Ухвала

від 14.04.2015 по справі 393/420/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/980/15 Головуючий у суді І-ї інст. Мохонько К. М.

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

14.04.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Черненка В.В.,

при секретарі Чорній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Агрофірма «Престиж» (далі ПП) про усуненні перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

ПП звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного 15.10.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору оренди землі загальною площею 6,9781 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Посилались на невідповідність такого договору нормам ЦК і ЗК України, а також на наявність раніше укладеного договору оренди від 01.08.2006 року цієї земельної ділянки між Новгородківською райдержадміністрацією та ПП.

Ухвалою суду від 11 лютого 2015 року на підставі заяви позивача первісний позов залишено без розгляду.

Рішенням суду зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просив рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 01.08.2006 року між Новгородківською райдержадміністрацією (орендодавець) та ПП (орендар) укладений договір оренди землі строком на 5 років, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове оплатне користування земельну ділянку загальною площею 6,98 га за рахунок не витребуваних паїв, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Верблюзької сільської ради, Новгородківського району, Кіровоградської області. Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Центра Державного Земельного Кадастру, про що у Державному реєстрі земель 07.09.06 року вчинено запис за № 719.

1 березня 2011 року між тими ж сторонами укладена додаткова угода до договору оренди землі реєстраційний № 719 від 07.09.06 року, за умовами якої строк дії договору визначений до 7 вересня 2016 року, орендна плата встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Новгородківському районі.

Відповідно до додаткової угоди, сторони домовились внести в п.7 договору зміни, а саме, що після закінчення строку дії договору орендар має право переважне право поновлення договору на новий строк.

15.10.13 року між ОСОБА_4 (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_2 загальною площею 6,9781 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Верблюзької сільської ради, Новгородківського району, Кіровоградської області, строком на 49 років.

Додатками до договору є акти від 15.10.13року про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду і про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі статті 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (ст.526 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦПК України).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір оренди землі може бути визнаний недійсним в судовому порядку з підстав вказаних в статті 15 Закону України "Про оренду землі", а також з підстав зазначених в Цивільному кодексі України.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що зареєстрований договір оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є недійсними з моменту його вчинення, оскільки вони суперечать зазначеним правовим нормам, оскільки порушують права позивача.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Суд правильно послався на роз'яснення, які містяться в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що державний акт на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_3 видано головою Новгородківської райдержадміністрації 05 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 - брата ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Як пояснив в суді представник ОСОБА_4 ОСОБА_2, про наявність спадкового майна ( земельної ділянки ) ОСОБА_4 дізнався лише в 2013 році, після чого він звернувся до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини та отримав свідоцтво на право на спадщину 19 лютого 2013 року. Чи оброблялась земельна ділянка до того часу він не знає.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не укладав договір оренди з ПП сторонами по справі не оспорюються.

Як вбачається з договору між райдержадміністрацією та ПП (а.с.47), об'єктом оренди є земельна ділянка за НОМЕР_2, що спростовує доводи апелянта, що об'єктами вищезазначених договорів є різні земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В скарзі апелянт посилається на порушення вимог ЦК та ЗК України при укладанні договору між райдержадміністрацією та ПП.

Колегія суддів вважає, що ці вимоги не є предметом розгляду справи і тому виходять за межі позовних вимог, і погоджується з висновком суду про те, що договір між райдержадміністрацією та ПП є діючим.

Саме з цих підстав колегія суддів дійшла висновку, що не підлягає задоволенню клопотання апелянта щодо зупинення провадження по справі. Колегія суддів врахувала ту обставину, що із зустрічним позовом про визнання недійсним договору між райдержадміністрацією та ПП апелянт під час розгляду справи не звертався.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді