Постанова

від 09.04.2015 по справі 816/6514/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2015 р. м. Київ К/800/17378/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Малиніна В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника позивача Кінаш О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Ребоб" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за позовом Малого приватного підприємства "Ребоб" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року Мале приватне підприємство "Ребоб" звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (залученого до участі у справі ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р.) за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ОСОБА_6 (залучених до участі у справі ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р.) про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. про стягнення витрат в сумі 2752,85грн. та про стягнення виконавчого збору в сумі 446562,42грн.; визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця з незабезпечення надходження на депозитний рахунок суду всіх коштів, отриманих від продажу заставленого майна, та складання належного розрахунку з розподілу цих коштів; визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця з невинесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п.8 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов'язання державного виконавця прийняти таку постанову та повернути виконавчий документ стягувачу без виділення в окреме виконавче провадження суми виконавчого збору та подальшого його стягнення з боржника.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати.

При цьому, зі змісту касаційної скарги вбачається, що фактично позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13.04.2012р. у справі №1615/1005/2012 за позовом ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до фізичної особи ОСОБА_6, Малого приватного підприємства "Ребоб" про стягнення заборгованості за кредитним договором №КЛ/08-2 від 04.02.2008р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" заборгованість за кредитним договором в розмірі 540466,41 доларів США та штраф в сумі 75000,00грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Малому приватному підприємству "Ребоб", а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, буд.14-Б та складаються з: складу комплектуючих, літ.З, літ. з1, літ. ЗГ, загальною площею 656,4 кв.м; механізованого складу, літ. Ш, загальною площею 200,0 кв.м; літ. Л, літ. Лп, загальною площею 371,4 кв.м та визначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому законодавством порядку предмету іпотеки (спосіб реалізації - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження), задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ОСОБА_6 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №КЛ/08-2 від 04.02.2008р., що складає 540466,41 доларів США та 75000 грн. штрафу.

За виконавчими листами, виданими 22.05.2012р. Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області на виконання вищевказаного судового рішення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавчі провадження, у тому числі згідно з постановою ВП №32970325 від 14.06.2012р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Малому приватному підприємству "Ребоб".

Отримані внаслідок реалізації вказаного майна з прилюдних торгів кошти в сумі 790621,55 грн. відповідно до розпорядження державного виконавця №32970325 від 26.03.2013р., затвердженого начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 26.03.2013р., які 22.03.2013 року надійшли на депозитний рахунок ГУЮ у Полтавській області, розподілені наступним чином: 716244,27 грн. - на користь ПАТ "Піреус банк МКБ", 71624,43 грн. - на користь держави як погашення виконавчого збору та 2752,85 грн. - на користь держави як погашення витрат на проведення виконавчих дій.

26.03.2013р. в межах виконавчого провадження ВП №32970325 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору у розмірі 446562,42грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 2752,85грн., а 29.04.2013р. - постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.8 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги про, зокрема, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон України №606-XIV).

Так, статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За загальним правилом ч.1 ст.28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Також й пункт 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), визначає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, й у ній визначається встановлений ч.1 ст.28 Закону України №606-XIV розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, а примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Разом з тим, ч.5 ст.28 Закону України №606-XIV передбачено, що у разі, якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Пунктом же 3.7.4 Інструкції №512/5 визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Як встановлено судами та вже вказувалось в цій ухвалі, з врахуванням наведених приписів законодавства та отриманих від продажу майна коштів розмір визначеного розпорядженням державного виконавця від 26.03.2013р. виконавчого збору склав 71624,43грн.

Проте, незважаючи на такі обставини, цієї ж дати державним виконавцем було винесено постанову, в якій розмір стягуваного з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору (446562,42грн.) визначено, виходячи з усієї суми заборгованості боржника - фізичної особи ОСОБА_6.

Крім того, частинами 1 та 8 статті 54 Закону України №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя та здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ст.39 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2003р. у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, в ст.11 вказаного Закону міститься застереження про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки й у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

Підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про протиправність постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн. та, як наслідок, наявність правових підстав для її скасування, а отже й для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн. та, відповідно, в частині стягнення судових витрат й ухвалює у вказаній частині нове рішення.

Керуючись статтями 98, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, ст.7 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Ребоб" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн. та в частині стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" до Державного бюджету України судових витрат у вигляді судового збору в сумі 4129,20грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 26.03.2013р. ВП №32970325 про стягнення з Малого приватного підприємства "Ребоб" виконавчого збору в сумі 446562,42грн.

В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Повернути Малому приватному підприємству "Ребоб" судовий збір у розмірі 398,81грн., сплачений згідно з квитанцією №100475.696.1 від 26 листопада 2013 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Малинін В.В.