповідач безпідставно користувався коштами відповідача, а тому сума 3%

річних - 1454 грн. 83 коп. стягненню не підлягає.

За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.

          Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и

в:

          1. В задоволенні позову відмовити.

          2. Рішення направити сторонам по

справі.

Суддя                                                                                     

З.В. Клепай

Дата

підписання рішення 08.10.2008р.

відповідно

до вимог ст. 84 ГПК України