Ухвала

від 08.04.2015 по справі 823/3953/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3953/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Костюк Л.О.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.12.2014 №0005252301.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Формула Провіт», ТОВ «Регіон Прайс», ТОВ «Енерджи Прайс» за березень-квітень 2014 року; ТОВ «Протектід» за червень 2014 року; ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Екологічні Ресурси України» за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 №2/23-01-22-04/34863644 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0005252301, яким збільшив позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1000511,00грн. (667007,00грн. - основний платіж та 333504,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Позивач, вважаючи дане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, знятий відповідачем податковий кредит позивач брав відповідно до договорів купівлі-продажу на кожну партію білково-вітамінної добавки, а саме: від 28.03.2014 №19 з ТОВ "Формула Профіт" на 17 тонн; від 29.04.2014 №23 з ТОВ «Регіон Прайс» на 18 тонн; від 30.04.2014 №280 з ТОВ «Енерджи Прайс» на 21,9 тонн; від 27.06.2014 №36 з ТОВ «Протектід» на 26,8 тонн; від 29.07.2014 №2907 з ТОВ «Сервіс Гарант Груп» на 18 тонн; від 28.07.2014 №2807 з ТОВ «Екологічні ресурси України» на 23 тонни.

Отримання товару за вказаними правовідносинами підтверджується видатковими накладними (далі - ВН), а саме: від 28.03.2014 №ФП000000603 (том 1 а.с.50); від 29.04.2014 №РП000000016 (том 1 а.с.85); від 30.04.2014 №ЕП000000097 (том 1 а.с.107); від 27.07.2014 №607 (том 1 а.с.127); від 30.07.2014 №885 (том 1 а.с.154); від 29.07.2014 №647 (том 1 а.с.184), - а переміщення - товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) до них (том 1 а.с.62, 92, 113, 134, 166, 191).

Вищевказані ВН містять всі обов'язкові реквізити первинно-бухгалтерського документа, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у прийманні товару.

Крім того, під час судового розгляду справи позивач підтвердив, що товар, придбаний у вищезазначених контрагентів, використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом переробки його на олію соєву та макуху соєву, що підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво та актами переробки сої (том 1 а.с.220-257, том 2 а.с.1-54). Вказаний товар відповідно до договору поставки купило ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ» (а.с.55-60), що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.

Із даних платіжних доручень (том 1 а.с.53, 88, 111, 158, 188) вбачається, що оплата товару проведена у повному обсязі, взяття на облік проведено в оборотно-сальдовому рахунку за відповідний період (том 1 а.с.200-218). Про реальність виконання правочинів також свідчить те, що на придбаний товар позивач має посвідчення про якість на придбану білково-вітамінну добавку (том 1 а.с.86, 128, 155, 185).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов об'єктивного висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Формула Провіт», ТОВ «Регіон Прайс», ТОВ «Енерджи Прайс», ТОВ «Протектід», ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Екологічні Ресурси України» мали реальний характер.

Крім того, судом встановлено, що податковий кредит за правовідносинами з ТОВ "Формула Профіт" позивач взяв у сумі 90043,33грн. згідно ПН від 28.03.2014 №19; за правовідносинами з ТОВ «Регіон Прайс» - у сумі 97500,00грн. згідно з ПН від 29.04.2014 №208; за правовідносинами з ТОВ «Енерджи Прайс» - у сумі 118625,00грн. згідно з ПН від 30.04.2014 №24; за правовідносинами з ТОВ «Протектід» - у сумі 141146,67грн. згідно з ПН від 27.06.2014 №607; за правовідносинами ТОВ «Сервіс Гарант Груп» - у сумі 96450,00грн. згідно з ПН від 30.07.2014 №885; за правовідносинами з ТОВ «Екологічні ресурси України» - у сумі 123241,67грн. згідно з ПН від 29.07.2014 №647.

Зазначені ПН оформлені належним чином, підписані керівниками підприємств-контрагентів та включені до єдиного реєстру податкових накладних. На час виконання вищевказаних правочинів позивач відобразив у повному обсязі суми податкового кредиту, що підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ.

Водночас, доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача ресурсів для здійснення господарської діяльності та складання ПН виключно для отримання податкової вигоди не підтверджено належними доказами.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 08.04.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Костюк Л.О.