Ухвала

від 06.04.2015 по справі 53/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.04.2015Справа № 53/61 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК"

На дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві по справі № 53/61

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба автомобільних доріг у Луганській області

про стягнення 977331,26 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Колесніокв О. Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від відділу ДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2010р. у справі № 53/61 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК" 977331, 26 грн. основного боргу, 9 773,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.02.2015 через канцелярію до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві по розгляду скарги заявника від 15.01.2015 на бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення Господарського суду м. Києва № 53/61;

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві по виконанню рішення Господарського суду м. Києва № 53/61 від 12.04.2010;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві здійснити примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва № 53/61 від 12.04.2010 та сплатити позивачу 389990,69 грн. присуджених ним.

Ухвалою суду від 17.02.2015 призначено розгляд скарги на 16.03.2015.

13.03.2015 через відділ діловодства суду від відділу ДВС надійшли заперечення на скаргу в яких зазначено, що Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві вчиняються всі необхідні дії, які передбаченні чинним законодавством, для примусового виконання рішення по справі № 53/61 та копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу № 53/61.

У зв'язку з нез'явлення в судове засідання 16.03.2015 представники сторін та відділу ДВС розгляд скарги було відкладено на 06.04.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.20154 підтримав подану скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015 не з'явився, проте через відділ діловодства подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представники Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та третьої особи в судове засідання 06.04.2015 не з'явилися.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Мотивами поданої скарги є те, що всупереч вимогам Закону державним виконавцем з часу відкриття виконавчого провадження не вчинюються виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення господарського суду міста Києва.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК" суд дійшов висновку про відмову в її задоволені виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Одночасно, частинами 1-2 ст. 4-5 ГПК України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Згідно зі ст.115 Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Зі змісту ст.ст.1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 цього Закону вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

20.07.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК" звернулося до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження та виконати наказ Господарського суду м. Києва № 53/61 від 22.04.2010.

22.07.2010 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20427815 з примусовому виконанню наказу суд № 53/61 від 22.04.2010.

29.07.2010 державним виконавцем винесено постанову № 951/1 про приєднання виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження № 951 звести у виконавче провадження 379/1.

Як зазначає ВДВС у поданих запереченнях, зведене виконавче провадження, по якому боржником є ПАТ «Мостобуд» включає в собі 39 виконавчих провадження про стягнення боргу на користь органів Пенсійного фонду країни, про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення податкового боргу на користь Держави та про стягнення боргу на користь юридичних осіб та фізичних осіб, які не завершені, на загальну суму понад 26 мільйонів гривень та надає облікову картку на зведене виконавче провадження № 21653907.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 23.09.2013 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження № 20427815 з примусового виконання наказу № 53/61 від 22.04.2010 приєднати до зведеного виконавчого провадження № 21653907, яке веде 2013 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

Постановою від 13.08.2010 та 27.12.2010 на все майно боржника накладено арешт про що внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 5011-44/16026-2012 від 07.11.2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство стосовно ПАТ «Мостобуд».

20.08.2013, 23.09.2013, 18.10.2013 та 27.02.2014 на арештовані рахунки боржника направлені платіжні вимоги до банківських установ щодо списання коштів в примусовому порядку.

25.09.2013 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві списано в примусовому порядку кошти, але для задоволення всіх вимог стягувачів коштів було не достатньо.

Кошти в порядку статті 43,44 Закону розподілені між стягувачами в порядку черговості, встановлені цією статтею.

Відповідно до витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, належне майно боржника перебуває в банківських заставах та в іпотеці, відповідно до іпотечних договорів.

27.02.2014, повторно, на загальну суму боргу по зведеному виконавчому провадженню винесено постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження про, що внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

14.11.2014 на арештовані рахунки боржника, повторно, виставлено платіжні вимоги.

11.03.2015 державним виконавцем, керуючись п.4 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку із розшуком транспортних засобів.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено: у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Обґрунтування скарги, що рішення суду все ще залишається невиконаним, а отже державним виконавцем не вчинюється ніяких дій, спрямованих на його виконання, належними доводами не є, оскільки не доводяться скаржником належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що скаржником не доведено порушення державним виконавцем охоронюваних законом прав та інтересів скаржника, як стягувача та учасника виконавчого процесу.

Позаяк доводи скарги щодо порушення прав скаржника не знайшли свого належного доказового та нормативного обґрунтування, то відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ВЕК" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Грєхова О.А.