Ухвала

від 11.03.2015 по справі 2а-2717/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015р. м. Київ К/9991/1146/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представників позивача Жили А.А., Клименко Д.А., Салікова С.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2а-2717/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2010 №0005652310/0, від 25.10.2010 №0005652310/1, від 28.01.2011 №0005652310/2, від 23.07.2010 №0005642310/0, від 25.10.2010 №0005642310/1, від 28.01.2011 №0005642310/2, від 25.10.2010 №0008492310/0.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва 21.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини першої статті 11, статті 70, частини першої статті 86, статей 138, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1141234,00грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 912986,00грн.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса» відсутні за своїм за місцезнаходженням, на обох підприємствах в період їх діяльності відсутні працівники та основні засоби; а згідно пояснень директорів контрагентів вони не мають відношення до створення та державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт від 12.07.2010 №477/23-10/35143275 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2010 №0005652310/0, від 23.07.2010 №0005642310/0 та від 25.10.2010 №0008492310/0.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених рішень скарги позивача було залишено без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 №0005652310/1, від 28.01.2011 №0005652310/2, від 25.10.2010 №0005642310/1, від 28.01.2011 №0005642310/2.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, реальність спірних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами про надання послуг субпідряду, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, а також проведеними безготівковими розрахунками.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій контрагенти позивача подавали податкову та статистичну звітність у встановленому законодавством порядку, натомість знаходження підприємств за їх юридичною адресою на час виконання підрядних робіт та наявність повноважень у осіб, що підписували первинну документацію, податковим органом не перевірялися.

Окрім того, на момент виконання спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса» мали ліцензії на здійснення будівельної діяльності та були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Техприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРФ Тиса».

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Чернівецької обласної митниці від 25.03.2011 №6 та від 25.03.2011 №7 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі №2а-2717/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв