Постанова

від 08.04.2015 по справі 910/15918/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 910/15918/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Студенця В.І., Харченка В.М., за участю представників сторін позивача - Решетниченко О.С.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/15918/14 за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва доКиївської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" простягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про стягнення заборгованості за комунальні послуги в розмірі 14 522, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 порушено провадження у справі № 910/15918/14 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.) від 23.09.2014 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді Дикунська С.Я., Алданова С.О.) від 17.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, у зв'язку з чим порушено норми ст. 525 ЦК України та ст.ст. 188,193 ГК України, якими закріплено неможливість односторонньої зміни або розірвання договору та односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 розгляд касаційної скарги відкладено на 08.04.2015.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 07.04.2015 № 05-05/411 для розгляду касаційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 зі справи № 910/15918/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Студенець В.І., Харченко В.М.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (підприємство) та Київською міською організацією політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (споживач) 29.10.2010 було укладено договір № 14/418 про надання послуг, за умовами якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язалося транспортувати по внутрішньобудинкових мережах споживачу, що є орендарем нежилого приміщення, загальною площею 47, 50 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Шумського, буд 6-б, згідно договору оренди № 2034 від 29.10.2010, комунальні послуги, а споживач зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити: - рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації; - 4%, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Позовні вимоги Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва обґрунтовує тим, що на виконання умов договору в період з 01.03.2011 по 31.07.2014 виконавець надав замовнику узгоджені сторонами в договорі послуги, однак Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" послуги не оплатила, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за договором, яка станом на липень 2014 року становила - 12 252, 79 грн. Окрім того, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва просило стягнути з Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" втрати від інфляції у розмірі 1 451, 35 грн та 3% річних у розмірі 818, 52 грн за період з 01.03.2011 по 31.07.2014

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на недоведеність пред'явлення позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за договором про надання послуг на загальну суму 12 252, 79 грн., дійшов висновку про недоведеність, в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України, обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором згідно платіжних вимог-доручень за відповідний період по виставлених рахунках, з чого, як наслідок, зробив висновок про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого, з викладених в позові підстав, в силу п. 2.2. Договору та ст.ст. 530, 612, 613 Цивільного кодексу України, є таким, що не настав. З врахуванням викладеного, з огляду на недоведеність позовних вимог про стягнення основної заборгованості, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими й похідні від основного боргу заявлені позовні вимоги про стягнення 1 451, 35 грн втрат від інфляції та 818, 52 грн 3% річних.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

При цьому, судом апеляційної інстанції не було враховано доводи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, наведені в апеляційній скарзі, щодо того, що умовами договору не передбачений механізм виставлення виконавцем та отримання замовником розрахункових документів, а також, що виконавець жодному споживачеві, з яким існують договірні відносини, не надсилає розрахункові документи поштовими відправленнями (листами), всі споживачі отримують документи на оплату комунальних послуг в бухгалтерії підприємства або співробітники структурних підрозділів (відповідних ЖРЕО) розносять зазначені документи споживачам.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З врахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій не з'ясували тих обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, а саме період, обсяг та вартість наданих Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та спожитих Київською міською організацією політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" послуг на підставі договору № 14/418 від 29.10.2010.

Згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/15918/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Студенець В.І.

Харченко В.М.