Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/15918/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/15918/14 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"

про стягнення грошових коштів

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Зацепін С.С. (дов. № 47-3 від 05.01.2015р.);

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

01 серпня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 47-3392 від 29.07.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (відповідач) заборгованості за договором про надання послуг № 14/418 від 29.10.2010 в сумі 14522,66 грн. з них: основного боргу - 12252,79 грн. (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 79 копійок), інфляційної складової боргу - 1451,35 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна гривня 35 копійок) та 3% річних - 818,52 грн. (вісімсот вісімнадцять гривень 52 копійки).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було прострочено обов'язок щодо оплати вартості наданих комунальних послуг 01.03.2011 по 31.07.2014 за договором про надання послуг № 14/418 від 29.10.2010, в зв'язку з чим, підприємством на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 910/15918/14 від 23.09.2014, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 рішення Господарського суду м. Києва № 910/15918/14 від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий господарський суд України вказав, що для правильного вирішення спору щодо спірних правовідносин слід було з'ясувати обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, а саме період, обсяг та вартість наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг на підставі договору № 14/418 від 29.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 призначено розгляд справи призначено на 25.05.2015.

25.05.2015 від позивача по справі через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду від 08.04.2015 № 910/15918/14.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 25.05.2015 представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.06.2015.

04.06.2015 від позивача по справі через відділ діловодства суду надійшли додаткові докази по справі, а саме копії облікових карток (табуляграм) за спірний період.

Представник позивача в судове засідання 08.06.2015 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.06.2015 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом враховано, що ухвалами від 20.04.2015 та від 25.05.2015 явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 08.06.2015 не заявлялось.

Таким чином, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 08.06.2015, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.06.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

29 жовтня 2010 року між позивачем (надалі - Підприємство або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Споживач або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір № 14/418 про надання послуг (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого Підприємство на підставі укладених договорів з Виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах Споживачу, що є орендарем нежилого приміщення, загальною площею 47,50 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Шумського, буд 6-б, згідно договору оренди № 2034 від 29.10.2010р., комунальні послуги, а Споживач у відповідності до угоди договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. 2.2 Договору №14/418 від 29.10.2010 споживач повинен до 10 числа поточного місяця сплатити:

- рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та групрахунків постачальній організації;

- 4%, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг (розпорядження КМДА « 758 від 30.06.2009).

Пунктом 5.5 Договору №14/418 від 29.10.2010 сторони встановили строк дії договору з 29.10.2010 по 27.10.2013.

Якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу про її припинення або за зміну умов, то строк дії цього договору вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах (п. 5.6 договору).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору №14/418 від 29.10.2010 за період з 01.03.2011 по 31.07.2014 надав споживачу, Київській міській організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", послуги з центрального опалення на суму в розмірі 12110,30 грн. та нарахував відшкодування витрат в розмірі 142,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та розробками по груп-рахунках за спірний період.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу платіжні вимоги на оплату за надані комунальні послуги, копії яких долучено до матеріалів справи.

З представлених суду документів слідує, що будь-яких зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих позивачем послуг відповідачем позивачу не виставлялось.

Приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за вказаними вище правочинами виконав належним чином та надав споживачу комунальні послуги, строк протягом якого Київська міська організація політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" мала оплатити вартість останніх, за висновками суду, виходячи з положень укладеного між сторонами договором та норм чинного законодавства, настав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються (ст.ст.525, 615 ЦК України).

За змістом ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань в частині проведення оплати вартості отриманих комунальних послуг в розмірі 12252,79 грн. не виконав.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язання за Договором в частині проведення оплати вартості наданих комунальних послуг не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" в частині стягнення основного боргу в сумі 12252,79 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1451,35 грн. та 3% річних в сумі 818,52 грн. нарахованих за період з 01.03.2011 по 31.07.2014, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, враховуючи вище наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги заявника в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Турівська, буд.13, ідентифікаційний код 21709458) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) основний борг в сумі 12252 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 1451 (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 52 коп., а також судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.06.2015р.

Суддя Грєхова О. А.