Постанова

від 06.04.2015 по справі 910/23579/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 910/23579/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О., суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача та відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення та постановуГосподарського суду м. Києва від 10.12.2014р. Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі№ 910/23579/14 Господарського суду м. Києва за позовомПриватного підприємства "Дилерська професійна група" доПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" простягнення 116 292, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

28.10.2014р. Приватне підприємство "Дилерська професійна група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення грошових коштів за договором № 23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті від 14.01.2009р. у розмірі 116 292, 44 грн.

До розгляду спору по суті ПП "Дилерська професійна група" подало до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ПАТ АКБ "Київ" грошові кошти в сумі 137 584, 96 грн. зважаючи на збільшення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 23 від 14.01.2009р. станом на 18.11.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2014р. у справі №910/23579/14 (суддя Яковенко А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Дилерська професійна група" 137 584, 96 грн. боргу.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526, 1066 -1068, 1074, 1089 Цивільного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з огляду на встановлення тих обставин, що відповідач, в порушення вимог укладеного між сторонами договору № 23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті від 14.01.2009р., не здійснив перерахування 116292,44 грн. на підставі наданих позивачем розрахункових документів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у вказаній сумі.

Не погодившись із вказаними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Приватного підприємства "Дилерська професійна група".

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на неналежне та неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин у справі, які мають суттєве значення для вирішення даного спору, а також невідповідність висновків судів цим обставинам, що призвело до порушення норм процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому заявник стверджує, що надані позивачем копії повідомлень банку не є належними доказами у справі, оскільки підписані неуповноваженими особами ПАТ АКБ "Київ", а позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору № 23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті від 14.01.2009р. Разом з тим відповідач наголошує на тому, що з 25.02.2015р. у ПАТ АКБ "Київ" запроваджена тимчасова адміністрація, під час якої відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПП "Дилерська професійна група".

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.01.2009р. між Приватним підприємством "Дилерська професійна група" (клієнт) та Акціонерним комерційним банком "Київ" (банк, найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Київ") було укладено договір № 23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт відкриває в банку поточний рахунок в національній валюті України, зберігає на ньому грошові кошти, здійснює оплату послуг банку згідно з тарифами, а банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводить розрахункове і касове обслуговування клієнта, здійснює інші операції за рахунком, у відповідності із вимогами чинного законодавства та цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору клієнту відкривається поточний рахунок №26001092029001.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що клієнт має право: самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства; здійснювати безготівкові розрахунки відповідно до банківського законодавства України, в межах залишку коштів на початок операційного дня; проводити розрахунки в системі електронних платежів "Клієнт-Банк" - за окремим договором; отримувати готівкові кошти на заробітну плату за строками та періодичністю згідно до вимог Закону "Про оплату праці"; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг; самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги) для ініціювання переказу; звертатися до банку з пропозицією про перегляд встановлених строків грошової виручки; зазначати в платіжному дорученні дату валютування. До настання дати валютування сума переказу обліковується на рахунках в банку; у разі втрати виписки з особового рахунку, звертатись до банку з клопотанням надання дублікату.

Відповідно до пунктів 2.3.1. - 2.3.2. договору банк зобов'язаний здійснювати розрахункове і касове обслуговування клієнта у відповідності з діючими правилами, в межах залишку грошей на рахунку клієнта і на умовах цього договору, а також забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Сторони погодили, що банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку (з 9 до 15 год.), в день його надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунку клієнта. У разі надходження розрахункового документа клієнта до банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня в межах наявних коштів на його рахунку (пункт 2.3.7. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ АКБ "Київ" не були виконані платіжні доручення ПП "Дилерська професійна група" в межах наявних грошових коштів на рахунку: № 2333 від 08.09.2014р. на суму 26 910 грн., № 2334 від 09.09.2014р. на суму 15 грн., № 2335 від 09.09.2014р. на суму 3 390 грн., № 2336 від 09.09.2014р. на суму 620 грн., № 2337 від 09.09.2014р. на суму 125 грн., № 2339 від 21.10.2014р. на суму 85 000 грн.

Про невиконання вказаних розрахункових документів ПАТ АКБ "Київ" свідчать направлені банком на адресу клієнта повідомлення № 300/38-192, № 300/38-198, № 300/38-196, № 300/38-197, № 300/38-199 від 09.09.2014р. та № 300/38-261 від 22.10.2014р., з яких вбачається, що причиною такого невиконання стала недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку. Водночас у вказаних повідомленнях банк зазначає про взяття платіжних доручень ПП "Дилерська професійна група" для облікування за позабалансовим рахунком № 9804 "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку".

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що ПАТ АКБ "Київ" не здійснило перерахування 116 292, 44 грн. на підставі наданих ПП "Дилерська професійна група" розрахункових документів всупереч умовам укладеного між сторонами договору №23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті від 14.01.2009р., чим порушило право позивача, як клієнта банку, на розпорядження власними коштами.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ПП "Дилерська професійна група" до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ АКБ "Київ" 116 292, 44 грн., які були збільшені до 137 584, 96 грн. зважаючи на наявність станом на 18.11.2014р. залишку грошових коштів на рахунку ПП "Дилерська професійна група" № 26001092029001, відкритому банком відповідно до умов договору № 23 від 14.01.2009р., що підтверджується випискою банку за вказаним рахунком.

Задовольняючи позовні вимоги, суди, посилаючись на приписи статей 1066, 1067, 1068, 1089 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", визнали наявними правові підстави для стягнення з ПАТ АКБ "Київ" на користь ПП "Дилерська професійна група" заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання банком умов договору № 23 про обслуговування банківського рахунку в національній валюті від 14.01.2009р. у зв'язку із неперерахуванням банком 116292,44 грн. на підставі наданих клієнтом розрахункових документів.

Однак, касаційна інстанція вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними зважаючи на наступне:

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта врегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

На правовідносини, пов'язані з невиконанням розрахункових документів з вини банку, поширюється дія статті 1073 Цивільного кодексу України, приписи якої містять правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, а також положення статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою передбачено відповідальність банків за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ грошей.

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності правових підстав для стягнення з банку грошових коштів у розмірі 116292,44 грн., позивач просить суд стягнути згадану суму саме як заборгованість Банку перед позивачем за договором банківського рахунку. Однак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про закриття рахунку та припинення дії вказаного договору за заявою клієнту банку, або про розірвання такого договору у відповідності до частин 1, 3 статті 1075 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача залишок грошових коштів на банківському рахунку у заявленому розмірі, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини щодо дії договору про обслуговування банківського рахунку, укладеного позивачем з відповідачем, його розірвання, а також закриття поточного рахунку за бажанням клієнта у встановленому порядку на підставі заяви позивача про закриття рахунку.

Більше того, у резолютивній частині рішення суд зобов'язав стягнути з будь-якого рахунку ПАТ АКБ "Київ", виявленого державним виконавцем під час виконання вказаного рішення на користь позивача суму боргу, тоді як в прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти за договором № 23 про обслуговування банківського рахунку.

Стягуючи з будь-якого рахунку відповідача суму коштів у якості боргу , суд першої інстанції не визначив правові та фактичні підстави застосування такого способу захисту прав позивача.

Відповідно, місцевий суд у даному випадку вийшов за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони про це.

Наведене залишилось поза увагою і суду апеляційної інстанції.

У розумінні статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Суди не надали оцінку тим обставинам, що саме клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів. Оскільки банк не є власником коштів, він не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку клієнта банку, не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Водночас колегія суддів зауважує, що посилання ПАТ АКБ "Київ" у касаційній скарзі на пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Дилерська професійна група", не можуть бути прийняті до уваги, оскільки тимчасова адміністрація у банку була запроваджена з 25.02.2015р., тоді як спір між сторонами виник у вересні 2014 року.

Доводи Банку стосовно того, що надані позивачем копії повідомлень банку не є належними доказами у справі внаслідок підписання не уповноваженими особами ПАТ АКБ "Київ", відхиляються касаційною інстанціє, оскільки такі доводи не були предметом розгляду в суді І інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі №910/23579/14 скасувати.

Справу № 910/23579/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова