Постанова

від 01.04.2015 по справі 2а-10003/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/23826/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013

у справі 2а-10003/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Південьбуд ЛТД»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій при проведенні перевірки та складанні акту, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Південьбуд ЛТД" (надалі - ТОВ «БК Південьбуд ЛТД») задоволено повністю; визнано противоправними дії ДПІ м. Іллічівська при проведенні перевірки та складанні акта № 461/23-0304/35749545 від 11.03.2011; визнано протиправними висновки акта перевірки ДПІ м. Іллічівську № 461/23-0304/35749545 від 11.03.2011; зобов'язано ДПІ у м. Іллічівську відновити в обліковій картці платника ТОВ "БК Південьбуд Лтд" особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі у системі "автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податку на додану вартість у розмірі 2474421,84 грн. (податкового кредиту) та 2528769,00 грн. (податкові зобов'язання) за листопад-грудень 2010 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Іллічівську проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон "Про податок на додану вартість"), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 2548769,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 2474422,00 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «БК Південьбуд ЛТД», суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявними матеріалами справи повністю спростовуються висновки податкового органу щодо відсутності реального виконання господарських зобов'язань по правочинах, укладених позивачем з контрагентами. Із зазначеною позицією погодився і апеляційний суд.

У зв'язку із вищевикладеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність висновків акта перевірки, дій щодо його складання, а, як наслідок, і дій щодо коригування відповідних показників у електронних системах автоматизованого обліку.

Проте, із зазначеною позицією колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може виходячи із наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Тобто, оформлення актів перевірок є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод чи негативних наслідків для діяльності платника податків.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Крім того, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит".

Згідно з пунктом 2.24 Порядку, підрозділи органу ДПС усіх рівнів (центрального, регіонального, районного) отримують доступ (екранні форми) до статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на рівні ДПА України даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у розрізі звітних періодів. Статистична інформація щодо кількості, суми відхилень ПДВ та результатів їх опрацювання органом ДПС формується за підпорядкованими органами ДПС, категоріями платників ПДВ (або категоріях записів), звітними періодами.

Наведені положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, захисту підлягають саме порушені права суб'єкта господарювання, водночас, позивачем не доведено та не встановлено судами попередніх інстанцій, яким саме чином внесення відповідних змін до автоматизованої системи обліку співставлення податкових зобов'язань порушують права позивача чи створюють для нього будь-які негативні наслідки.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частинами другою та шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ч. 2, ч. 6 ст.94, ч. 3 ст. 160, ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі 2а-10003/11/2670 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «БК Південьбуд ЛТД» відмовити повністю.

4. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна